Сумський національний аграрний університет належить до закладів, де тонко відчувають пульс часу, активно і по-діловому реагують на його виклики. Про підготовку сучасних фахівців для АПК країни, оновлення матеріально-технічної бази, плани та перспективи «УК» розповідає ректор університету професор Володимир ЛАДИКА.
— Володимире Івановичу, як змінюється система освіти в університеті з огляду на нинішні вимоги і реалії?
— Нині в усіх сферах життєдіяльності, зокрема аграрній, широко застосовують інформаційні технології, які слід враховувати насамперед. Тобто йдеться про осучаснення знань та здобуття нових навичок. Простий приклад. Якщо два десятки років тому для потреби рослин брали до уваги лише NPK (азот, фосфор, калій), то нині звичний розрахунок у мікроелементах, скажімо, потреба у сірці, магнію, кальцію.
Складаючи раціони годівлі тварин, дедалі менше рахують кормові одиниці, а звертають увагу на наявність протеїну, мікроелементів, амінокислот, вітамінів. Потреби рослин і тварин визначають за підсумками досліджень і програмного опрацювання результатів.
А це вже нанотехнології, які поступово, але ґрунтовно ввійшли в повсякденне життя аграріїв, стали звичними для них і не потребують великих затрат праці й часу. Тож студентів навчаємо з урахуванням саме таких реалій.
Нещодавно відкрили нові магістерські спеціальності «Регіональний менеджмент», «Транспортні технології», «Міжнародне право». А щойно — магістерський курс «Точне землеробство», завдяки якому майбутні фахівці здобуватимуть пропорційні знання за інженерними, агрономічними й економічними напрямами. Навчатися можуть випускники — бакалаври різних напрямів підготовки, магістри, спеціалісти попередніх років випуску.
Ці фахівці вмітимуть оптимізувати витрати кожної технологічної операції задля отримання максимального доходу. Їх уже почали готувати, і саме вони потрібні нинішньому виробництву.
— Але підготовка потребує відповідної матеріально-технічної бази?
— Безумовно. Поступово й неухильно її оновлюємо й осучаснюємо. Для підготовки фахівців із точного землеробства відкрили спеціалізований клас на інженерно-технологічному факультеті, вклавши в його облаштування майже мільйон гривень; на факультеті ветеринарної медицини — лабораторію нанодосліджень з використанням растрового і просвічувального електронних мікроскопів, яких одиниці в Україні; створено комп’ютерні класи із сучасним програмним забезпеченням на біолого-технологічному та факультеті економіки і менеджменту.
Оновлення досягли завдяки спільним зусиллям університету і партнерів з аграрного бізнесу, зокрема компаній HORSCH, «Кернел», «Миронівський хлібопродукт», «Індустріальна молочна компанія», СіЕйТі та інших. Це поліпшить якість не тільки підготовки молодих фахівців, а й перепідготовки кадрів і підвищення кваліфікації спеціалістів, які вже працюють.
— Наскільки сучасний фахівець-випускник університету адаптований до умов виробництва і сільського життя?
— Розвиток сільської інфраструктури відстає від розвитку аграрного виробництва. Так само, як життя в сільській місцевості відрізняється від життя в місті. На жаль. Але тривають реформи в медицині, освіті, інших галузях і сегментах суспільного життя. До того ж 60 % наших студентів — уродженці сільської місцевості. Тобто молодь знає про умови роботи й інші складові.
Роботодавці з огляду на ситуацію надають молодим спеціалістам за рахунок підприємств житло, оплачують послуги зв’язку, забезпечують службовим транспортом тощо. Є й ще один обнадійливий аспект. Об’єднання сільських рад у територіальні громади сприяє залученню коштів з державних і місцевих бюджетів у розбудову й реконструкцію інженерної інфраструктури, створення центрів надання медичних послуг, опорних шкіл та організації підвезення учнів тощо. Це істотна мотивація до працевлаштування в сільській місцевості.
— Чи змінюється і як саме становлення молодого фахівця?
— Навчання у сучасному вищому навчальному закладі не має зводитися до вивчення окремої спеціальності. Молоді слід всебічно творчо розвиватися. Тому в університеті достатньо гуртків художньої творчості, спортивних секцій, мистецьких груп, де можна виявити творчі здібності. Це розширює світогляд молоді, впливає на її розвиток, професійні навички.
Не рідше разу на п’ять років викладачі й фахівці оновлюють знання безпосередньо на виробництві. Тобто правило «вік живи — вік учись» актуальне як ніколи. Для випускників відкрили агроінтернатуру, до якої можна вступити без відриву від виробництва. Тобто зміцнюємо зв’язки з вихованцями, допомагаючи їм стати повноцінними висококваліфікованими фахівцями.
Як правило, у 40—45-річному віці вони вже обіймають керівні посади на виробництві або готові розпочати власну справу, оскільки мають для цього знання й досвід.
— Наскільки студентська молодь вишу інтегрована у світовий техніко-економічний простір?
— Нині основа знань — це ІТ-платформа. Головне — не стільки забезпечувати високі врожаї чи продуктивність худоби, як уміння гарантувати підприємству максимальні прибутки з огляду на його ресурсну базу. Тобто знаходити максимальний баланс між доходами і витратами.
Показники маржинального доходу, які застосовують у світовій господарській практиці, зокрема EBITDA, впроваджено у наш навчальний процес. Тому дохід з гектара чи від корови має бути основним мірилом не тільки для керівника підприємства, економічних та фінансових служб, а й фахівців-технологів. І вища школа їх має готувати.
— Які результати роботи університету протягом останніх років можна виокремити як знакові й зримі?
— Їх кілька, до того ж на різних напрямах. Наші науковці вивели 29 сортів рослин — картоплі, соняшнику, гречки, пшениці; займаємося збереженням генофонду й поширенням популяції бурої худоби, молоко якої більш придатне для сироваріння; розробляємо енергоощадні технології для зменшення зносу робочих поверхонь деталей, технології вирощування енергетичних рослин (місткантус, свічграс), органічної продукції (яблука, ягоди), нішевих культур (кіноа); створюємо антимікробні, протипаразитарні засоби дезінфектантів, імуномодуляторів, які використовують у 15 країнах. Підсумки досліджень публікують у науково-метричних базах Scopus, Web of Science. Загалом університет має 8 h-індекс і за цим показником належить до трійки найкращих аграрних вишів країни, що є основою поглиблення співпраці з провідними науковцями на міжнародному рівні.
Як підсумок маємо грантові програми, які фінансує Чеський університет природничих наук, за науковим напрямом Швейцарська агенція з розвитку та співробітництва фінансує проект запровадження програми RASE в діяльності фермерських господарств, Європейський банк реконструкції та розвитку спільно з Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН підтримує коштами проекти з розвитку птахівництва, протидії поширенню африканської чуми свиней і розвитку сільськогосподарської кооперації.
Загалом це понад 2 мільйони гривень, які надали міжнародні організації для розвитку університету, проведення досліджень та їхнє впровадження в господарську діяльність і розвиток сільських територій. Тож нині університет — не лише освітній виш, а й центр інноваційних технологій та розбудови об’єднаних територіальних громад.
— Які плани розвитку?
— Основне — поглиблення якості освіти відповідно до потреб виробництва. По-перше, створення дієвої вертикально інтегрованої системи навчання. Вона передбачає складову загальноосвітньої підготовки, де формуються професійні пріоритети. При цьому плануємо ввести в неї професійно-технічну освіту регіону, де готують фахівців робітничих професій.
По-друге, впровадження дуальної освіти, яка дає змогу розширеної практичної підготовки фахівців на виробництві й дистанційного навчання. Її почали запроваджувати впродовж останніх трьох років. На таких умовах навчаються понад 200 студентів, які працевлаштовані на підприємствах або проходять практичну підготовку в періоди сезонних робіт.
І надалі акцентуватимемо на вивченні англійської мови, яку студіюють і викладачі, і студенти. Тому що від цього залежить наша інтеграція в освітній і науковий міжнародний простір.
Контролюємо об’єктивність оцінювання знань студентів. Тому захист курсових і дипломних робіт, складання заліків й іспитів під час сесії контролюють комісії. При цьому застосовують систему «Прозоро», яка надає змогу відеоспостереження за аудиторною роботою.
Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»
ДОВІДКА "УК"
Володимир ЛАДИКА. Народився 1962 року в селі Підлипне на Сумщині. Закінчив Сумський філіал Харківського сільськогосподарського інституту ім. І. Докучаєва та аспірантуру Московської сільськогосподарської академії ім. К. Тимірязєва. Працював головним зоотехніком у колгоспі, очолював Сумський державний селекційний центр, заступником міністра аграрної політики та продовольства, віце-президентом Національної академії аграрних наук України. Автор понад 200 наукових та методичних праць. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня, володар трудової відзнаки «Знак пошани». Його обирали депутатом Сумської обласної ради V та VI скликань, головою постійної комісії з питань АПК та соціального розвитку села в Сумській обласній раді.
Доктор сільськогосподарських наук, професор, академік.