ЗНАХІДКИ
Археологи з Луцька виявили символ найвищої
княжої влади представників роду Рюриковичів
При будівництві історико-археологічного центру у селі Пересопниця, що на Рівненщині, «засвітився» об’єкт, що, ймовірно, був мостом, який з’єднував передмістя княжого граду.
Вперше про це одне із найважливіших міст Київської Русі згадується під 1149 роком. Про важливість його у тодішньому суспільному житті свідчить те, що лише у Київському та Галицько-Волинському літописах про нього згадують майже два десятки разів. У другій половині ХІІ — першій ХІІІ століть тут правили нащадки великого князя київського Володимира Мономаха з роду Рюриковичів.
При монголо-татарській навалі Пересопницьке князівство як державне утворення було повністю зруйноване, але залишило по собі яскравий слід.
Зважаючи на ці обставини, представник дочірнього підприємства «Волинські старожитності» державного підприємства «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології Національної академії наук Михайло Вашета був готовий до несподіванок.
Одна із них очікувала при виконанні земляних робіт, що ведуться нині при спорудженні нового мосту — на неперспективному, здавалося б, з археологічної точки зору майданчику. Як виявилося, підвищену пильність археолог проявляв не дарма.
— З глибини лише 20 — 30 сантиметрів від поверхні ківш екскаватора підняв бронзовий фрагмент якогось предмета розміром чотири на п’ять сантиметрів. Коли я очистив його від грунту, виявилося, що це половинка головки булави — символу тогочасної найвищої влади, — розповів він. — Оскільки вона не була залита свинцем, то ми вважаємо, що цей знак княжої або воєводської влади використовувався для парадних, представницьких цілей. Проте був розбитий, ймовірно — якоюсь холодною зброєю і втрачений, можливо — і за якихось трагічних обставин…
На користь такої версії працює й той факт, що знайдений фрагмент булави, що органічно оздоблена псевдо-зерню, повністю позолочений. Блиск благородного металу не потьмянів і до наших днів. Секрет того, яким чином наші предки тонким шаром приварювали (?) золото до бронзи, був втрачений під час монгольської навали. Але нині зрозуміло: клейнод міг належати лише найвищим представникам тогочасної князівської держави.
— Знайдена булава, ймовірно, могла правити за символ влади комусь із нащадків великого князя київського Володимира Мономаха… — висловлює свою версію Михайло Вашета. — Наприклад, Всеволоду Володимировичу, або Юрію Володимировичу. Другий, до речі, широкому загалу більш відомий як засновник Москви Юрій Долгорукий. Артефакт міг належати і його сину Андрію. Той у 1169 році під час княжої міжусобиці поспалював церкви і монастирі у Києві, але за іронією долі пізніше ввійшов в історію як Боголюбський… Можна припустити, що булавою володів і хтось із їхніх воєначальників.
Нині археологи аналізують подію і шукають додаткові матеріали, які б дозволили пролити більше світла на непересічну знахідку.