ПРОБЛЕМА
Як вписати національне тваринництво у глобальну економіку
Однозначно: глобальна економіка - благо для сильних. Наші реформатори свого часу, аби прибрати до рук створене попередніми поколіннями, нав'язали Україні руйнівний шлях розв'язання проблеми. Коли весь світ освоював в аграрному секторі інтенсивні технології, нам запропонували повертатись до дідівських методів господарювання. Чим це обернулося, всі ми відчуваємо на кожному кроці - державу перетворили в територію для збуту іноземної продукції. Завдяки зусиллям ура-патріотів нас уже розглядають не як сильних конкурентів, а як тих, ким можна маніпулювати і за рахунок кого можна розв'язувати власні проблеми.
На щастя, є в державі керівники господарств, які не спокусились на власне збагачення за рахунок громади, не поступились гідністю, високими принципами і здоровим глуздом. Вони не дали зруйнувати підприємства, де вирощували тварин на промисловій основі. Важко, ой як важко їм було йти проти офіційної політики реформаторів. Без перебільшення, їхнє життя - щоденна боротьба. Сили додавало й додає об'єднання в корпорацію "Тваринпром". Сьогодні вона єдина в Україні гідно протистоїть іноземним конкурентам і, за належної уваги з боку держави, може достойно вводити національне тваринництво у глобальну економіку, яка, підкреслимо ще раз, визнає і рахується лише з сильними. Зважити свій потенціал нещодавно представники "Тваринпрому" збирались на річні збори. Що ж констатували?
Пріоритет без пріоритету
Все велике пізнається на відстані. А тому сміливо можна стверджувати, що члени корпорації зберегли імідж України як високотехнологічної держави і на цьому етапі глобальної економіки, світового подорожчання продуктів харчування готові відстоювати продовольчу безпеку держави. Звідки стільки патетики? А її немає зовсім. Констатуємо факти. Вони свідчать про повний провал теорії повернення ведення тваринництва на подвір'я громадян. Більше того, в умовах, коли посередники правили бал на ринку зерна, господарства корпорації чи не єдині не збували збіжжя за безцінь, а пропускали його через ферми. Окупність зростала вдвічі, зберігались і створювалися нові робочі місця, державі сплачувались податки. Продукція корпорації істотно стримувала зростання цін на ринку.
Дуже важливо й інше. Світова тенденція складається так, що зерно дорожчає. Ще кілька років тому її вловили так звані інвестори, яких не цікавить ні Україна, ні її село зокрема. У них мета одна - нажива. А тому засівають поля, аби зібране там експортувати. На всіх рівнях тільки й чути: "Треба вивозити більше, більше..." Особисто мене дивує (господарників обурює, ображає, на жаль, нічого змінити не можуть) спрощений підхід до розв'язання стратегічної державної проблеми, якою є використання зерна. Так, торгувати збіжжям треба. Але, мабуть, ще більше (бо вигідніше) продукцією переробки. Не слід забувати й таке: при надлишках (а чи так це?) зерна в Україні гострий дефіцит м'яса і молока. То чому ж не відчувається наполегливого прагнення пропускати необхідну частину врожаю через ферму? Гадаю, пояснюється все просто. Хто найбільше зацікавлений у торгівлі непереробленим зерном, браком необхідної кількості м'ясо-молочної продукції? Посередники. У кого є кошти для пропаганди своїх інтересів? Звісно, у них. Тому за двадцять останніх років у державі зроблено все для того, аби виробник був у тіні посередника і залежав від нього. Йому, виробнику, відстоювати позицію здорового глузду, інтереси свої і держави дуже важко. Хто пробував робити це самотужки, не витримав.
Тваринники, об'єднані в корпорацію, виживають. При цьому уже другий десяток років сподіваються, що держава врахує їх досвід для забезпечення своєї продовольчої безпеки. Що ж мають?
- Корпорація, - каже її голова Сергій Гнатюк, - виробляє третину свинини в Україні. Витрати кормів менші, ніж там, де утримують тварин дідівським способом.
Показники розвитку галузі могли бути значно вищими, якби відчували державну фінансову підтримку. На відміну від попередніх років, торік її відмінили за реалізованих кондиційних свиней. Водночас зросли ціни на фуражне зерно.
Відміна державної підтримки виробникам свинини похитнула економіку галузі, сповільнила темпи розвитку. Окремі керівники підприємств закривають ферми або згортають виробництво, вважаючи, що галузь не має перспективи, бо держава не сприяє ритмічності роботи великотоварних підприємств - основних постачальників сировини м'ясній індустрії.
Ми пережили багато кризових явищ, наголосив Сергій Гнатюк, переживемо і нинішні непорозуміння, але темпи виробництва уповільнюються, і через кілька місяців постане питання: де вітчизняна свинина?
Тваринники неодноразово зверталися до найвищих державних структур з проханням відновити раніше діючу державну бюджетну підтримку. Обіцяють.
Тим часом галузь загнана у глухий кут імпортерами м'яса. Зараз усі магазини і ринки завалені м'ясними виробами, а по імпорту продовжують надходити низькі сорти сировини і роблять експансію нашого ринку.
Підриває економіку нестабільність цін на живих свиней. Вони формуються в умовах надмірного імпорту свинини за демпінговими цінами та контрабандного ввезення м'ясних продуктів. За даними Інституту економіки НААН України, після входження в СОТ (Світова організація торгівлі - з травня 2008 року) офіційний імпорт свинини невиправдано збільшився, особливо низьких сортів.
Наша м'ясна промисловість переробляє відходи м'ясопереробних підприємств інших країн, а вітчизняна якісна м'ясна сировина не має збуту.
- Всі ці роки живемо в кризовій ситуації, - констатує керівник господарства з Миколаївської області, Герой Соціалістичної Праці Володимир Погорєлов. - Галузеве міністерство, хоча й проголосило тваринництво пріоритетом, на поліпшення умов роботи не впливає. Тож складається враження, що пріоритет забезпечується інший - на знищення.
На якість звернімо увагу
В Україні, за даними Національної академії аграрних наук, реалізується лише 48 відсотків генетичного потенціалу тварин. Одна з найголовніших причин - низький рівень годівлі комбікормами - по державі 20%. Звідси висока собівартість продукції. Вона зростатиме, бо зерно дорожчає.
У "Тваринпромі" ці показники кращі, але не максимальні. Водночас підприємства освоїли технологію одержання м'ясної свинини, готові забезпечувати таким молодняком інші господарства. Але через брак державного стимулювання незадовільно використовують племінні ресурси. Якщо раніше щороку продавали 10-12 тисяч племмолодняку (а можуть 20 тисяч), то торік лише 5703. А це проблема не лише сьогодення.
- Наша держава ніяк не підтримує племінні господарства, які спеціалізуються на вирощуванні молодняку м'ясних порід, -каже керівник господарства з Миколаївської області Сергій Іванов. - Цим самим не стимулює розвиток майбутнього. А що це так, зішлюсь на досвід Америки. В умовах конкуренції там вижили лише ті господарства, які вирощують тварин м'ясної породи.
Логічно. Але для цього мало дбати про селекцію. Виробники зауважують, що в державі слід міняти стандарти оцінки тварин. Оцінювати треба не вагу, а вихід м'яса. Саме при такому підході ми зможемо забезпечити не лише потреби внутрішнього ринку, а й конкурувати на зовнішньому.
- Що рекомендує наука, - сказав директор Інституту свинарства НААН України Андрій Гетя, - я вже розповідав не раз. Ми багато знаємо, але біда в тому, що в господарствах немає можливості впроваджувати досягнення науки. Ситуація настільки складна, що постає запитання, чи варто в цих умовах наукою займатись взагалі?..
Прийшов, відмітився, побіг
На це та інші запитання учасників зустрічі відповіді чекали від заступника міністра аграрної політики і продовольства Володимира Ладики. Час і дату проведення зборів з міністерством погоджували заздалегідь. Та не так сталося, як гадалося. Посадовець сказав кілька слів і заявив, що дуже поспішає на іншу зустріч.
- Потім, іншим разом, - відмахувався від запитань.
- Але ми гинемо сьогодні. Щоб зберегти поголів'я тварин, допомога влади потрібна негайно, - неслося вслід.
Однак тих слів представник головного аграрного відомства уже не чув.
- То чого ж приходив?! - обурювались присутні. -Відмітитись. Проблеми галузі його не цікавлять? А ми ж хотіли внести пропозиції до національного проекту розвитку тваринництва, який розробляє міністерство.
- Воно вже має не одну програму, а що робить для її виконання?..
- Виходить, з трибун говорять одне, а в реальному житті крім нас плуга перти ніхто не хоче!!!
Ще довго обурювались присутні стилем роботи міністерства. А що толку, коли його представник побіг засвідчувати свою любов на інше зібрання.
ДОСЛІВНО
Микола ВАСИЛЬЧЕНКО,
керівник агрофірми "Маяк"
Черкаської області, Герой України:
- Наше господарство не входить до корпорації, але ми живемо одним з нею життям. Слід віддати належне Сергію Гнатюку, який зумів оранізувати виробників для самозахисту і зберіг шанс України для входження в глобальний економічний процес. Мені імпонує те, що сьогодні він висловив пропозицію про об'єднання всіх тваринників для захисту вітчизняного товаровиробника. Сила наша - в єдності. Не можна віддавати Україну на відкуп посередникам.
На зустріч я йшов ще й для того, аби почути представника міністерства і висловити йому свої пропозиції щодо порятунку галузі. Саме порятунку. Те, що ми маємо з гречкою, -квіточки, у порівнянні з проблемами, які виникнуть, коли міністерство не змінить стиль роботи. Насамперед бракує системності, вміння аналізувати і прогнозувати, аби не за течією пливти, а направляти всі потоки в потрібне державі русло. Але, видно, в міністерстві не хочуть знати наших проблем і пропозицій. Так чиновникам спокійніше. Вони, фактично, ні за що не відповідають. Керівник господарства щодня звітує перед колективом і державою. Не обіцянками. Людей треба забезпечити роботою, зарплатою. Державу -зерном, м'ясом, молоком, податками. На жаль, при цьому чиновники забувають, що повинні служити людям, а не навпаки. Тому, впевнений, змусити міністерство по-справжньому виконувати свої функції зможуть галузеві об'єднання товаровиробників. У багатьох країнах саме їм закон делегує повноваження, з якими не справляються чиновники.