Володимир БЕРЕЗІН: «Продовжуємо очищувати ряди чорнобильців від псевдоліквідаторів»

У спірних питаннях істину має встановлювати суд. За допомогою до нього зверталися тисячі учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Багатьом вдалося відновити свої права. Але нерідко трапляється так, що органи виконавчої влади і громадські чорнобильські організації просять захистити державу від несправедливих рішень суду. Тоді все повертається на круги своя, і роками з’ясовується суть справи. Матеріали розглядає Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при Мінсоцполітики. Чи вгамовуються пристрасті, хто і чому роками не має спокою і не дає його іншим? На ці та інші запитання «УК» відповідає голова виконкому Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» Володимир БЕРЕЗІН.

— Володимире Олексійовичу, життєві ситуації бувають різні. Багатьом справді доводиться просити допомоги суду. На жаль, є люди, які використовують суд для прикриття своїх неправедних дій. Таких дуже багато?

— Навіть якби були поодинокі випадки, замовчувати подібні факти не можна! Адже такі люди діють аморально, завдають величезної шкоди державі, кидають тінь на чесних ліквідаторів. Не один рік оббиває пороги судів громадянка Одеської області, яка була відряджена в райцентр Бородянка Київської області, — цей населений пункт не віднесений до зони відчуження. Листом Бородянської ЦРЛ від 29.051995 р. на запит заступника Одеської облради з виконавчої роботи поінформовано, що, за свідченнями членів оперативного штабу при Бородянській ЦРЛ, у період ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС прикомандировані бригади медичних працівників у зону відчуження не направляли. Медпрацівники Одещини працювали з обслуговування жителів районів, які не належать до зони відчуження. Відомостей про виїзди бригад у зону відчуження немає. Громадянка звернулася до суду. Згідно з його рішенням, їй видали посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1.

Постановою Кабінету Міністрів від 08.06.1995 р. «Про часткову зміну пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підпункт «г» Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 25.08.1992 р., яким передбачалася видача посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі рішення суду про встановлення факту безпосередньої участі в будь-яких роботах за певний період, пов’язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження, в тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, виключено.

Крім того, пунктом 2 зазначеної постанови на Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при МНС України було покладено проведення перевірки правильності видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на підставі судових рішень та вжити відповідних заходів щодо усунення виявлених порушень. Комісія не підтвердила перебування громадянки в чорнобильській зоні й ухвалила рішення про безпідставність видання посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС.

— А що ж суд?

— Ніяк на заперечення не зважив. Упевнений, на цей та подібні факти повинні реагувати не лише громадські організації, а й найвищі правоохоронні органи.

— Недаремно кажуть, що непокаране зло множиться…

— Саме так. І для його виправлення доводиться докладати багато зусиль. На підтвердження наведу лист, що надійшов у «Союз Чорнобиль України» зі Святошинської районної в місті Києві держадміністрації.

«Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією розглянуто звернення щодо видачі посвідчення інваліда війни І групи гр. Красильнікову Сергію Петровичу та повідомляємо таке. Наказом в управлінні праці та соціального захисту населення створено комісію та проведено службове розслідування з перевірки факту наявності порушень у діях начальника відділу з обслуговування інвалідів, ветеранів війни, праці Десятко О. І. при видачі посвідчення інваліда війни І групи гр. Красильнікову Сергію Петровичу. В ході перевірки з’ясовано, що відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.12.1995 р. до інвалідів війни, серед інших пільгових категорій осіб, належать особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Під час перевірки документів, на підставі яких гр. Красильнікову С. П. видано зазначене посвідчення, виявлено відсутність наказу, який підтверджує залучення Сергія Петровича до формувань Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Зважаючи на викладене, комісія дійшла висновку, що це посвідчення видано гр. Красильнікову С. П. помилково.

Фахівці управління праці та соціального захисту населення 29.08.2013 р. вилучили у Сергія Петровича посвідчення інваліда війни І групи серії ААБ № 5867, видане 29.04.2013 р., та анулювали його.

Направлено листи-повідомлення до організацій, установ, підприємств про припинення нарахування пільг та компенсацій гр. Красильнікову С. П. у зв’язку з тим, що посвідчення інваліда війни І групи вважається недійсним».

— Чи не він був одним з організаторів акції протесту щодо незадоволення прав інвалідів?

— Було й таке. І це при тому, що отримує пенсію 6168,03 грн щомісяця. А в жовтні 1994 року одержав одноразову допомогу за шкоду, заподіяну здоров’ю, розміром 558,9 тисячі гривень. В 2010–2011 роках одержав перерахунок пенсії за рішенням суду майже 300,0 тисяч гривень. Має в Святошинському районі на третьому поверсі вже не перше житло. Житло на іншій вулиці (перший поверх) продав. Вимагає заміни квартири на перший поверх як інвалід.

— Що ж змушує таких людей влаштовувати акції протесту?

— Показову активність вони виявляють, аби прикрити свої гріхи. Коли ж неправда спливає на білий світ, кричать, що їх переслідують за критику влади. Думаю, що подібних людей використовують певні політики для здобуття дешевого авторитету.

— Але через таких страждають справжні ліквідатори. Люди, що вміють пристосовуватись і відсуджувати собі 20–30-тисячні пенсії, оббирають тих, хто справді втратив здоров’я при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Багатьом сьогодні не вистачає на ліки. В лікарні Наукового центру радіаційної медицини бракує не лише медпрепаратів — там у їдальні навіть не щодня хліб є й бракує коштів на опалення.

— Все це так. І суди справді допомогли обібрати найбільш незахищених. Лише в Києві за рішенням судів не виплачено пенсій на 140 мільйонів гривень. Повірте, значна частина людей, які чекають виконання рішень судів, вогонь на даху четвертого енергоблока не гасила.

— Звідки така впевненість?

— Її дає знання реалій життя. Скажімо, священик, який уже не один рік розповідає, як працював на даху четвертого енергоблока, насправді служив замполітом у банно-пральному комбінаті, і не біля Чорнобильської АЕС, а в Поліському. Він розповідає багато нісенітниць про свої подвиги на даху енергоблока, аби викликати співчуття до себе і збурити народ. Одна з них — доза опромінення. Каже, що схопив 19,9 бера. За кожен день перебування у Поліському йому враховували 0,105. Не зрозуміло, на якій підставі, коли максимальна доза опромінення в 1987 році у Поліському становила 0,5 бера на рік, тобто отримана доза за п’ять місяців, які він перебував у Поліському, мала становити 0,2 бера. Насправді цей «герой» виїзди до зони відчуження у кількості 14 днів у 1987 році не здійснював і тому не має права отримувати статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС згідно з п. 3 ст. 14 Закону України № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

— Але ж є свідки! Чому в подібних випадках не обурюються люди, які справді ризикували життям?

— Мало хто з подібними людьми хоче зв’язуватися. Та є і винятки. Скажімо, жінка-ліквідатор аварії на ЧАЕС повідомила, що два брати, які нині видають себе дуже активними чорнобильцями-протестантами, насправді посвідчення отримали за фіктивними довідками. Один з них через суд встановив факт служби офіцером у військовій частині, відсудив пенсію більш ніж 30 тисяч гривень та компенсацію понад 800 тисяч гривень. Перевіряємо. Підтверджується. Робота з очищення лав від псевдоліквідаторів триває.

Микола ПЕТРУШЕНКО,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Володимир БЕРЕЗІН. Народився 1949 року. Закінчив Український політехнічний інститут та Українську академію зовнішньої торгівлі. Трудову діяльність розпочав слюсарем. З 1976 року працював на Чорнобильській АЕС, зокрема в 1983–1988 роках — головою профкому. Потім директором багатогалузевого підприємства комунального господарства м. Славутич ВО «Чорнобильська АЕС» і на різних керівних посадах у профспілках та заступником генерального директора Хмельницької АЕС. 2010 року обраний головою виконкому Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України».