«Адам і Єва — це ми. Кожен із нас створений Богом, створений для щастя. Однак нам постійно загрожує небезпека втратити те щастя… Усі розповіді про Адама і Єву — це розповіді про будь-яку людину, про кожного з нас. Бо будь-яка людина — чи живе вона сьогодні, чи померла кілька тисяч років тому — походить від Бога», — так починається книжка бесід із сучасним мислителем і визнаним духовним авторитетом українців Блаженнішим Любомиром (Гузаром) «Гідність Адама», яка щойно вийшла з друку. Днями її презентували в одній зі столичних книгарень.
Автори, а разом із духовним отцем це журналіст Катерина Щоткіна, яка ініціювала, провела й упорядкувала напрацьовані матеріали бесід, не думали й не гадали, що з того вийде, розпочинаючи проект. А проходив він цілком у сучасному форматі: розмовляли через скайп між передмістями Галича і Києва. Однак у книжці не лише запис живого діалогу з Блаженнішим, а й особисті думки і бачення світових тенденцій співрозмовниці. Вона розповіла, що багато запитань були провокаційними, і співрозмовники не завжди доходили згоди. Зрозуміло, що спілкувалися люди різного віку, різних способів виховання й культурного досвіду, тож задум поступово змінювався і зрештою набув того вигляду, яким він став. А тема вилилася в обговорення місця людини у світі.
«Це не побожна книжка, яку хочеться читати на ніч для власного заспокоєння, — зауважує Катерина Щоткіна. — Вона не дуже зручна для читача. Нам особливо було цікаво обговорювати питання, які стосуються не лише віри. Насамперед я дякую йому за нескінченне терпіння до моїх запитань та манери ведення інтерв’ю — для цього справді потрібна витримка».
За зізнанням Блаженнішого Любомира (Гузара), кожна скайп-конференція була незапланованою, він не уявляв, про що йтиметься. «Я хотів відповідати на цікаві запитання. Книжка росла, вийшла модерною, дуже динамічною, її легко читати. Я нікого не хотів переконати, це була вільна розмова». Під час презентації він підкреслив, що не мав на меті розкрити певні питання або вплинути на читачів — навпаки, це була щира розмова: «Я не мав ідеї, що писатиму книжку на певні теми. Це сума розмов і відповідей на запитання. Кожна наша зустріч із Катериною була неповторною. Розмова має слугувати нагодою для роздумів чи подальших дискусій».
У книжці йдеться про тривожне сьогодення і не менш тривожне майбутнє людства, про виклики, які ставить сучасний світ перед нами всіма, про те, як не втратити гідність у вирі нинішніх випробувань і досягнень. А головне — як зберегти великі Божі дари — світ і людину в ньому. І запитання в ній ті, на які ми самі час від часу шукаємо відповіді. Що буде з мільйонами людей, які не знають Ісуса? Як вони врятуються? Яке місце церква займає в сучасному світі? Як поєднуються в людині універсальне й національне?
«Треба зберегти людину, а людина — це особистість, тобто особлива, відмінна від інших. Те, що затирає мою особливість, робить мене меншим, ніж людина, є небезпечним, бо обмежує мої можливості. Навіть якби на Землі були самі Моцарти — що б це дало розвитку музики?» — ставить риторичне запитання архієпископ-кардинал Любомир. Відповідаючи на запитання, що таке гідність людини, Блаженніший Любомир (Гузар) сказав, що людина у ставленні до себе має відчувати, що вона чогось варта, що її люблять, щоб вона відчула свою особливість. Оце й буде піклування про гідність людини.
Розмірковуючи про одвічне протистояння між наукою і вірою, він означив, що в того, хто серйозно займається наукою, віра зростає. А ще він упевнений, що великі постаті в науці, мистецтві, літературі і навіть політиці приходять саме тоді, коли вони найбільш потрібні.
«Ми живемо в досить непростий період. Сьогодні важко згадати справді величні постаті. Ми чекаємо на кращі часи. Як ніколи нам потрібно сповідувати народну мудрість: «Роби так, ніби все залежить від тебе; молись так, ніби все залежить від Нього. Мусимо довіряти Богові, бо все у його руках; і мусимо працювати, бо Він дав нам таланти і гідність до цього».