Незвичну не лише у творчому сенсі, а й щодо організації. Адже музейники просто звернулися в соцмережах і на своєму сайті з оголошенням, що запрошують всіх охочих художників узяти участь у збірній виставці, присвяченій «мужності ЗСУ, нескореності мирних українців і силі нашого опору російській агресії». 33 митці відгукнулися та представили 70 робіт.

Самобутність цієї експозиції в тому, що твори про війну написано в історичний час, коли Україна йде вогненними фронтовими дорогами до перемоги над рашизмом. Серед авторів і ті, хто на передовій, і ті, хто волонтерить, допомагає нашим воїнам усім необхідним, є знані та художники-аматори. Дехто з них готовий продати роботи й частину коштів спрямувати на потреби українського війська.

Розмаїті за жанрами й техніками

Наталія Піщев, головна зберігачка фондів художнього музею, стала кураторкою виставки «Невтомлені. Нескорені. Об’єднані». Спочатку було оголошення на сайті закладу, в соцмережах, де працівники музею просили зголоситися та представити одну-дві роботи художників для збірної експозиції. Хвилювань, що проєкт не вдасться втілити, не було. Адже пані Наталія ще перед тим отримала впевнене «Так!» від 20 знайомих їй митців. Проте охочих показати власні творіння зібралося більше.

«Це художники, яким не байдуже, які не втомилися, які цю велику війну пропускають крізь себе», — наголошує кураторка виставки.  Відтепер і до середини березня в музеї можна оглядати роботи різні за жанрами, напрямами, техніками, темами. Кожному з поціновувачів припадуть до душі якісь твори. Адже, крім живопису, тут представили графіку, різьблення по дереву, деревопластику, ліплення, бісероплетіння тощо. Виставили реалістичні й абстрактні полотна, ікони. Поряд з роботами аматорів, як-от Катерини Лупай чи Богдана Боденчука, репрезентують твори відомих митців, скажімо, заслужених художників України Володимира Якубовського, Миколи Пазізіна, заслуженого майстра народної творчості Володимира Шерстія, а ще Володимира Чорнобая, Віктора Боркути та інших.

Художниця, власниця приватної артгалереї «Еволюція душі» Крістіна Андоліні цю виставку називає душевною. Вона зізнається, що ніколи й гадки не мала, що її твори можуть бути пов’язані з війною, агресією.

«Але в наш час не може бути іншої теми», — каже Крістіна. І не приховує радощів, що дві роботи, які вона представила в експозиції, шанувальники мистецтва вже вирішили купити на доброчинній основі, тобто певні кошти від цього вона спрямує на допомогу нашим захисникам. 

«Воїн», «Портрет Героя України Василя Сліпака», «Нескорена», «Побратими», «Червона калина», «Журавка без журавля», «Бавовна», «Сум», «Валькірії, які збирають душі померлих». Якщо навіть не оглядати картин, а прочитати лише їхні назви, стає зрозуміло, як художники викладали за допомогою пензля відчуття війни, на що звертали передусім увагу, власний творчий погляд.

Диптих Назара Тувакова «Стійкість і традиція» посів центральне місце виставки. Полотно автор возив на стрільбище, прошивав кулями, щоб воно пропахло порохом, достовірністю.

Обпалені фронтом

Порох, вибухи, пекло війни для художників Володимира Шерстія, Віталія Піщева та Миколи Мамчура — це реальне життя. Хтось із них нещодавно лише повернувся із фронту, хтось і нині на передовій. Наталія Піщев чекає у відпустку чоловіка Віталія, який визволяє рідну землю від рашистської орди. Вона вирішила зробити йому сюрприз — виставила дві його роботи в експозиції «Невтомлені. Нескорені. Об’єднані». Каже, що чоловік малює в різних техніках, переважно олійними фарбами на полотні, але графічні роботи теж виконує. Із його творчого доробку поціновувачам прекрасного представила твір «Леопард-1» і святкову барвисту абстракцію «В очікуванні Перемоги».

Заслужений майстер народної творчості України Володимир Шерстій із самого початку російсько-української війни взявся творити серію «Ікони, обпалені війною». Із 2014 року він став їздити на схід країни як волонтер, а на Тернопілля привозив дошки з передової, на яких писав образи святих. Із цієї серії в нього залишилися нині три ікони святих великомучеників Віктора, Дмитрія та Феодора Кіренського, які зайняли почесне місце в експозиції. 

«Вони своєрідні, бо це як Боже військо в обладунках», — ділиться думками іконописець.

Але коли почалося повномасштабне вторгнення московитів, гадаєте, пан Володимир залишився вдома, хоча міг, адже мав 61 рік? Звернувся у територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, пройшов військово-лікарську комісію, але сказали почекати.

Не чекалося, і разом з товаришем торік улітку влився добровольцем у лави 49 окремого стрілецького батальйону «Карпатська Січ». Каже, що бойове хрещення довелося отримати вже наступного дня після прибуття. Був на передовій певний час. Якось уранці вмивався та побачив біля однієї з хат дошку. А тут хлопці напередодні принесли кольорові олівці. За дві години написав ікону «Омофором покрий «Карпатську Січ».

На виставці можна побачити ще одну роботу Володимира Шерстія «Різдво». Саме перед цим великим святом він повернувся із фронту. Привіз із собою дошку з Вірнопілля на Харківщині. Це село воїни поміж собою назвали Рівнопілля, бо ворог геть зрівняв його із землею. На цій дошці й написав «Різдво» воєнного 2023 року. Але треба сподіватися, що незабаром з’являться інші роботи, адже пан Володимир каже, що із клятої війни привіз кілька дощок, щоб написати лики святих.

Із волонтерської когорти

Художниця-дизайнерка з Тернополя Оксана Бурда теж пише, щоправда, не ікони, а портрети захисників України. Одну з робіт «Воїн» вона показала широкому загалу разом з картиною «Мальви». Розповідає, що побачила цього оборонця української землі в одному з відеороликів, який знімав просто в окопі його побратим. Мисткиню захопили очі, погляд бійця, в яких віддзеркалювалася людська доброта.

«Мене захоплюють ті люди, які не втікали, не ховалися, а стали на захист нашої держави», — зазначає пані Оксана. Тож в її творчому доробку ще кілька портретів наших оборонців.

Мене ж цікавило, чи є серед них знайомі їй військовослужбовці. З’ясував, що має чимало світлин нині, на превеликий жаль, уже загиблого командира підрозділу однієї з десантно-штурмових бригад.

«Це був дуже людяний, самовідданий воїн», — каже.

Із початком великої війни пані Оксана взялася за пошиття різної амуніції. Тоді були дуже потрібні бійцям ЗСУ і територіальної оборони плитоноски. На передову відправляла й багато інших речей.

Коли шукала нові підрозділи, щоб доправити до них волонтерську допомогу, вирішила навідатися в одну з тернопільських лікарень, де лікуються поранені. І один з них дав їй номер телефону свого командира.

«Прошу його: дайно-но контакти не командира, а когось із рядового складу. Але хлопець став на його захист, розповідаючи, як командир на власній спині виніс із поля бою поранених», — ділиться думками художниця. Поки що, зізнається, не може написати його портрет, адже їй ще заважають емоції у спогадах про цю добру людину та хороброго й відповідального воїна.

Нині Оксана Бурда шиє амуніцію, хоча не так багато, як на початку широкомасштабної війни, одначе всі замовлення від військових старається виконувати вчасно.

Серед учасників виставки «Невтомлені. Нескорені. Об’єднані» з волонтерської когорти, крім Оксани, Неля Чухрай, Крістіна Андоліні, Рустам Давлетов, Арсен Гринюка, Любов і Володимир Поворозники та інші.

«Пишаюся, що мою роботу виставлено в цій експозиції. Це, мабуть, невеличка перемога, яка стає часткою великої», — каже Рустам Давлетов.

Директор Тернопільського обласного художнього музею Григорій Шергей каже, що проєкт «Невтомлені. Нескорені. Об’єднані» задумали, щоб подивитися роботи митців краю й «укотре повернутися душею, волонтерськими діями на підтримку наших захисників».

Виставка такого формату й тематики перша в області, із зображеннями її експонатів випустили буклет. Сподіватимемося, що представлені нині в експозиції роботи митців з Тернопілля посядуть із часом чільне місце і в інших музеях, бо варті того.