Оксана ГОЛОВКО,
«Урядовий кур’єр»,
Київ — Вроцлав — Київ

Містом зустрічей, містом, яке єднає, в якому зустрічаються духовні традиції Сходу та Заходу, назвав неповторний Вроцлав папа Римський Іван Павло ІІ. Понтифік-поляк наче у воду Одри дивився. Ту, в якій ось уже понад тисячу років відбивається непересічна історія заснованого колись на берегах мальовничої річки торгового поселення. 

Нині столиця Нижньосілезького воєводства — найважливіший культурницький, економічний, науковий і туристський центр південно-західної Польщі. Водночас сучасний Вроцлав, що зберіг сліди чеського, німецького й польського панування, дуже європейський. 2016 року місто навіть визнали європейською культурною столицею, а 2018-го, обійшовши в голосуванні дев’ятнадцятьох конкурентів, здобув визнання як найпривабливіший європейський туристичний напрямок. 

Місто над Одрою обов’язково потрібно побачити на власні очі, максимально пройти пішки, милуючись архітектурою, вдихнути особливого настояного на таємницях повітря численних парків і скверів. Нам, групі українських журналістів, така нагода випала в непростий пандемічний час, але напередодні Різдва. І це приправило подорож неповторним святковим ароматом.

Усі дороги ведуть на площу Ринок

Різдвяний ярмарок у Вроцлаві один з найбільших у Європі. Завжди осяяний міріадами кольорових вогнів, він давно став улюбленим місцем зустрічей і протягом майже півтора місяця щодня збирає десятки тисяч гостей. Туристи приїздять сюди  з  багатьох країн. Найбільше з Німеччини, Чехії, Великої Британії, Італії, Іспанії та… Японії.

Допандемічна статистика каже, що загалом ярмарок відвідує мільйон туристів. Чи вдасться цього року перевершити показник, ще не відомо, однак динаміка вселяє надію, розповіла нам за чобітком глінтвейну, або по-польськи ґжанця, представниця бюро економічного розвитку департаменту стратегії розвитку Вроцлава пані Зузанна  Морска. За її словами, підприємці, які торік не мали змоги організувати вроцлавцям і гостям свято через карантинні обмеження, нині взялися за справу з подвоєним завзяттям. З-поміж новацій чиновниця особливо наголошує на появі так званих соціальних, або некомерційних будиночків, де відчути смак Різдва можуть представники найбільш вразливих верств містян. 

Зазвичай ярмарок займає південну, східну та північну частини площі Ринок. Ятки й атракції розташувалися зокрема на вулиці Свидницькій (від площі Ринок до підземного переходу), вул. Олавській (від Ринку до Шевської) та на площі Сольній. Святковий вітряний млин і «Казковий лісок», де діти мають змогу послухати популярні казки, вже стали традиційними і властивими саме Вроцлаву. А з цьогорічних новинок можна виокремити трирівневий казковий будиночок з оглядовою терасою та галерею Миколая. 

Вуличне гуляння триватиме до кінця року і перерветься лише у Святвечір (24 грудня) і перший день Різдва Христового (25 грудня). Адже цей час традиційно призначено для родинного святкування. А вже 26 грудня ярмарок знову завирує, тож якщо вам випаде нагода бути в цей час у Вроцлаві, матимете приємність поринути в неповторну атмосферу. Загалом на  Різдвяному ярмарку працює понад 200 яток. Приміром, важко пройти повз ту, що кілька років поспіль незмінно продає свіжу солодку випічку на Свидницькій.  Смаколики  привозять з кондитерської села Поршевіце Лодзьського воєводства. Порада автора: обов’язково скуштуйте чи придбайте макового пирога на бісквітному тісті! Мак — символ багатства та родючості, страви з ним обов’язкові на Святвечір.

Ще одна важлива заувага: маскового режиму на вулиці, звісно, немає, але організатори подбали про тих, хто раптом захоче зробити щеплення — на ярмарку обладнано два пересувні пункти. Цьогоріч через пандемію відмовилися від Параду ельфів, колядників, концертів та майстер-класів. Зате біля дерев’яних хаток з регіональними стравами-напоями, локальними продуктами та безліччю різноманітних сувенірів людно вдень і важко проштовхнутися з настанням темряви, коли вогні створюють неймовірний настрій. 

До речі, вечірню програму варто доповнити відвіданням ще однієї нової локації. У Ботанічному саду на дітей і дорослих чекає світлове шоу: під музику оживають дерева й прилеглі будівлі, діти пишуть листи Санті, а наше українське вухо неймовірно тішить неперевершений «Щедрик». 

Пряників багато не буває

Утім, різдвяні запахи можна відчути не тільки на ярмарку. 1,2 тонни пряничного тіста, близько 100 кг меду, 34 кг суміші спецій для пряників та 27 кг шоколаду, а також безліч кілограмів цукрової посипки, перлинок та шоколадної стружки — усе це використали для того, щоб побудувати місто з пряника. Оглянути це диво можна у вроцлавському Колейкові.

Спершу в експозиції показували зменшені  найупізнаваніші локації міста, виготовлені із традиційних матеріалів, а цього року зробили ще один — солодкий, запашний, покритий шоколадом та глазур’ю макет. Святкова частина експозиції єдина у світі. З-поміж будівель виокремлюються вроцлавська ратуша та будинки, що її оточують, костел і замок, а між ними курсують солодкі потяги. Усе це підсвічують з ефектом дня і вечора настільки реалістично, що можна побачити, як блищить сніг. 

«Це найсмачніша в Польщі виставка-експозиція, — запевняє очільниця Вроцлавської туристичної організації Аґнєшка Шимеровска. — Радіємо, що вона саме в нашому місті. Туристична галузь поступово відроджується, а ми стараємося рекламувати міські атракціони. Колейково — один з тих, які варто рекомендувати».

Додамо, що квитки сюди коштують для різних категорій відвідувачів від 20 до 29 злотих. Оглянути  місто із Пряника можна до кінця лютого наступного року, а по закінченні виставки автори ідеї обіцяють величезну пряничну учту.

Без минулого немає майбутнього

Не варто засмучуватися, якщо не вдасться відвідати Вроцлав у різдвяну пору, адже  є що подивитися протягом року. Вроцлав — це п’ять річок, 12 островів і 112 мостів, тому його часто називають польською Венецією. Найупізнаваніший Грюнвальдський підвісний — король мостів, це візитівка міста, він справляє враження удень і вночі, коли вмикається ефектне підсвічування. Одним з найромантичніших вважається  Тумський міст, який сполучає однойменний острів та острів Пісочний. З побудованих у X столітті на Тумському острові оборонних споруд і розпочалося місто. На висоті 45 метрів над землею — Міст відьом, найвищий у Вроцлаві, він сполучає дві башти готичного собору Марії Магдалини. Безцінні історичні пам’ятки острова — це собор святого Іоанна Хрестителя, двоповерхова церква святого Хреста та святого Варфоломія і Єпархіальний музей, де зберігається Генрикова книга XIII—XIV століть, внесена до реєстру ЮНЕСКО «Пам’ять світу».

Ще одна пам’ятка,  внесена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, — конструкція, яка випередила свій час, — залізобетонна «Зала Століття», яку  спроєктував архітектор-новатор Макс Берг у 1911—1913 роках. Нині вона переживає ренесанс, а міська влада дбає про облаштування сучасних комунікацій та зон для приваблення туристів. Наступного року  на території комплексу буде відкрито сучасний ресторан. 

Ще одна знаменита вроцлавська пам’ятка — панорама «Рацлавицька битва», монументальне полотно, що зображає бій польських повстанців під орудою Тадеуша Костюшка та російських військ 1794 року під Рацлавіце. Картину замовили Яцеку Стику та Войцеху Коссаку до Загальної вітчизняної виставки 1894 року у Львові, а 1946-го полотно вивезли до Польщі. Нині її експонують у спеціально збудованій ротонді на території філії Націо-нального музею Польщі у Вроцлаві. Спеціальне  освітлення та оформлення інтер’єру роблять картину тривимірною й істотно пожвавлюють.

Оберіг, символ, візитівка

Мандруючи Вроцлавом, треба уважно дивитися під ноги, аби ненароком не наступити на краснолюдка. Так називають місцеві своїх талісманів-гномів. Вони ховаються під лавками, чатують біля ресторанів, торгують з-під поли, чаклують на дахах костелів і навіть сидять у в’язниці. Шукати гномів, яких у місті вже понад 600, — поширена розвага для туристів. Та варто знати, що у 1980-х вони несподівано стали символом протесту  як противага цензурі й порушенню прав людини.  Студент місцевого університету Вальдемар Фідрих вигадав «помаранчеву альтернативу» — незвичайний гепенінґ,  у якому тисячі перевдягнених казкових персонажів змушували  тодішню польську міліцію боятися беззбройних людей. Акція увійшла в історію як один з найяскравіших прикладів мирної боротьби з комуністичним режимом. Поляки малювали гномів на вулицях міст, одягали ковпаки і роздавали перехожим цукерки чи квіти, чим неабияк обурювали владу. Минули роки, й бронзові гномики-краснолюдці стали з’являтися на вроцлавських вулицях, ставши візитівкою міста.

«Урядовий кур’єр» висловлює сердечну вдячність українському осередкові Польської туристичної  організації та Convention Bureau Wroclaw за чудову можливість відвідати передріздвяний Вроцлав та порекомендувати його читачам.