Народний майстер України
Халіде КИПЧАКОВА

До 1941 року в кількох майстернях Криму навчали техніці "михлами" - традиційної кримськотатарської вишивки золотими нитками. Роботи майстринь можна побачити в музеях Бахчисарая, Ялти, Сімферополя, а понад 2000 зберігаються в багатьох музеях світу. Про михламу кореспондент "УК" розпитує народного майстра України Халіде Кипчакову.

- Пані Халіде, як виникла назва "михлама"? Розкажіть про цю вишивку докладніше.

- Це мистецтво має багатовікову історію. Спочатку ним займалися тільки чоловіки. Вишивали золотим дротом, а кріпили його до тканини маленькими цвяхами, які називались "мих". Звідси й "михлама". Згодом "михлама" стала суто жіночою справою: тонкий золотий чи срібний дріт був настільки еластичним, що вишивали ним як звичайною ниткою.

Нині вишивають одночасно двома нитками: простою й золоченою. Спочатку треба нанести малюнок на картон або драп, вирізати його, закріпити на основі (тканині). Золочена нитка тільки зверху: нею викладають візерунок, а прикріплюють його до тканини простою ниткою.

- Досить часто різні види народного мистецтва передаються в сім`ї від покоління до покоління. Як було у вас?

- У нашій родині ніхто не володів цим мистецтвом. Просто я змалку дуже любила щось робити власноруч. Після закінчення школи хотіла опановувати вишивання у Вологодському училищі, але ми жили в Киргизії і мама побоялася відпустити мене так далеко.

Коли переїхала до Криму, в Бахчисарай, дізналася про гурток прикладного мистецтва. Його створила Айше Османова: зібрала п'ять жінок, запросила майстриню Лілю Умерову. Ми отримали там початкові знання. Я настільки зацікавилась і полюбила вишивати, що взялася вдосконалювати техніку й по крихтах збирати інформацію про неї.

- Як виникають ваші візерунки?

- Спочатку було дуже нелегко, я навіть не розуміла різниці між татарським та європейським орнаментами. Збагнула це, лише побувавши у Ханському палаці. Створювала свої орнаменти, чітко дотримуючись традицій і канонів кримськотатарської вишивки. Критиків виявилось досить багато, і це дуже добре. Я стала прискіпливішою до своїх робіт, постійно вдосконалювалася.

Найчастіше використовую рослинний орнамент. Є візерунки тільки для чоловіка або жінки: наприклад, дерево життя -суто чоловічий, а "егри дал" лише для жінок. Гвоздика на вишивці - для зрілих жінок, троянда - для молодих, пуп'янок - для дівчат.

- Чи властиві кримськотатарській вишивці смислові ознаки -як традиційній українській?

- Так, і я в цьому переконалася на власному досвіді. Перед тим як почати вишивку для конкретної людини, я з нею обов'язково спілкуюся, дізнаюся, що вона хоче змінити у своєму житті, про що мріє. Потім усе це передаю в орнаменті: таке собі кодування, послання в майбутнє.

Одного разу мене попросила вишити футляр немолода жінка з Києва. Я дізналася, що вона мріє вийти заміж, народити дитину. Тому вишила їй стручки квасолі - символ жіночої плодючості. Іншими символами відтворила побажання вийти заміж, бути коханою, багатою. Через рік дізналася, що жінка вже одружена і народила хлопчика.

- Де можна побачити ваші роботи, чи демонструвалися вони на виставках?

- У мене їх дуже багато, бо вишиваю вже 13 років. Деякі зберігаю вдома. Але найбільше зацікавлена, щоб люди могли їх побачити, полюбити цей вид мистецтва. Зі своїми роботами неодноразово їздила в Польщу, Туреччину, по різних містах України. В бахчисарайському музеї "Ханський палац" працює моя постійна виставка.

- Де можна придбати ваші й роботи інших вишивальниць?

- Ми не продаємо своїх робіт біля Ханського палацу, де багато неякісних речей. Гарну ручну вишивку ви там не придбаєте. У важкі часи, коли треба було заробляти на хліб, я вишивала для туристів. Чесно скажу - робила не дуже якісні речі, оскільки дорогі наш турист не купить. Футляр для Корану вишивається тиждень, по 5-6 годин на добу, він не може бути дешевим.

Нині настав той час, коли я та мої колеги вишиваємо заради мистецтва. Чотирьом майстриням Бахчисарая, з-поміж яких і я, позаторік випала велика честь виготовити "Рушник Національної Єдності": три доби вишивали золотою ниткою Герб України. Рік - оздоблювали 9 диванних подушок для оновленої експозиції Ханського палацу. Виконуємо також замовлення для поважних гостей Бахчисарая.

З 2006 року існує організація "Евджіяр" (у перекладі - "прикраси для дому"). Ми запланували створити у Ханському палаці постійну експозицію "Кімната для нареченої" і вже реалізовуємо задумане.

ДОСЬЄ "УК"

Халіде КИПЧАКОВА. Народилася 1 січня 1964 року в місті Ходжаабат (Узбекистан). До Криму переїхала в 1987 році. Вишивкою займається майже 14 років. За цей час неодноразово брала участь у виставках як в Україні, так і за кордоном (Туреччина, Польща, Німеччина). У творчому доробку - майже одна тисяча робіт. Перша група вишивальниць, яких підготувала пані Халіде, продемонструвала свої роботи на виставках у Раді міністрів Криму та Верховній Раді України.