Заступник директора департаменту
Івано-Франківської облдержадміністрації
Володимир ДУТЧАК
Не для всіх шкіл Прикарпаття перший день вересня був святковим. Деякі у віддалених селах замкнули до кращих часів — коли до першого класу прийде більше дітей. У деяких відкрили дитячі садочки, а нечисленних учнів зарахували до шкіл сусідніх сіл. А ось у селі Раковець, що в Богородчанському районі, стару школу не підготували до занять, тож батьки не пустили дітей до навчання і повідомили про це Кабмін. Там їх почули. За дорученням голови уряду, вся вертикаль виконавчої влади від профільного міністерства до місцевої райдержадміністрації долучилася до створення дітям належних умов для занять. Крім того, Прем’єр-міністр Микола Азаров розпорядився виділити кошти для будівництва у селі нової школи за рахунок держфонду регіонального розвитку. Тим паче, що це село демографічно перспективне.
Але не завжди освітянські проблеми розв’язуються так щасливо. В області чимало малокомплектних шкіл. Щороку їх стає дедалі більше, а загалом невтішні демографічні показники свідчать, що ця тенденція триватиме. Що робити? Це має визначити територіальна громада. Але, як кажуть місцеві освітяни, лише раз питання оптимізації вирішили швидко і спокійно, коли Битківську школу, що у Надвірнянському районі, реорганізовували у початкову. Людей довго переконували в необхідності таких кроків, а це нелегка праця. Тож дедалі голосніше (і не лише на Прикарпатті) лунає пропозиція внести зміни до Закону «Про загальну середню освіту» і передати повноваження щодо функціонування шкіл від територіальних громад районним радам. Чи виправданий такий крок? На ці та інші запитання «УК» відповідає заступник директора департаменту освіти і науки, сім’ї, молоді та спорту Івано-Франківської облдержадміністрації Володимир Дутчак.
— Володимире Миколайовичу, для будь-якого села закриття школи, хай і тимчасове, — це подія сумна і тривожна.
— Так, оскільки школа — це осередок духовності кожного населеного пункту, його історія і майбутнє. Люди занепокоєні, мовляв, зникне школа — занепаде село, і стоять до останнього за свій навчальний заклад. Цілком зрозуміла і позиція батьків: хай дитина буде під рукою! Але чи краще це для самих дітей?
— Тобто оптимізація мережі навчальних закладів триває винятково заради школярів, а не через меркантильне прагнення зекономити бюджетні кошти на утриманні неперспективних шкіл?
— Ясна річ, питання економії коштів теж є. Ми повинні раціонально, по-господарськи використовувати фінанси — вони не безмежні. Але оптимізувати — це не закрити, а знайти найліпший на цей час варіант, щоб кожна дитина мала змогу отримати належні знання, з якими вона зможе себе реалізувати в житті. Відразу зазначу: жодна школа в області не ліквідована, будівлі утримуємо в належному стані. Поліпшиться в селі народжуваність — школа запрацює. А поки що забезпечуємо перевезення дітей до сусідніх сіл, де добрі умови навчання.
— В області доста шкільних автобусів?
— Щодня 174 шкільні автобуси перевозять понад 13 тисяч школярів. З урахуванням оновлення рухомого складу, непогано було б отримати ще 50 нових машин. Вирішуємо питання підвозу учнів і через укладання відповідних договорів із приватними перевізниками та автотранспортними підприємствами, що працюють на маршрутах загального користування.
Проблема в дорогах. Є такі шляхи, якими державна автоінспекція не дозволяє перевозити дітей. У нас гірська місцевість, до окремих хуторів і присілків надто круті підйоми-спуски, є лише пішохідні путівці. В таких випадках скільки б було у школі дітей, вона залишається працювати, особливо коли йдеться про початкові класи.
— А яка доля вчителів реорганізованих шкіл?
— Ніхто не втратив роботу — це головне. Нам важливо зберегти педагогічні кадри. Намагаємося переводити вчителів в іншу школу разом із дітьми. Невдоволення є, бо інколи доводиться зменшувати вчителям погодинне навантаження, а це позначається на заробітній платі. Кожний свій крок, кожне рішення ухвалюємо з огляду на системний аналіз ситуації: виходимо не тільки з потреб, а й з особливостей районів. На Верховинщині, приміром, успішно працюють пришкільні інтернати. А в Тлумацькому районі відкрили вісімнадцятий навчально-виховний комплекс — у селі Хотимир. Тут тепер навчаються 70 дітей, з них 11 дошкільнят. Загалом в області лише в цьому році запрацювало 11 навчально-виховних комплексів, які, до слова, до 2015 року забезпечать дошкільним вихованням усіх наших дітей.
— Ми говоримо про скорочення шкіл. А було шкільне новосілля?
— Як же без нього! В селі Білоберізка Верховинського району в День знань урочисто відкрили нову школу. Для її 192 учнів є все — просторі класи, спеціалізовані кабінети, затишна їдальня, актова зала, спортзал, а в подарунок від обласної влади — навчально-комп’ютерний комплекс.
У багатьох сільських школах цього року запрацювали новенькі спортивні майданчики. У селі Городниця Городенківського району відкрили хореографічну студію, а на базі школи в селі Залуква Галицького району — спортивно-хореографічну залу.
Повторюся: ми ставимо за мету створити належні умови для виховання, навчання, оздоровлення дітей, що проживають у сільській місцевості, щоб вони здобули якісну освіту і розвинули творчі здібності. Це означає, що у такій школі має бути кваліфікований педагогічний колектив та належна матеріально-технічна база. Практика показує, що в сільській місцевості цього можна досягти через створення шкільних округів.
За принципом шкільного округу працює вже чимало навчальних закладів у Рогатинському, Тлумацькому, Галицькому, Долинському та інших районах, приймаючи у свої класи дітей з кількох навколишніх сіл, зокрема гірської місцевості. Для дітей це добре не лише з огляду на якісне навчання. В них з’являються нові друзі, нові враження.
Розвиток середніх навчальних закладів — важлива складова реалізації загальної програми соціально-економічного розвитку Івано-Франківщини. Як наслідок, чимало сільських шкіл області нині нічим не поступаються міським гімназіям і ліцеям.
— Володимире Миколайовичу, які позитивні результати реалізації програми з оптимізації шкільних закладів саме з огляду здобуття дітьми якісної освіти?
— Наша область за результатами ЗНО входить у п’ятірку кращих у країні з багатьох предметів, а також у десятку кращих областей за результатами учнівських всеукраїнських та міжнародних олімпіад. Майже кожний третій їх переможець — учень сільської школи.
Світлана ІСАЧЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Володимир ДУТЧАК. Народився у селі Торговиця Івано-Франківської області. Закінчив Івано-Франківський педагогічний інститут імені Василя Стефаника. Працював учителем історії у школі, головним спеціалістом, начальником відділу, заступником голови Тисменицької райдержадміністрації.
ПРЯМА МОВА
«Кожна оптимізація має відбуватися за участі громади»
Михайло ВИШИВАНЮК,
голова Івано-Франківської
обласної державної адміністрації:
— Я хочу захистити право кожної нашої дитини на якісну освіту, бо в школах, де по 5-12 учнів, ми не навчаємо дітей, а калічимо. Потрібно проводити роз’яснювальну роботу з батьками і педагогами, щоб діти навчалися у найближчій великій школі, а у звільненому приміщенні зробити дитячий садок. Ми, у свою чергу, забезпечимо довезення школярів в інше село та переведення педагогічного колективу. Жоден педагог не втратить роботу. За допомогою Міністерства освіти і науки, державного та обласного бюджетів цього року закуплено і передано в школи області 20 автобусів.
Коли є питання оптимізації, то ми не говоримо про те, щоб забрати гроші від шкільних установ, а лише — щоб їх раціонально використовувати. Адже доходить до того, що навчання одного учня може обходитися так само, як і навчання студента Кембриджського університету. Проте кожна оптимізація має відбуватися за участі громади, і саме слово людей має бути вирішальним.