Дедалі частіше наші пенсіонери стають об’єктом шахрайства. Так склалося, що саме їхні пенсії — це нехай і мізерне, недостойне, але найстабільніше джерело доходів. Наші матері й батьки, бабусі й дідусі складають копієчку до копієчки — на «чорний день». І ось на порозі їхніх квартир або будинків з’являється всміхнена дівчина (пані, хлопець), яка називає себе соціальним працівником (представником районної ради ветеранів, благодійного фонду) й вітає з отриманням «подарунка». 

Доки люди тремтячими від радості руками заповнюють анкети (підписують акти), спритні шахраї розглядають квартири, просять водички. Та зачинивши двері за приємними гостями, люди виявляють пропажу всіх(!) своїх заощаджень.

І схеми постійно модернізуються. У поштові скриньки лягають барвисті листи зі звертанням на ім’я по батькові як до знайомої людини. Новинкою стала пропозиція вилікувати від усіх недуг. Що таке біологічно активні добавки (БАДи) нашим співвітчизникам ще потрібно роз’яснювати, як і те, що в принципі безпечні порошки не можуть коштувати кілька тисяч гривень.

Але річ навіть не в ціні.

Спробуйте в звичайній районній поліклініці знайти уролога для свого дідуся (батька), який із віком став відчувати дискомфорт? Таких фахівців немає.

Батько моєї подруги обдзвонив усі поліклініки поблизу, доки не з’ясував, де з таким лікарем можна домовитися про прийом. Попросив записати. Реєстраторка стала розпитувати й сказала, що лікар (о, який щасливий збіг обставин!) підійшов до телефону. Лікар (чи хто там на іншому кінці телефонного дроту) заявив, що сам допомогти навряд чи зможе, але є в нього телефонний номер однієї київської клініки...

На дзвінок відповіла жінка з приємним голосом. І одразу взяла ініціативу в свої руки. У результаті без будь-яких оглядів, обстежень або аналізів дідусеві було призначено курс лікування препаратами загальною вартістю 8,5 тисячі гривень. Кур’єр доставив їх негайно із самої столиці(?!).

Дама з мобільника продовжує телефонувати ледь не щодня, інструктувати, обнадіювати та… призначати нові ліки. У квитанціях — жодних розпізнавальних знаків або адреси київської(?!) клініки.

Інтернет «пояснив», що все це — БАДи. Нешкідливі, не небезпечні, от тільки дуже дорогі.

Намагатися перервати це спілкування діда з підприємливою панною?

Але розмови з нею дають йому головне — увагу й надію. Наша медицина, на жаль, нині не може запропонувати ні першого, ні другого.

Наші старі звикли вірити людям. І особливо друкованому слову, тим більше, якщо в барвистому буклеті, надісланому в конверті, — лист, адресований особисто.

У цьому сенсі вони як діти. Недовірливо й винувато посміхаються у відповідь на викриття й факти, доступні нам, молодшим, озброєним Інтернетом і досвідом відносин із державою, які аж ніяк не назвеш патерналізмом.

Наші старі вдома самі. І нам треба поспішати, щоб захистити їх від усміхнених і безсовісних людей, озброєних яскравими буклетами, списком адрес літніх людей та медичними слівцями.