Військовослужбовці хотіли в перший же день полону обміняти його на своїх загиблих товаришів. «Мене, живого, на мертвих! Але моє керівництво відмовилося, бо я для них не маю жодної цінності!»
Мені зовсім не шкода цього судячи з голосу молодика, бо в Україну він приїхав не в гості, а вбивати наших громадян. Згадав же його тому, що для росії виявилися нічого не вартими майже 75 тисяч її громадян, поранених, як повідомив New York Times, і вбитих за пів року повномасштабної війни. Це майже по 500 окупантів на день. І хоч прессекретар президента росії дмитро пєсков закликав усіх «ставитися до повідомлень про втрати російських військових в Україні як до фейку», статистика рашистських втрат в Україні почала непокоїти навіть кремлівську верхівку. російський політолог сергій медведєв підкреслив: якщо і надалі такими темпами скорочуватиметься армія росії, то зовсім скоро вона «просто перестане існувати або перетвориться на середньовічне військо, у складі якого залишаться погано навчені міські ополченці, некеровані дивізії абреків та виловлені на дорогах селяни-втікачі».
Не дають замовчати втрати російських окупантів на українському фронті і журналісти: наші колеги з ВВС, які вивчили матеріали про їхні поховання в понад 45 населених пунктах росії, називають, наприклад, цифру 6000 похованих. І наголошують, що армія рф навіки втратила десятки тисяч висококваліфікованих військових спеціалістів, на підготовку яких ідуть роки та мільйони доларів. Щоправда, у звітах ВВС не називає загиблих на війні громадян «лднр» і тих військовиків, чиї тіла залишилися на полі бою в Україні. Свого часу, наприклад, під Києвом тривалий період зберігалися в рефрижераторі трупи 200 мертвих рашистів, яких путін не хотів забирати. Тоді радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко зазначив, що цим оркам «ще пощастило, бо багато трупів було просто спалено».
Повторюся, мені (та й, переконаний, багатьом українцям) не шкода цього кацапського сміття. А ось неадекватна реакція матерів московії на всі ці десятки тисяч мертвих жахає: вони «готові вибачити росії загибель синів на війні проти України за… 5 мільйонів рублів компенсації». Отриманням таких «гробових» російські матері аргументують своє мовчання після того, як їхні діти загинули в безглуздій та кривавій путінській війні. Одна із жінок заявила для російського проєкту «скажи гордєєвій», що їй абсолютно наплювати, що буде з іншими загиблими росіянами та їхніми матерями.
Плює велика росія і на скарги дружин полонених бойовиків «лнр», яких рф покинула в українському полоні й не хоче вносити у списки на обмін. москва своїх не хоче визволяти, а тут — витратний непотрібний матеріал (для рашки жителі невизнаних республік назавжди залишаться українцями), якого не шкода. Так і хочеться сказати твердолобим любителям «рускава міра» з Луганська та Донецька: «Ви цього добивалися? росія пожертвує вами без жалю при першій нагоді. Кине в біді й не врятує». Бо на заміну луганському м’ясу з росії вже йде на фронт кримінальне: на війну в Україну за піврічним контрактом почали відправляти з московії десятки тисяч російських зеків. Нещодавно в рф, наприклад, жваво обговорювали історію про те, як путін посмертно нагородив убивцю п’ятьох людей, котрий мав ще відсидіти за скоєний злочин 10 років.
Убивць, ґвалтівників, маніяків-садистів за особистим наказом диктатора, в якого остаточно поїхав дах, незаконно випускають із в’язниць, видають їм зброю та відправляють в Україну на пів року, після чого обіцяють помилування президента. Звісно ж, багатьох із цих вояків утилізує ЗСУ. Але якась частина гарматного кримінального м’яса, цілком вірогідно, може повернутися додому після поразки росії в українській війні. І тоді багатьом зекам із чистими паспортами та вкраденою на фронті зброєю, які звикли вбивати, захочеться продовжити своє криваве заняття, але вже на вулицях російських міст і сіл.
Поки що ж страшна кровопролитна війна триває, і кацапські вояки великими партіями потрапляють до нас у полон. Ми змушені їх приймати: Кабінет Міністрів України навіть передбачив Міністерству юстиції 44,7 мільйона гривень на здійснення заходів щодо утримання військовополонених. Відповідне рішення уряд ухвалив на одному із засідань. Тож, очевидно, не один ще рашистський окупант проситиме по телефону матір визволити його з полону.