Перший заступник голови
Полтавської облдержадміністрації
Віктор ЖИВОТЕНКО
Тепло і гаряча вода в наших домівках та на підприємствах нині, так би мовити, передусім у руках постачальників газу. Тому будь-які збої в їхній роботі одразу ж рикошетять по споживачах послуг, тобто по нас із вами. І ситуація стає зовсім безвихідною, коли вони, користуючись монопольним становищем на ринку енергоносіїв, із причин, відомих лише їм, зовсім відмовляються постачати газ, нагромаджуючи додаткові проблеми споживачам загалом і владі зокрема на етапі підготовки до наступного опалювального сезону. Про це наболіле питання розмовляємо з першим заступником голови Полтавської облдержадміністрації Віктором ЖИВОТЕНКОМ.
Як власні борги перекладають на чужі плечі
— У кінці кожного року укладаються договори з НАК «Нафтогаз України» на постачання газу. Ці договори типові, затверджені національним регулятором — НКРЕ. Ми тільки підписуємо такі документи і направляємо їх на відповідну адресу. Торік у грудні наші підприємства теплокомунальної енергетики — і комунальні, і приватні — як завжди, направили такі договори Нафтогазу для підписання щодо постачання газу на 2013 рік. Але Нафтогаз заявив нам, що вони його не влаштовують. І запропонував підписати документи в їхній редакції. Звичайно ж, ми відмовилися їх підписувати тому, що це протизаконно, адже, як я вже сказав, існують документи, затверджені НКРЕ.
У результаті ті договори, які ми їм надіслали, пролежали там без руху до лютого. У лютому ми підписали договори в редакції Нафтогазу, додавши до них протокол неузгодженості, де вказали, які саме пункти договорів нас не влаштовують.
— Які ж саме?
— В одному з них ідеться про «беззаперечне і позачергове» списання платежів у рахунок штрафів і пені. Що це означає? Якщо ми, приміром, у лютому заплатили за газ за їхніми договорами, то вони ці кошти можуть спрямувати на погашення штрафів і пені 2009-го, 2010 років, а в лютому покажуть: проплата — нуль. Зрозуміло, що це нас не влаштовує, тому що є фінансовий рік. Ми в ньому платимо і вказуємо призначення платежу: за газ, використаний у лютому. Як ці кошти можна скерувати на штрафи і пені? Тим більше, що штрафи і пені нараховуються на борги фактично не наші.
Кому суд не указ
— Поясніть, будь ласка.
— Оплата за газ здійснюється із двох джерел. Платять підприємства теплокомунальної енергетики і держава. Оскільки держава не хоче з певних причин піднімати тарифи, то вона законом затвердила, що підприємства сплачують за тарифом, а вона платить різницю в тарифах. Але насправді держава цю різницю не проплачує. Точніше, платить раз на рік чи за півтора року. І то не в повному обсязі. І ось на цю не виплачену державою різницю в тарифах нараховуються пені і штрафи, до яких ми не маємо жодного стосунку. Тому ми й не згодні, щоб ця пеня і штрафи позачергово і беззаперечно погашалися за рахунок наших поточних платежів саме в цей період оплати.
Це перша претензія, яку ми виставили. Друга стосується 288-го наказу Мінпаливенерго від 2010 року, за яким частина газу, який купується для виробництва і постачання тепла населенню, оплачується не по 1309 гривень за тисячу кубометрів, а по 4700 гривень, тобто за комерційною ціною. І немає цьому жодних пояснень! Тому що це була ідея Мінпаливенерго. Там суто арифметично розрахували, що в середньому в Україні 13 відсотків газу іде на так звані технологічні витрати. Але ж іще ніхто не придумав, як передавати тепло з однієї точки в іншу без втрат. Той, хто вчив фізику у 8 класі, знає, що технологічні втрати у трубах є, і що довша труба, то більше втрат. Ці втрати враховано у тарифі для населення. І вони оплачуються. Більше того, Державний комітет регуляторної політики у грудні своїм рішенням призупинив чинність 288-го наказу. На сьогодні він не чинний. Відбувся суд. І суд теж визнав цей наказ нечинним.
— НАК «Нафтогаз України» хотіла через суди змусити вас підписати договори на постачання газу в її редакції.
— Справді, це було після того, як ми направили їм протокол неузгодженості. І вони самі ці суди програли. Київський господарський суд по всіх судах наших теплопостачальних організацій прийняв рішення про те, що вимога Нафтогазу незаконна і не може бути використана у договорі. НАК подає апеляцію, зволікає, і питання не вирішується.
Поки відбувалися судові засідання, ми продовжували звертатися до НАК, через тиждень писали їм листи — ось перед вами їх десятки, — намагаючись знайти компроміс. Ми писали, що раз вам хочеться з нами судитися, то що поробиш. Ми люди законослухняні, і рішення, яке ухвалить суд, виконаємо. Але судам немає кінця-краю, може, засідатиме Верховний суд із цього питання. А незабаром осінь, початок наступного опалювального сезону. Тож напрацюймо хоч тимчасовий механізм оплати за газ. Ми готові платити. У нас є кошти. Жодної відповіді.
Без вини винуваті
— Невже відмовилися від коштів?
— Відмовилися. Тоді ми, щоб підкреслити, що область готова платити, почали на рахунки НАК «Нафтогаз України» перераховувати кошти. За відсутності договорів. І таких коштів з Полтавської області зараз на його рахунках — 54 мільйони гривень. Їх НАК не може використати, бо немає зареєстрованого договору — номера договору не призначено.
Більше того, наші підприємства за моєю вказівкою накопичили кошти, які оперативно, в разі знайдення компромісу, можуть бути переказані НАК «Нафтогаз». Їх у нас іще 18 мільйонів гривень. Нам не зрозуміла позиція, коли є кошти, а їх не хочуть брати під якими завгодно приводами.
— А як полтавці розраховуються за газ? Може, область заборгувала Нафтогазу?
— Полтавщина розраховується за газ найкраще серед областей. Ми сьогодні винні НАК «Нафтогаз України» 231 мільйон гривень. Але що це за борг? Із цієї суми майже 200 мільйонів гривень — різниця в тарифах. Тобто це борг держави. 22 мільйони гривень — пільги і субсидії. Це також державний борг. Тож як тільки вони підписують договір, цього боргу не буде. Різницю в тарифах зразу можна оформляти. Крім того, 10 мільйонів гривень — заборгованість Міноборони, Міносвіти, Міністерства внутрішніх справ, яку вони не сплатили нашим теплопостачальним організаціям, і ми не можемо розрахуватися. Так що область нічим не завинила перед НАК «Нафтогаз України».
Їхні телефонограми нам не зрозумілі. Вони там пишуть: Полтавагазу відключити всі теплопостачальні підприємства за бездоговірне споживання газу. І тут же додають: «Включено буде після погашення заборгованості». Так про що йдеться? Про бездоговірне чи про погашення заборгованості?
На колегії в Донецьку, що її проводив віце-прем’єр-міністр України Олександр Вілкул, відкрилися аналогічні питання й по інших областях, які свого часу піддалися цьому пресу і підписали договори на умовах НАК, а тепер газу не мають, як і ми. Немає в них і гарячої води. Але з іншої причини. У нас через бездоговірність, а в них — через заборгованість. Тобто йдеться про те, щоб будь-яким шляхом відключити газ. А причину легко знайти.
Маніпуляції з газовим краном
Ті, хто погодився з кабальними умовами НАК «Нафтогаз», тепер не можуть скласти баланс газу. Їм не підписують акти обсягів газу. Чому? Бо якщо це газ для виробітку тепла населенню, то він коштує 1309 гривень, і 13 відсотків по 4700 гривень за законом ніяк закрити. Бо як їх списати? На бюджетні організації не спишеш, бо там окремий договір, окремі відносини, своя арифметика. Тому й кажу, що це штучно створена ситуація, яка (і це, підкреслюю, моя особиста точка зору) пов’язана із внутрішніми проблемами НАК «Нафтогаз», менеджмент якої працює непрофесійно. Усе, до чого він додумався, це увімкнути і вимкнути краник. А компромісу не шукають.
— Як цей конфлікт впливає на побут полтавців?
— На жаль, не найкраще. Вони не задоволені передусім місцевою владою. Весь гнів населення відчуваю на собі як посадова особа. Але пояснити таку нелогічну ситуацію нормальній людині неможливо. Вона розуміє її правильно: «Ти начальник, ти в адміністрації сидиш, ти за це відповідаєш, то повинен вирішувати! А ваші взаємини мене не турбують».
У нас 98 відсотків населення області справно розраховуються за тепло, гарячу воду, але їх не мають. Інакше, як дикістю, цього не назвеш.
— То яка ж частина полтавців не отримує гарячої води?
— Відсотків 35, хоч вони за неї платять.
— Чи є надія залагодити цю ситуацію найближчим часом?
— Віце-прем’єр-міністр на запитання міських голів у Донецьку зазначив, що уряд із нами. Ми вашу позицію підтримуємо, сказав він, терпіть. У вересні все вирішиться. Але ми не чекатимемо до вересня. Ми попередньо домовились із Нафтогазом, що з 11 по 15 серп?ня проведемо спільні чергові переговори, уже тет-а-тет. І в мене є надія, що домовимося.
— Принагідно, Вікторе Федоровичу, розкажіть, як область готується до чергового опалювального сезону.
— Підготовка йде за графіком, який розробили для себе. Деякі регіони, такі як Кременчуцький, місто Комсомольськ, працюють з випередженням графіка. Загалом на цей час готові до роботи в осінньо-зимовий період на 63 відсотки, тоді як по Україні цей показник — десь трохи більш як 50 відсотків.
Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Віктор ЖИВОТЕНКО. Народився 19 березня 1958 року у селищі Буки на Черкащині. 1980-го закінчив Одеський технологічний інститут імені М. В. Ломоносова, за фахом інженер-автоматник.
Трудову діяльність розпочав на Полтавському комбінаті хлібопродуктів, перебував на комсомольській та партійній роботі, служив у війську. З 1989 року працював на керівних посадах на Полтавському турбомеханічному заводі, найдовше — 7 років — начальником елітного цеху турбінних запасних частин. Із 2002 року два терміни поспіль його обирали головою Київської районної у місті Полтаві ради, головою Київського райвиконкому. З 2010 року — заступник, із 2011-го — перший заступник голови Полтавської облдержадміністрації.