Мелодія виробничого оркестру тут не стихає навіть у разі повітряних тривог, які  почастішали. Із конвеєра хлібокомбінату Березнівського райспоживтовариства щомісяця сходить щонайменше 50 тонн хліба та хлібобулочних виробів.

Ціну на продукт першої необхідності не підвищували від початку війни. Насамперед завдяки підтримці уряду: постанова №489 зобов’язала постачальника останньої надії забезпечувати природним газом українського видобутку важливих для обороноздатності країни непобутових споживачів за пільговою ціною. Та 30 вересня закінчився термін її чинності.

Крутяться як білки в колесах

«Якщо у вересні газ для виробництва хліба коштував 27 гривень за кубометр, то в жовтні разом із транспортуванням — 50 гривень. Прогнози на листопад та грудень не кращі», — бідкається досвідчений виробничник директор  хлібокомбінату в Березному Микола Саламага.

Отже, ситуація така, що треба підвищувати вартість буханця. Але тут  вмикається державне регулювання цін, зокрема на соціальні сорти, які серед покупців найпопулярніші. Для березнівських пекарів це житньо-пшеничний хліб та батон, що становлять левову частку продажу. Підвищувати ціну на них не можна. Самі пекарі працюють на умовах повної передоплати за сировину та енергоносії. До того ж, із зростанням вартості пального вдвічі зросло і транспортування. Незабаром розпочнеться опалювальний сезон, отже, витрати зростуть іще.

«Щоб виробничий конвеєр не зупинявся, зазвичай маємо запаси борошна щонайменше на три місяці: пшеничне першого й другого ґатунків, житнє. Це врятувало нас у перші місяці війни. Завдяки тому що мали ще й олію, цукор, сіль, витримали цілком природний ажіотажний попит на хліб. Улітку ціни на борошно знизилися. Нині ж вони щотижня підвищуються на 20—30 копійок за кілограм», — пояснює Микола Саламага.

Украй складно довелося, коли виник дефіцит пального. Та завдяки оперативним діям уряду (зокрема, скасуванню акцизу) здолали й цю проблему.

Березнівські пекарі постійно шукають способи виживання та економії. Нещодавно замінили одну з газових печей на електричну німецького виробництва. На це витратили зароблені нелегкою працею пів мільйона гривень і тепер економлять на енерговитратах. Диво-піч доволі ощадлива. Але бачимо, що чинять загарбники з нашою енергосистемою, тому впевненості, на жаль, немає. Для пекарень подачу електроенергії на Рівненщині поки що не обмежували. Та якщо так станеться, березнівців виручить власна дизельна станція, і без хліба земляки точно не залишаться.

Очікують на зважені рішення

У такій ситуації перебуває вся хлібопекарська галузь. Саме тому Всеукраїнська асоціація пекарів та об’єднання «Укрхлібпром»  звернулися до уряду із проханням забезпечити пекарів природним газом українського видобутку за пільговими цінами до закінчення воєнного стану. Пропозицію підтримало Міністерство аграрної політики та продовольства України. А перший віцепрем’єр-міністр — міністр економіки Юлія Свириденко та голова Комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетьманцев нещодавно зустрілися із представниками асоціацій галузей критичної інфраструктури. Ішлося не лише про пільговий газ для виробничих процесів, а й про кредитування за програмою «5—7—9%» та безперебійне постачання електроенергії під час віялових відключень.

Усі питання надважливі й над­актуальні, тож уряд шукає можливості допомоги критично важливим галузям економіки. Зрозуміло, що в нинішній час знайти додаткові ресурси нелегко. Як зазначила Юлія Свириденко, насамперед потрібно забезпечити пільговим газом населення. Вона підтримала прохання харчовиків про внесення підприємств галузі до переліку критичної інфраструктури, що дасть змогу отримувати електроенергію навіть під час віялових відключень. За її словами, це питання опрацюють з Міненергетики та місцевою владою, які формують відповідні списки.

Є хліб, буде й перемога 

Отже, перше світло в кінці тунелю, до якого пекарі потрапили не із власної волі, з’явилося. Надію дає свіжа інформація про зниження біржових цін на газ: уперше із червня в Європі вони опустилися нижче від позначки 1400 доларів за тисячу кубометрів. Тобто санкції, якими наші партнери б’ють по росії, та диверсифікація енергетичних ринків дають результат.

 Сподіваємося, що головний український продукт хліб не матиме захмарних цін. Адже саме ціна на соціальний буханець — своєрідний індикатор  виживання пересічного українця. Однак попри навмисне знищення та замінування наших ланів, воєнні дії, урожай цього року в Україні непоганий: експерти оцінюють валовий збір зернових та олійних культур цифрами від 52 до 65 мільйонів тонн. А якщо є хліб, то неодмінно буде й перемога. Швидше б!

 ДО РЕЧІ

На хлібокомбінаті в Березному є скромний, але знаковий музей хліба. Тут ви­дно, який хліб їли місцеві жителі під час нацистської окупації, який — у вкрай складні повоєнні роки. Є й перший хліб незалежної України. Тепер до експона­тів додається ще один — воєнний хліб-2022. Це смачні пухкі буханці, випечені в центрі Європи у ХХІ столітті, зовсім не схожі на хліб Другої світової. Але ціна ни­нішнього хліба надзвичайно висока.