Голова Державного агентства
з питань науки, інновацій та інформатизації 
Володимир СЕМИНОЖЕНКО

— Володимире Петровичу, ви — заступник голови Координаційної ради з впровадження в Україні міжнародної ініціативи «Партнерство «Відкритий уряд». Яким шляхом плануєте досягти мети проекту?

— Завважу, що вже власне процедура приєднання до Ініціативи та підготовка необхідних документів відбувалася саме у такому форматі — форматі партнерських відносин. Спільними зусиллями з громадськістю ми розробили Національний план дій, схвалений міжнародним комітетом Ініціативи без зауважень. До речі, його визнали одним з найкращих планів країн-учасниць, зокрема у сфері впровадження електронного урядування та розвитку електронної демократії.

Цей план був підготовлений у рекордно стислий термін. А його ухваленню Кабінетом Міністрів передувало відкрите обговорення на національному «круглому столі» за участю Прем’єр-міністра. Це засідання можна було подивитися в прямій трансляції в Інтернеті, що є традицією для всіх консультацій, нарад, конференцій та багатьох інших заходів, які присвячені розбудові електронного урядування та розвитку інформаційного суспільства.

Отже, перший тест — на відкритість процесу впровадження Ініціативи та залучення громадськості, на мою думку, наше агентство спільно з Секретаріатом Кабінету Міністрів пройшло «на відмінно». Та при цьому ми завжди відкриті до критики й готові вносити корективи в свою діяльність. До речі, найближчим часом ми підготуємо звіт-самооцінку про результати впровадження Ініціативи за півроку, результати нашої діяльності також оцінюватиме незалежна комісія.

— Чи є вже про що звітувати?

— Попередні результати впровадження Ініціативи було розглянуто на засіданні Координаційної ради 10 вересня. Як для початку, вони дуже непогані. Особливо хочу підкреслити, що впровадження Ініціативи не обмежується столицею — до неї активно підключилися регіони.

У Запорізькій, Луганській, Полтавській, Тернопільській, Харківській і Херсонській областях розроблені регіональні плани заходів. У Держкомтелерадіо, Нацдержслужбі, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Кіровоградській, Сумській та Черкаській облдержадміністраціях впроваджені системи ведення обліку публічної інформації. Вже розроблено пілотну версію єдиного державного порталу адміністративних послуг, а також утворено шість регіональних центрів адміністративних послуг. 

У режимі дослідної експлуатації працює система електронної взаємодії органів виконавчої влади, до якої підключено 82 органи влади, в тому числі Секретаріат Кабінету Міністрів та Апарат Верховної Ради.

На цьому тлі особливо вирізняється — у хорошому сенсі слова — Дніпропетровська область. Там діє відкритий віртуальний офіс електронних послуг, у всіх лікувальних закладах області впроваджуються електронні реєстратури, успішно реалізується спільна ініціатива «Публічні бібліотеки — мости до електронного урядування» в межах програми «Бібліоміст» фонду Білла і Мелінди Гейтс.

— Як ці нововведення сприйняли державні службовці?

— Зрозуміло, що для українських чиновників не так легко почати працювати по-новому. Іноді я запитую себе, що головніше: внутрішня готовність до змін чи володіння необхідними технічними навичками? І на власному досвіді переконуюся, що обидва моменти є визначальними, адже щоб опанувати новими інформаційними технологіями, потрібне бажання працювати по-новому. Та щоб добре розумітися на нових реаліях, слід досконало знати  технічну частину справи.

Реальне партнерство органів влади з громадянським суспільством і бізнесом — це справді новий формат роботи. Та будемо відвертими: на початку впровадження Ініціативи наші нововведення сприймалися багатьма чиновниками як «черговий папірець». Проте з часом ситуація почала змінюватися.

Сьогодні системно відпрацьовується питання щодо підготовки керівних кадрів для роботи в системі електронного урядування. Зокрема, у Національній академії державного управління при Президентові України вже ведеться підготовка спеціалістів за магістерською програмою «Електронне урядування» та викладається курс «Електронне урядування» в межах нової спеціальності «Публічне адміністрування».

Крім того, для співробітників центральних органів влади ще з минулого року проводяться семінари та тренінги, під час яких їм надають базові відомості про специфіку роботи в системі електронної взаємодії органів виконавчої влади та інших системах електронного уряду.

Отже, держслужбовці на власному досвіді переконуються, що електронне урядування — це не тільки сучасно, а й дуже зручно, бо реально економиться час та зусилля, які раніше витрачалися на опрацювання стосів паперу.

— Чи не загрожує така відкритість державі?

— Певна річ, суцільна інформаційна відкритість із позитивного моменту може легко перетворитися на серйозний ризик для держави. Та маємо зберегти баланс між розширенням доступу до інформації і захистом даних.

В Україні ці питання постійно перебувають у полі зору органів влади, профільних громадських організацій, експертів та фахівців, з якими ми постійно співпрацюємо з технічних питань. Щодо ідеології, то тут не виникає жодних питань. Наша мета — максимально полегшити як пошук потрібної інформації і доступ до неї, так й саму комунікацію, яка власне і забезпечує діалог влади та громадян.

З технічної точки зору таку можливість надають так звані «хмарні технології», коли людина з будь-якого гаджету може зайти до системи й в інтерактивному режимі, тобто з підключенням інших користувачів, працювати з інформацією, що знаходиться у відкритому доступі.

З другого боку, дані будуть захищені від хакерів згідно з найсучаснішими стандартами, зокрема, за допомогою цифрового підпису. Можу запевнити, що саме у віртуальному форматі ступінь захисту є набагато вищим, ніж за умов традиційного обміну паперовими документами.

— Що особисто ви очікуєте від реалізації глобальної Ініціативи?

— Для мене відкрите урядування є синонімом електронної демократії, ефективного урядування як такого, адже це — гарантія оперативного прийняття рішень, динамічної комунікації, позбавленої традиційних бюрократичних гальм, та максимального урахування інтересів суспільства.

ДОСЬЄ «УК»

Володимир СЕМИНОЖЕНКО. Народився в  1950 р. Закінчив Харківський державний університет. Працював гендиректором НВО «Монокристалреактив», головою ради директорів, науковим керівником НТК «Інститут монокристалів» НАНУ, головою Північно-Східного наукового центру НАН і МОН України, міністром у справах науки і технологій, віце-прем’єр-міністром.  З 21 грудня 2010 р. — голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформації. Академік НАНУ, член президії НАНУ. Тричі обирався народним депутатом України.