Цьогорічна вступна кампанія до вищих навчальних закладів України відбувалася на тлі «революційних змін» в умовах прийому на навчання. У закарпатських вишах позитивно оцінили скорочення кількості заяв, які абітурієнт може подавати на місця за держзамовленням — до дев’яти спеціальностей і чотирьох навчальних закладів. Щоправда, зазначають: це пом’якшило, але не зняло гостроти проблеми їхнього наповнення, бо після оприлюднення списків рекомендованих до зарахування починається процес відтоку абітурієнтів. Конкурсна картина змінюється настільки, що оголюються навіть місця, гарантовані державою для безплатного навчання. Настає час похвилюватися вже членам приймальних комісій. Адже якщо місця не заповнити, то наступного року такого їх обсягу виш не матиме.
Регіональні виші популярні
У найстарішому в Закарпатській області Ужгородському національному університеті кількість місць за держзамовленнями порівняно з минулорічною майже не змінилася. Це обумовлюється його високим місцем у консолідованому рейтингу вищих навчальних закладів. На 17 факультетах навчаються 13 тисяч студентів.
— На всі спеціальності бакалаврату і магістратури подано понад 18 тисяч заяв, — розповідає ректор, доктор медичних наук, професор УжНУ Володимир Смоланка. — Це перевищує показник минулого року. Ще понад 800 заяв абітурієнтів маємо до Природничо-гуманітарного коледжу УжНУ.
Бажання навчатися в УжНУ засвідчили багато абітурієнтів із високим конкурсним балом. Ужгородський національний отримав 70 заяв від абітурієнтів із конкурсним балом 200 і 213 заяв із балом 195 і вище.
До провідного закарпатського вишу подав документи Олександр Сабовчик, котрий під час складання ЗНО отримав по 200 балів із двох предметів. Він навчатиметься на медичному факультеті. До Ужгородського національного університету подано понад 20 заяв від абітурієнтів, котрі стали переможцями IV етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад.
Якщо УжНУ ще на початку 1990-х був єдиним вишем на Закарпатті, то сьогодні лише в обласному центрі п’ять вищих навчальних закладів, по одному — в Мукачевому, Береговому та Хусті. В них навчаються понад 23 тисячі студентів. Шість із восьми вишів є державними, вони мають у структурі по одному чи більше коледжів.
До слова, поява нових вишів дала Закарпаттю можливість залишити останній рядок у переліку регіонів із найменшою кількістю студентів на одиницю населення, що було характерним для нього в минулі десятиліття.
Нинішня вступна кампанія засвідчила, що навчання вдома обрала для себе більшість закарпатських абітурієнтів. Приїхало сюди і багато вступників з інших регіонів.
Мінуси заяви «з дивану»
Доки абітурієнти просто очікують на остаточний розподіл щасливих місць за держзамовленнями, в організаторів вступного марафону напружена робота не припиняється — зарахування за контрактом завершиться 30 вересня. Першими поінформувати про підсумки вступної кампанії ми попросили очільників вишів, які зазвичай є головами приймальних комісій.
Розповідають, що їх змусив понервувати не менше, ніж абітурієнтів, збій у комп’ютерній мережі. Зависання сервера Єдиної державної електронної бази з питань освіти, який не витримав навантаження, тривало протягом тижня. Через збій у цій системі близько 40 тисяч заяв абітурієнтів для вступу в масштабах усієї країни зникли. Таку цифру оприлюднив перший заступник міністра освіти та науки Володимир Ковтунець. Виявилися прогалини в програмуванні деяких блоків електронної системи, через що виправлення в документах вносили в ручному режимі.
— Хтозна, скільки потенційних студентів у ті дні ми втратили, — розповідає директор Ужгородського торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету, професор, заслужений працівник освіти України Петро Гаврилко. — У віддалених селах не завжди є доступ до інтернету, і частина заявників могла повторно не подавати документи. Не через небажання навчатися, а через недоступність.
Експеримент з повною відмовою від «паперового» і переходом на «електронний» вступ, навіть враховуючи непередбачені труднощі, можна було б вважати вдалим. Якби не те «але», про яке зазначив ректор Закарпатської академії мистецтв, професор Іван Небесник.
— Члени приймальної комісії в напруженому очікуванні майже два місяці спостерігали за поточними змінами на сервері ЄДЕБО, — зауважує Іван Іванович. — Провели їх без особливої користі. Чому? Раніше, особисто спілкуючись із вступниками, могли надати їм корисну інформацію щодо професійних уподобань. Нині заявник спілкується із сервером, сидячи на дивані. Доходить і до казусів.
Як наслідок, у мистецькому виші забагато заяв на одні спеціальності за гострої нестачі на інші. Так, навчатися за фахом «дизайн» виявили бажання десятки вступників, а «дерево», «метал», «кераміка» цікавили одиниці. «В розмові зі вступником члени приймальної комісії могли б пояснити, що великих відмінностей між цими спеціальностями немає, адже оброблення матеріалів — це той самий дизайн, виявлений у конкретному матеріалі. За відсутності прямого контакту немає змоги пояснити їм усі тонкощі, що, зрештою, могло б вплинути на їхній вибір. А в підсумку і їхні плани можуть бути зруйновані, і викладацький склад опиняється під загрозою. Викладачі зі спеціальностей, на які подано недостатньо заяв, не матимуть навантаження, а можливо, і роботу втратять.
Коефіцієнт себе не виправдав?
Директор УТЕІ Петро Гаврилко не в захваті від цьогорічних змін в практиці надання бюджетних місць. «Їх надають відповідно до рейтингу навчального закладу, а невеликим, як наш, складно конкурувати зі столичними, — розповідає він. — Але ми не поступаємося в наданні професій, потрібних тут, на місці. І серед наших випускників — десятки керівників відомих компаній, переможців європейських першостей із кулінарної та кондитерської майстерності, серед яких і знаменитий шоколатьє Валентин Штефаньо. Видаємо дипломи європейського зразка. Проте цього року отримали лише одне(!) місце за держзамовленням. Ще п’ять років тому мали 198 «бюджетних» місць.
Петро Гаврилко каже, що не справдилися надії на регіональний коефіцієнт, запроваджений для підрахунку конкурсного бала. Він вигаданий для того, щоб мотивувати абітурієнтів навчатися у своїх регіонах і не квапитися вступати до столичних навчальних закладів. Нині в цьому виші сподіваються лише на контрактну форму. Минулого навчального року зі стін вишу випустили майже півтисячі фахівців із дипломами, а наступного студентська сім’я суттєво зменшиться.
Чому школярі їдуть навчатися за кордон?
У розмовах із керівниками вишів ми не могли оминути теми навчання випускників шкіл за межами України. Масштаби цього явища швидко наростають, і Закарпаття в цьому сенсі особливо вразливе. Враховуючи, що мовних бар’єрів у спілкуванні із закордонними словаками, чехами, угорцями, румунами, німцями у більшості випускників не існує, бо десятки тисяч представників цих національностей живуть у краї, переїзд на навчання за кордон — тут буденне явище.
Питання в іншому: чи варто безтурботно спостерігати за тим, як здібна молодь виїздить за кордон, чи якось протидіяти цьому? Поки що ми є свідками закликів навчатися в закордонних вишах. Навчання в державних вишах сусідніх Словаччини, Угорщини, Чехії, Румунії для українців є безоплатним, тож і спокуса здобувати освіту саме там — велика. У Словаччині, наприклад, обіцяють «за скромний у європейському розумінні бюджет в 100—150 євро можливість жити та харчуватися протягом місяця». За успішне навчання обіцяють навіть стипендії, знижки у наданні послуг студентам.
У Польщі державні виші не пропонують українцям безоплатного навчання, і ціни за проживання там вищі, але й це не зупиняє потік охочих. За даними ЗМІ, цьогоріч там навчалося понад 30 тисяч наших випускників.
— Їдуть туди переважно з наміром не просто отримати диплом, а залишитися працювати, рідко хто повертається додому, — розповідає Петро Гаврилко. — Тому я не підтримую намірів Міністерства фінансів скоротити кількість отримувачів стипендій, збільшивши при цьому їх розмір. Такі зміни — на користь закордонної освіти.
Попри певні розбіжності в оцінках елементів вступної кампанії, яка цьогоріч набула кардинально нового вигляду, ніхто з очільників закарпатських вишів не відкидає необхідності змін.