Два місяці тому Рівненську обласну державну адміністрацію очолив Віталій Коваль. На першому офіційному заході він назвав своїм моральним авторитетом митрополита й просвітника Андрея Шептицького, а дороговказом — його слова: «Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою невтомною працею любіть Україну». Якщо щиро, вичікувала, щоб з’ясувати, що то було: домашня заготовка випускника бізнес-школи Українського католицького університету чи кредо вчорашнього бізнесмена, коріння якого в містечку Березне на Рівненщині. Коли переконалася, що новий голова заготовками не користується, а життя міряє конкретними справами, попросила його про інтерв’ю.
— Пане голово, не приховуватиму, що спочатку закрадалися сумніви: чи то, бува, не політтехнологи вдало виліплюють ваш образ акцентом на специфіку області. Тепер щиро за це перепрошую, бо бачу, скільки нового ви вже започаткували і з яким натхненням працюєте в турборежимі в найкращому його розумінні.
— Дякую «Урядовому кур’єру» за конструктивну позицію та інформаційний супровід, який ми маємо. До речі, послугами політтехнологів ніколи не користувався. Адже прийшов із бізнесу, і головне для мене в будь-якій справі — результат. Ось така технологія. Вважаю, що обласні держадміністрації нині мають працювати насамперед над господарсько-економічними, а не політичними завданнями. І саме заради цього маємо, так би мовити, переформатувати функціонал Рівненщини. Тому й розпочали з аудиту всіх обласних програм: на папері їх багато, а ось ефективності, на жаль, мало. Цей аудит і ляже в основу стратегії розвитку області на 2020—2027 роки, сформованої відповідно до європейського семирічного циклу. А вже під стратегічні цілі пропишемо конкретні завдання й забезпечимо їх реальними фінансовими і організаційними можливостями.
— До речі, ви постійно наголошуєте, що Рівненщина має стати не просто областю з населенням 1,1 мільйона, а насамперед територією рівних можливостей для всіх і кожного. Як цього досягти?
— І це теж зона відповідальності виконавчої влади. Рівненщина займає лише 1,3% території України, а її частка у ВВП держави становить 1,6%. Але Рівне, даруйте за каламбур, рівновіддалене від Ла-Маншу та Уралу: хіба це не колосальні можливості, які подарувала нам географія і вже значною мірою розвинена логістика? Нам треба тільки мудро ними скористатися і створити рівні умови для всіх жителів краю.
Ось чому кажу, що Рівненщина має унікальні можливості стати потужним технократичним центром Північно-Західної України. Звісно ж, за умови правильних управлінських та менеджерських рішень і синергії зусиль влади, соціально відповідального бізнесу та всієї громади. Адже коли люди об’єднані спільною метою, нерозв’язних проблем, погодьтеся, не буває.
Якщо, приміром, ідеться про ліквідацію нелегальних АЗС, із чого ми розпочали, то це не протистояння голови ОДА і тіньовиків. Це слід сприймати як протистояння всіх чесних людей і нелегалів, які не сплачують податків, але користуються соціальними бонусами від держави і вимагають їх для дітей, батьків. Хіба так може бути в цивілізованому суспільстві? Звісно, ні.
До речі, лише за місяць цієї цілеспрямованої роботи реалізація окремих видів пального на легальних АЗС зросла на 40%, а це понад 4 мільйони гривень додаткових надходжень до місцевих бюджетів. Після повної легалізації очікуємо поповнення до 80 мільйонів за рік. І хочемо стати першою областю, яка змогла побороти тіньові АЗС і поділитися досвідом з іншими.
Або земля. Її в нас обробляють значно більше, ніж надходить плати за неї. Ось вони, точки внутрішнього резерву краю, й водночас наші регіональні можливості.
— Нинішня Європа — насамперед Європа регіонів: економічно сильних, які мають цікавинки і конкурують за жителів (до прикладу, французький Прованс чи іспанська Каталонія). А чим приваблюватиме Рівненщина, що вкладаєте в поняття технократичного центру Північно-Західної України?
— Моя мета — зробити область осередком ключових хабів, тобто сконцентрувати тут центри управління й надання послуг у різних сферах. Ідеться про медичний, авіаційний, туристичний, дорожньо-інфраструктурний та IT-хаб. І ми йдемо цим шляхом.
Так, на виїзному засіданні Комітету ВР з охорони здоров’я обговорювали створення північно-західного регіонального центру онкології на базі Рівненського протипухлинного центру. Авіаційний хаб: створюємо базу авіапідрозділу ДСНС для обслуговування Рівненщини та інших західних областей, а також умови для ремонту літаків Ан. Паралельно даємо нове дихання міжнародному аеропорту «Рівне», що одразу ж капіталізує регіон на 25—40% і стане поштовхом для розвитку туризму.
Рівненщина цілком може стати для України краєм вихідного дня: у нас скільки цікавих маршрутів! А ядром хабу буде інтерактивна туристична карта області, над якою працюємо.
Потужний IT-кластер уже діє та об’єднує близько тисячі працівників. Моє завдання — посилити цей напрям. Айтішники на першій зустрічі попросили: відновити повноцінну роботу аеропорту. Адже для них зекономлений час — це і гроші, й можливості залучити колег, приміром, із сусідньої Польщі. Ось так усе взаємопов’язано.
Дорожньо-інфраструктурний хаб: Рівне стане одним із чотирьох центрів дислокації мобільних спецзагонів в Україні. Область отримує 10 нових снігоочисних КрАЗів для підсилення технічного парку облавтодору. Цієї зими він обслуговуватиме державні дороги п’яти західноукраїнських областей.
5 грудня ми проводимо західноукраїнський форум «Розвиток та безпека місцевих доріг». До речі, нині проходить сертифікацію автобус «Іква», який виготовили на ТОВ «Рівненський автозавод» у селі Тараканів на Дубенщині. Його вартість у серійному виробництві — близько 120 тисяч доларів, а закордонні аналоги коштують майже 180 тисяч євро.
Щодня відкриваю для себе Рівненщину з її унікальними інколи недооціненими можливостями. Ось днями на приватній науково-виробничій фірмі «Продекологія», яка 26 років успішно працює на ринку, презентували власний проєкт сепарації полімерів: тут спроєктували й налагодили серійне виробництво таких сепараторів. Профінансувала його державна інноваційна установа. Чи повинна держава підтримувати приватний бізнес? Інтелектуальний — так, бо завтра він даватиме додану вартість всій країні.
Паралельно працюємо над розширенням наших логістичних можливостей: реалізуємо проєкт «Північний обхід міста Рівне» — це об’їзна довкола обласного центру, яку побачимо вже цього року.
— Ваші попередники теж починали з теми інвестиційної привабливості. Та не кожному було під силу втілити її в життя. Ви ж днями розпочали надпотужний інвестиційний проєкт із будівництва заводу деревостружкових плит відомої фірми Kronospan. Реклама інвестиційної пропозиції — ТОВ «Захід Агропром» з елеватором. Отже, інвестиційний рай в окремій області — тема цілком реальна?
— Мої двері завжди відчинені для тих, хто бажає інвестувати в наш стабільний регіон. Сприятиму в законній площині кожному відповідальному інвесторові, який створить у нас робочі місця, платитиме податки та розвиватиме економіку. Про це говорив і на міжнародному інвестиційному форумі в Маріуполі.
200 мільйонів євро міжнародних інвестицій від корпорації Kronospan Ukraine — перемога Рівненщини і найбільша інвестиція з часів незалежності. І це, нагадаю, в умовах, коли в країні триває війна. Kronospan збудує завод з перероблення деревини у селі Городок Рівненського району. Це 200 прямих і 2000 непрямих робочих місць із зарплатою 15—18 тисяч гривень на місяць. Плюс додана вартість, що залишиться в Україні, а не поїде за кордон разом із цінною діловою деревиною.
Ви згадали і внутрішнього інвестора ТОВ «Захід Агропром», яке в Костополі запустило сучасний зернопереробний комплекс. Це 135 робочих місць та багатомільйонні податки для області. Домовилися, що інвестори внесуть Рівненщину у свої бізнес-плани ще на найближчі 10 років. Ідеться про поглиблену переробку нашої аграрної продукції, зокрема кукурудзи.
— Пане Віталію, перше доручення Президента одразу після вашого представлення в Острозькій академії — налагодження безперебійної роботи інтернету в області.
— Модернізовано базову станцію в селі Грем’яче в Острозькому районі. Відтепер там інтернет 4G (LTE), покращено мобільний зв’язок від «Київстар». Це саме та дорога, якою їхав Володимир Зеленський і де не було зв’язку. До кінця листопада 4G з’явиться ще в 36 населених пунктах області. Домовилися, що інвестплани мобільних операторів у спорудженні вишок наступного року буде збільшено чи не втричі. Ось розширення зони мобільного покриття. Загалом на 2019—2020 роки плани в нас амбітні: мобільний зв’язок має з’явитися на міжнародних автошляхах — від межі із Житомирською та Волинською областями, від Рівного до кордону з Республікою Білорусь і на Варшавській трасі.
— Як складається співпраця з Кабінетом Міністрів?
— У його складі люди з новими поглядами, сучасними і професійними. Їхнє бачення розвитку і реформування України — надійна дорожня карта для регіонів. Імпонує відкритість нового уряду. З окремими міністрами я на прямому телефонному зв’язку. Можу консультуватися щодо вирішення нагальних проблем регіону в режимі онлайн. Звісно, є питання, яких за день не вирішиш. Проте цей Кабмін я назвав би урядом діалогу.
— І тема з величезною бородою — бурштин. Що потрібно зробити, аби сонячний камінь став не нашим болем, а гордістю? Скільки десятиліть ходимо, вважайте, по золоту, а самі бідні.
— Нещодавно разом з народними депутатами спілкувався з місцевими жителями. Негайно потрібен закон, який допоможе легалізувати видобування сонячного каменю з урахуванням інтересів простих старателів і громад. Адже можливість законно добувати бурштин — це офіційні робочі місця й додаткові надходження до бюджетів, зниження соціальної напруги, це стан довкілля, а ще прозора і зрозуміла робота для підприємців. Навіщо продавати сирець, якщо самі можемо зробити з бурштину, здається, все?! Гадаю, депутатський турборежим ось-ось принесе нам довгоочікуваний закон.
— Часто втіленню найкращих планів заважає людський чинник, простіше кажучи, перетягування ковдри між головами ОДА та облради. Нині між вами та головою обласної ради Олександром Данильчуком повне порозуміння. Наскільки важливе воно для створення території рівних можливостей?
— Важлива командна робота людей зі спільними цінностями. Мої цінності та пріоритети ви вже знаєте. Пощастило, що керівник представницької гілки влади Олександр Данильчук їх поділяє. Мріємо, що спільно з депутатським корпусом, об’єднаними громадами (а реформу децентралізації маємо завершити якнайшвидше) змінимо наш край якісно на десятиліття. Тисяча маленьких перемог — наш реалістичний план, над яким, як казав митрополит А. Шептицький, «тихо і невтомно» працюємо щодня. Нам це цілком до снаги.
— Нехай ці маленькі перемоги принесуть нам перемогу велику: мирну європейську державу, в якій комфортно кожному.
Інна ОМЕЛЯНЧУК,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Віталій КОВАЛЬ. Народився 28 липня 1981 року в смт Березне на Рівненщині в сім’ї заслуженого тренера України з греко-римської боротьби Станіслава Коваля. Закінчив Тернопільську академію народного господарства за фахом «банківська справа» та Львівську бізнес-школу Українського католицького університету. Кандидат у майстри спорту з греко-римської боротьби, голова обласної та перший віцепрезидент Всеукраїнської федерації греко-римської боротьби, заступник голови ради Всеукраїнської дорожньої асоціації.
Працював на різних посадах у бізнес-структурах. З 9 вересня цього року його призначено головою Рівненської ОДА.
Одружений, має двох доньок.