Ось уже кілька днів мене мучить совість — я зробила запис у «книзі скарг» однієї з торгових мереж. Сталося таке. Моя кішка нездужала, тож вирішила побалувати її яловичиною. Пішла в супермаркет, де одна іногородня торгова мережа відкрила продаж свіжого м’яса. Попереду в короткій черзі була вагітна молодиця й бабуся в окулярах із товстими скельцями, без однієї дужки. Здавалося б, три людини і два продавці. Але молода жінка попросила півкіло свинини. Легка тінь лягла на обличчя продавщиці, та відмовити вагітній вона не наважилася. Друге випробування торговок чекало від бабусі в стареньких окулярах, яка стискала в руках пошарпаний гаманець. Старенька попросила півкіло яловичини. Відповіли, що можуть тільки надвоє розрізати шматок. Вийшло майже сімсот грамів, але бабуся мужньо погодилася на купівлю, перерахувавши зім’яті купюри. Черга дійшла і до мене. Моє замовлення на триста грамів м’ясниками було сприйняте, мов образа. «Ми не будемо різати м’ясо», — заявили мені торговки.
Але чому? Чи повинен магазинний вид торгівлі відрізнятися від ринкового, де продають «цілими» шматками? Чи не свідчить відмова відрізати маленький шматочок про те, що електронні ваги «підправлені» на обважування?
Усі ці запитання залишилися без відповіді. Єдине пояснення своїм діям, яке я почула від працівників: «Нам не дозволяють різати яловичину».
Але ж у цьому самому відділі продають фарш та «перекрутку телячу» — а це залишок незатребуваних шматків м’яса. Чи купівля м’яса вже стала справою обраних? Тоді потрібна вивіска: «Тільки для тих, хто «не розмінюється на дрібниці».
А що стосовно тих, хто живе від зарплати до зарплати, або пенсіонерів — колишніх інженерів, яким доводиться місяцями існувати на пенсію розміром тисяча сто гривень? Раптом їм усе-таки вдасться, сплативши за комунальні послуги, ліки й телефонні рахунки, викроїти десятку-другу на м’ясо? Чи для них — тільки курятина, яка (о щастя!) складається зі шматочків філе, гомілок і стегон?
«Ваші проблеми» — універсальна відповідь нашого часу, його девіз і філософія. Того дня мені здалося, що з таким ставленням до покупців треба боротися. А сьогодні прочитала інформацію про «змову» торгових мереж, яку виявило розслідування Антимонопольного комітету України. В інформації йдеться про те, що АМКУ готується звинуватити найбільші торговельні мережі України у змові з метою підвищення цін на продукти харчування. Справу вивчав комітет із травня торік до літа цього року, і після розслідування компанії звинувачують у тому, що вони вимагають від постачальників оплати додаткового сервісу, а також збільшеної відстрочки платежів за товар. Усе це призведе до зростання цін. Одні й ті самі продукти в різних регіонах України відрізняються за цінами на 25%. То, може, й справді, «магазинна» торгівля ще жорстокіша, ніж ринкова? І продавець у супермаркеті більш безправний, ніж ринковий реалізатор? Тоді цілком можливо, що існує негласна команда м’ясникам чекати «великого» покупця (благо, іноземні студенти наповнили навіть Луганськ) та не розмінюватися на тих, хто тільки дивиться заворожено на свіжину або рахує в гаманці останні гривні?
Цілком можливо, мій запис у їхній книжці — скоріш «подяка», бо доводить, що діють м’ясники відповідно до наказів. Тому й за час понад два тижні ніхто з тих, хто має оті записи читати, мені не передзвонив, аби сповістити про вжиті заходи. Ще більше запитань про організацію торгівлі залишається відкритими. Але не до скромних працівників прилавка, а до їхніх роботодавців.