РЕЗОНАНС
Захист вважає, що замовник убивства досі на волі, а його вину слідство і суд «повісили»
на не причетну до цього людину
Три роки тому цю трагічну історію не обійшли своєю увагою майже всі друковані та електронні вітчизняні ЗМІ. Передусім тому, що вона вразила своєю зухвалістю: серед білого дня у торговому центрі «4ROOM», що на київській Окружній дорозі, кілери розстріляли Шабаба Алояна і двох співробітників міліцейського спецпідрозділу «Титан», які його охороняли.
«Підказка» слідству
Один із нападників загинув внаслідок смертельного поранення під час перестрілки з міліціонерами, другого незабаром знайшли і взяли під варту. Версії ж, озвучені тодішнім міліцейським керівництвом по гарячих слідах щодо замовника убивства, свого підтвердження не знайшли. Натомість у правоохоронних органах беззастережно підтримали єдину, озвучену членами сім’ї загиблого бізнесмена, версію: вбивство замовив й організував російський бізнесмен Мераб Суслов. Після цього лишалося домогтися від російської сторони екстрадиції підозрюваного в Україну для проведення слідчих дій. Однак зробити це було не так просто: російське законодавство не дозволяє видавати своїх громадян іншим країнам. Але виявляється, що воно за певних умов може бути досить поступливим, якщо його зацікавити «належним чином». Тож, цілком можливо, головну роль у тому, що підозрюваний все-таки опинився в одному з українських слідчих ізоляторів, відіграла не добра воля російської сторони, а винагорода у 200 тисяч доларів, про яку оголосила сім’я Алоянів за доставку в Україну особи, яку вони ще до слідства обрали головним винуватцем трагедії.
Про справедливість говорити зарано
Після того, як правоохоронці публічно оголосили, що підозрюваного в замовленні та організації вбивства доставлено в Україну, на інформацію про подальший перебіг подій «навісили» замок секретності. І лише 8 листопада цього року був озвучений вирок Києво-Святошинського суду Київської області: довічне ув’язнення замовнику й організатору злочину та виконавцю. Однак, як засвідчив подальший перебіг подій, стверджувати, що справедливість у цьому випадку восторжествувала, мабуть, зарано. І це досить переконливо підтвердили адвокати Мераба Суслова Ігор Усенко, Сергій Нарпаронян та Денис Ципін, які запросили на прес-конференцію журналістів передусім для того, щоб «наблизити судову систему нашої держави до правосуддя загалом». Оскільки, як зазначають захисники, така кількість порушень українського та міжнародного законодавства, фабрикування документів під час слідства і судового засідання не мають нічого спільного з дотриманням законності. Більше того, вони вважають, що справжній замовник та організатор вбивства перебуває на волі, а Мераба Суслова обрано на цю роль сім’єю Алоян, найімовірніше, з корисливих мотивів. Щодо порушень прав свого підзахисного, зокрема ведення слідства і судового засідання із заздалегідь визначеним обвинувальним ухилом, то захисники не могли інформувати про це громадськість раніше, оскільки слухання проходили в закритому режимі. Настільки закритому, що навіть обвинуваченому, попри всі існуючі закони, не дали можливості бути присутнім на ньому і хоча б сказати останнє слово. Зроблено це було всупереч нормам міжнародного права і, зокрема, Конвенції про захист прав людини і основних свобод, до якої приєдналася Україна, де чітко зазначено право обвинуваченого ставити питання, вимагати допиту свідків захисту на тих же умовах, що й свідків обвинувачення. Більше того, в ході справи від неї було відсторонено трьох адвокатів Суслова, а єдиному, який приступив до справи п’ять місяців тому, суд відмовив надати перерву для ознайомлення з матеріалами справи, а також можливості прослухати аудіозапис судового процесу, мотивуючи це браком технічних можливостей.
Нескінченний ланцюжок порушень
На думку захисту, у цій справі порушення закону почалися одразу ж під час досудового слідства. Оскільки під час трагедії на Окружній загинули два міліціонери, розслідуванням справи згідно з вимогами КПК мали займатися органи прокуратури, а не головного слідчого управління МВС, як це сталося насправді. Фактично можливість проводити слідство надали колегам загиблих, що дало підстави сумніватися в його майбутній неупередженості та об’єктивності. До того ж, один і той самий слідчий вів одразу дві кримінальні справи, які стосувалися сім’ї Алоян. В одній із них проходив підозрюваний Суслов, а в другій близький родич загиблого. Проти члена сім’ї Алоян порушили кримінальну справу за те, що він ініціював убивство людини, яку спершу вважав замовником вбивства Шабаба Алояна. На щастя, задум не був реалізований, але задокументовані докази і факти підтверджували, що під час інструктажу кілера він напучував того, що в разі арешту, замовником вбивства слід назвати Мераба Суслова. Тобто з самого початку об’єктом, якого мали звинуватити в організації тяжкого злочину, сім’я Алоянів обрала громадянина Росії.
Чому? Як вважають захисники, головна причина — бізнес. Адже син Мераба Суслова — Роман, який тривалий час живе в Англії, — володіє солідною часткою в бізнесі Алоянів. А Мераб Суслов, як зазначено в багатьох публікаціях, будучи далеким родичем Алоянів, свого часу допомагав їм, так би мовити, ставати на ноги. На користь версії, що у справі замішані великі гроші, свідчить і те, що МВС, ігноруючи закони, заборонило в’їзд в Україну Роману Суслову і фактично позбавило можливості дізнатися, в якому стані перебувають його бізнесові справи. І хоча суд, за позовом захисників, визнав такі дії МВС протиправними, син Мераба Суслова так і не зміг потрапити в Україну.
Стосовно ж близького родича загиблого Шабаба Алояна, який замовляв убивство ні в чому не винної людини, то після семимісячного перебування в слідчому ізоляторі він вийшов на волю. Натомість брат Шабаба Алояна подарував правоохоронцям десять автомобілів. Після цього слідство МВС, щоб не бути звинуваченим в особистій заінтересованості, за логікою, мало б однозначно передати ведення справи органам прокуратури, однак цього так і не сталося. Чому? На думку захисту, тому, що об’єктивне слідство одразу ж виявило б явну замовність та фабрикування доказів під заздалегідь визначений вирок для підозрюваного. При цьому захист звертає увагу на кричущі факти, які не мають нічого спільного з об’єктивним веденням слідства і суду. Зокрема в обвинувальному висновку вказано прізвища 29 свідків, 22 з яких в суд не прийшли. Адреси семи з них, як свідчать рапорти працівників карного розшуку, встановити не вдалося. Виникає сумнів, що вони взагалі були. Свідчення ще трьох осіб, на думку адвокатів, взагалі сфальсифіковані, оскільки таких людей немає в природі. Бо якби щодо них діяла програма захисту свідків, то це мало б бути процесуально оформлено, чого якраз у справі бракує. Проте їхні та інші так звані свідчення «сприяли» тому, що Мерабу Суслову суд визначив як міру покарання довічний термін ув’язнення.
Інших версій немає чи їх не помічають?
Апріорі слідство й суд мають бути незалежними й керуватися передусім незаперечними доказами вини тієї чи іншої людини. В тому числі розглядати не лише версію, яку їм «підказує» зацікавлена сторона, приміром, сім’я потерпілого. Однак у нашому випадку цього не сталося, хоча захист вказує, що помститися загиблому бізнесмену мали підстави й інші особи, щодо яких члени сім’ї Алоянів застосовували насильницькі дії, які лише волею випадку ледь не закінчилися смертю людей, котрих вони вважали своїми недругами. Загалом, запитань у цій справі значно більше, ніж відповідей. Своє слово мала б сказати прокуратура, зокрема Київської області, куди Генпрокуратура направила заяву захисту Мерама Суслова. Проте минуло кілька місяців, а реакції від наглядової інстанції поки що немає. Невже випадки, коли люди роками відбувають покарання за чужі злочини, так нічому і не навчили наші правоохоронні та наглядові органи? І невже там досі не зрозуміли, що після їх повторення ні в кого не повернеться язик називати нашу державу демократичною й правовою?..