У Запоріжжі вийшли на вулицю доведені до відчаю працівники місцевого державного підприємства «Кремнійполімер», які вже два місяці отримують зарплату з величезними труднощами. Виробнича діяльність підприємства паралізована через заблокування рахунків. Робітники зібралися під будинком обласної влади, щоб привернути увагу громадськості. Своє письмове звернення мітингувальники передали в. о. голови Запорізької ОДА Костянтинові Брилю.
За півгодини питання щодо розблокування рахунків вдалося вирішити, арешт було знято, робітникам пообіцяли виплатити зарплату. А мітингувальникам роз’яснили: арешт скасовують за рішенням суду через клопотання арбітражного керуючого, та виконавча служба може накласти арешт на рахунок повторно. Досягши свого, страйкарі повернулися на робочі місця.
Чому склалася така ситуація на держпідприємстві, «УК» розповів виконавчий директор Запорізького ДП «Кремнійполімер» Володимир ЧУШЕНКО.
— Із чого все почалося?.jpg)
— На момент мого призначення на цю посаду 1 серпня 2014 року на розрахунковому рахунку підприємства було 17 тисяч гривень, склади стояли порожніми, заборгованість із зарплати сягнула 7,687 мільйона гривень (зокрема за 2008—2010 рр. — 5,293 мільйона та за травень-липень 2014-го — 2,394 мільйона). Після тривалих переговорів вдалося знайти постачальника, який взяв на себе зобов’язання не лише здійснювати комплексні замовлення на весь перелік продукції підприємства, а й забезпечити його необхідною давальницькою сировиною та матеріалами, фінансувати власними коштами весь операційний цикл виробництва, забезпечити поступове переобладнання устаткування та оптимізацію енергоспоживання підприємства.
Поступово, попри перешкоди, виробництво вдалося налагодити, робітники почали отримувати зарплату, аж доки нам не заблокували рахунки за давні борги.
— Грошей на зарплату на рахунку вистачить?
— Звичайно, із серпня 2014 року ми працюємо цілодобово, поточну зарплату виплачували вчасно. На підприємстві повний робочий тиждень працюють 430 фахівців, середня зарплата становить 3021 гривні, тоді як за мого попередника була мінімальна, виплату затримували на місяці. Торік на зарплату з усіма податками ми використали 54% усіх коштів, отриманих підприємством, — 20,819 мільйона гривень. Почали потроху віддавати старі борги. Тож кому вигідне закриття рахунку виконавчою службою?
Ще за колишнього керівника намагалися накласти арешти на всі рахунки, та суд не дав, а торік наприкінці листопада суд скасував рішення, що забороняло арешт нашого єдиного рахунку. Відтоді почалися негаразди, бо на підприємстві «набігло» старих боргів на понад 200 мільйонів гривень. Щоб розрахуватися з боргами, потрібно запустити виробництво, виплачувати зарплату, сплатити кошти за відповідні свідоцтва та погоджувальні документи.
Наше підприємство небезпечне: хлоро-, аміакопроводи, ємності з азотом та іншими хімічними речовинами, обладнання проходять необхідні діагностування, експертні обстеження з подальшим отриманням документів. Ми отримали всі необхідні дозволи. Останній — на експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки та виконання робіт підвищеної небезпеки, виконуючи приписи фахівців ДСНС та охорони праці. Протиправних дій з нашого боку правоохоронні органи — СБУ, прокуратура та міліція — не виявляли. Ми постійно готові до контакту із силовими структурами. Нещодавно служба охорони підприємства спільно із працівниками СБУ та служби держохорони провела зустріч із робітниками на підприємстві на предмет отримання рекомендацій щодо поліпшення охорони об’єктів підвищеної небезпеки.
Суд вніс корективи. Це був перший страйк наших робітників. І цього разу керівництво не змогло їх стримати, бо згодне з ними: не можна працювати безплатно.
— Яким вбачаєте розв’язання проблеми?
— Нам потрібен час на заміну обладнання, яке морально й фізично застаріло (його зношеність становить понад 80%). Щойно постачальник сировини закупив нам за власні кошти азотне устаткування в Німеччині, здавши його нам в оренду за символічну плату, що дасть змогу економити 20% електроенергії. Далі на черзі — заміна обладнання штучного холоду, стислого повітря, системи оборотного водопостачання, а також інфраструктурні заходи, як-то повна заміна старої, ще з радянських часів, термоізоляції та інші заходи, передбачені планом технічної модернізації та переозброєння підприємства.
Тож зменшимо витрати на електроенергію, збільшимо обсяги виробництва. Продукція стане достатньо рентабельною, щоб і зарплату платити, й борги віддати. У нас є план таких заходів на 2016 рік. Ми держпідприємство, позбавлене будь-якого держфінансування. Та й не просимо коштів, бо самі знайшли інвестора і постачальника. Дайте нам трохи часу і змогу працювати. Торік нашими рахунками пройшло 46 мільйонів гривень: 20,8 мільйона (54%) — на зарплату, на ремонт та утримання обладнання — 2,7 мільйона (7,1%), енергоплатежі (газ, вода технічна та питна, електроенергія) — 5,3 мільйона (14%), охорону праці — 0,5 мільйона (1,3%). Якби ми за ці кошти погасили старі борги, то зупинили б виробництво.
При цьому маємо кілька не задіяних у виробничому процесі цехів. Підприємство власним коштом зробило всю необхідну технічну документацію й передало виконавчій службі документи на їх реалізацію — для проведення відповідних торгів та погашення боргів після їх проведення. Ми навіть знайшли орендарів на ці цехи, доки їх продадуть. Фонд держмайна уклав з ними договір оренди, а від його реалізації можна отримати приблизно 2,5—3 мільйони гривень.
— Суд знову відкрив рахунок. Якими будуть ваші кроки?
— Уже склали реєстр платежів на 740,753 тисячі гривень, з них 400 тисяч — на зарплату, інше — енергоносії, податки, охорона, оплата за розробки планів локалізації аварійних ситуацій тощо. Через арешти нашого рахунку заборгованість із зарплати зросла. Якщо на 1 січня 2015 року вона становила 8,142 мільйона гривень, на 1 січня 2016-го — 7,037, 1 лютого — 6,954, а вже 1 березня — 7,156 мільйона (через арешти рахунку). Треба, щоб один рахунок був відкритий постійно для підтримки виробництва. Інші рахунки давно закриті, та вони нам і не потрібні.
Нагадаю: наше підприємство — об’єкт підвищеної небезпеки першого класу. На ньому постійно вживають заходи, спрямовані на гарантування пожежної та техногенної безпеки. Тут майже 600 тонн небезпечних речовин та відходів виробництва, утворені ще з 2008 року, зокрема 27 тонн хлору. Тож підприємство власним коштом утримує аварійно-рятувальну службу в складі пожежної охорони і воєнізованого газорятувального загону, є пожежна та спецтехніка, що проводить цілодобову пожежно-профілактичну роботу для гарантування безпеки підприємства.
— Чому не врегулюєте питання юридично?
— Справді, є закон, який забороняє накладати арешт на єдиний санаційний рахунок. Але тут виконавча служба скористалася тим, що хоч ми й перебуваємо у процедурі санації й план санації затвердив комітет наших кредиторів, але його понад рік чомусь ніяк не може узгодити наше міністерство. А за неузгодженого плану санації рахунок вважається не санаційним, на нього можна накласти арешт. Це призвело до страйку робітників. А розташоване наше небезпечне підприємство за 200 кілометрів від зони проведення АТО. Ми робимо все, щоб люди вчасно отримували зароблені гроші, бо озлоблений робітник крутне не той вентиль — і без ворогів місця буде мало всім. Чи розділить тоді з нами виконавча служба відповідальність за наслідки?
Євген ЛОГАНОВ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Володимир ЧУШЕНКО. Народився в Запоріжжі 1967 року, має дві вищі освіти — закінчив Запорізьку державну інженерну академію, факультет електронної техніки та Запорізький інститут державного та муніципального управління за спеціальністю економіка. Після служби в армії, з 1987 року, працює на «Кремнійполімері». Починав слюсарем з контрольно-інженерних приладів й автоматики, був експедитором, економістом фінансового відділу, заступником начальника фінвідділу, а з 2014 року – виконавчий директор підприємства
ПРЯМА МОВА
Мікаель АЛІЄВ, Начальник юридичної служби Запорізького ДП «Кремнійполімер»:
— Це питання можна юридично вирішити, бо держпідприємство напряму підпорядковується Кабміну, який у законному порядку може змусити судовиконавців не заарештовувати єдиний рахунок. Тільки тоді уможливиться рух коштів, робітники працюватимуть, отримуватимуть зарплату, сплачуватимуть старі борги.
Андрій АНТОНОВ, Директор департаменту промисловості і розвитку інфраструктури Запорізької ОДА:
— Спочатку проблему вдалося розв’язати, і на підприємстві почали платити зарплату. З’ясувалося, що завод має багато кредиторів (особливо великий борг перед обленерго), тож воно перебуває у стані санації. Шість разів суд виносив рішення на користь заводу, але виконавча служба одразу блокувала рахунок. Тож виплатити зарплату повністю не встигли, хоч гроші на рахунку були. Тобто борги нікуди не діваються, бо кредитори забороняють знімати гроші на зарплату, доки з ними не роз рахуються, і так зупиняють виробництво. Виходить замкнене коло. А страждають від цього трудівники.
Ми в Google+