Вже стало звичним, що Донецька область утримує провідні позиції за своїм внеском до сукупного вітчизняного експорту/імпорту продукції. Приміром, 2012 року експорт товарів становив трохи більш як 14 мільярдів доларів США. І навіть попри те, що донеччани тоді спрацювали з мінусом (82,2% до попереднього року), регіон із цими показниками все одно залишився на першому місці серед всіх областей України, маючи питому вагу вітчизняного експорту 20,5%. Утримує першість потужний промисловий край і нині: за результатами роботи в першому півріччі питома вага області в загальному обсязі експорту товарів залишається на тому самому рівні — 20,3%, а це найбільше серед регіонів-експортерів.

Партнерським вважається берег турецький

За січень–червень 2013 року експорт продукції підприємств Донецької області становив 6 мільярдів 249,2 мільйона доларів (82,9% до цього самого торішнього періоду). Як повідомили в Головному управлінні статистики в Донецькій області, свої товари та продукцію донеччани відправляють до 125 країн близького і далекого зарубіжжя, а основними партнерами залишаються країни СНД, Європи, Азії, Америки, Африки, Австралії і навіть екзотичної Океанії. Зважаючи на близьке сусідство, досі найбільшим зовнішньоторговельним партнером залишається Російська Федерація, куди за перше півріччя експортовано товарів на суму 1 мільярд 289,1 мільйона доларів, а це аж 20,8% всіх експортних поставок. Утім, експерти при цьому зазначають: якщо попит російських споживачів на донецьку продукцію трохи зменшився (на 7%), то італійці, навпаки, «розкуштували» запропоновані їм товари, адже експорт до Італії, яка опинилася на другому місці, зріс на 7,3% і становив 682,1 мільйона доларів — а це 10,9% обласного обсягу. А на третьому місці серед головних партнерів краю Туреччина — 528,6 мільйона доларів, навіть попри те, що поставки по той бік Чорного моря останнім часом таки помітно зменшилися.

Загалом же в географічній структурі обласного експорту продукції на країни СНД в поточних січні-червні припадало 32,9%, на азійські країни — 28,3, на країни Європи (без СНД) — 25,9, Африки — 7,5, Америки — 5,2% обласного обсягу. Якщо порівнювати ці цифри з показниками торішнього відповідного періоду, то, на жаль, «мінус» дуже очевидний. Адже, приміром, до азійських країн експорт зменшився відразу на третину — на 34,4%, до країн СНД — на 14,4, на ринок європейських країн — на 3,6, до Америки — на 1%. Зате на цьому непривабливому тлі на 8,7% збільшилося відвантаження товарів на Африканський континент.

«Маючи певні напрацювання, донеччанам потрібно диверсифікувати ринки збуту в географічному сенсі і налагоджувати тісні зв’язки з тими країнами, де можливе вигідне партнерство, — вважає доктор економічних наук, професор кафедри «Міжнародна економіка» Донецького національного університету Юрій Макогон. — У цьому плані досить перспективний Африканський континент, зокрема ПАР, де є галузі, які активно розвиваються, й саме в цьому напрямку можлива взаємовигідна співпраця. Наприклад, у них також беруться видобувати корисні копалини, які залягають на великих глибинах, розвивається металургія, машинобудування — тобто це дуже широке поле для партнерської діяльності. Не секрет, дуже негативно вплинули на експорт української продукції різноманітні революції та військово-політична ситуація на півночі Африки та Близькому Сході. Тому сподіватимемося, що все стабілізується, і цей напрямок збільшення ринків запрацює значно активніше. На жаль, згадана непевна ситуація вже призвела до зменшення постачання продукції до Туреччини, яка і є нашим стабільним партнером, а тому тут залишаються великі перспективи для співробітництва».

Не металом єдиним

Зважаючи на специфіку виробництва колишньої «всесоюзної кочегарки», основа донецького експорту — недорогоцінні метали та вироби з них — 62,5% загального обсягу. Частка мінеральних продуктів серед відправлених за кордон вантажів становить 14% (в тому числі енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її переробки — 12,2%), продукції хімічної промисловості — 7,2, транспортних засобів та устаткування — 6,5, машин і механізмів — 4,3, сільськогосподарської продукції та харчових продуктів — 3,1.

Досить закономірно, що край вугілля та металу, як часто називають Донеччину, найбільше експортує в інші країни світу саме згадані його промислові атрибути. Особливо це стосується металу: поставки за межі України чорних металів у січні-червні 2013 року становили 3 мільярди 372,2 мільйона доларів, хоча порівняно з відповідним торішнім періодом і зменшилися на 22,2%. Причому варто врахувати, що на зменшення валютної виручки від експорту металу вплинула вагома причина: середньозважена ціна тонни експортованих підприємствами області чорних металів за згаданий час становила 499 доларів, а це на 14,2% менше від середньої ціни в січні—червні 2012 року.

А ось донецького чорного золота за згаданий період вдалося експортувати навіть трохи більше, ніж раніше. Таку тенденцію можна було передбачити ще торік, коли вуглевидобуток почав збільшуватися й донецькі шахтарі за підсумками 2012-го підняли на-гора 39,8 мільйона тонн палива — найбільше за останні роки. Щоправда, потім тутешні гірники були змушені трохи пригальмувати, оскільки зменшився попит на вугілля з боку металургів, які, в свою чергу, потерпали від погіршення умов збуту на зовнішніх ринках. Причому фактично «зайвим» виявилося не тільки коксівне вугілля, необхідне для металургійного виробництва, а й енергетичне, яким запасаються теплові електростанції. Серед першопричин варто згадати зупинку великої Вуглегірської ТЕС, де в березні сталася резонансна пожежа. Тобто ці реалії зайвий раз змушували використовувати експортні можливості вугільних підприємств, і вони не забарилися ними скористатися. За перше півріччя шахти Донеччини відвантажили за межі України 1,5 мільйона тонн вугілля — більше, ніж за аналогічний торішній період, на 8,9%. Утім, через зменшення експортних цін валютна виручка збільшилася лише на 0,1% і становила 151 мільйон доларів. Це в 2,5 раза менше від валютних витрат місцевих імпортерів вугілля, якого за півроку ввезли сюди 2,9 мільйона тонн.

Безперечно, серед позитивних моментів фахівці не змовляючись називають збільшення експорту хімічної продукції. У першому півріччі донецькі «хіміки» відвантажили за кордон продукції майже на 400 тисяч доларів, а це на 21,9 більше, ніж за цей торішній період. Дуже позитивна динаміка пояснюється тим, що останніми роками місцеві підприємства, дбаючи про конкурентоспроможність продукції, серйозно взялися за модернізацію застарілого виробництва. Приміром, торік помітно збільшилося капітальні інвестиції в хімічні підприємства, і результат не змусив себе довго чекати.

ПРЯМА МОВА

Доктор економічних наук,
професор кафедри «Міжнародна економіка»
Донецького національного університету
Юрій МАКОГОН:

— Останнім часом крім галузей, які звично і традиційно експортують продукцію за кордон, — металургія, машинобудування, хімічна промисловість тощо, — упевнено перехоплює ініціативу агропромисловий комплекс, який має дуже великий потенціал. Відродження сільського господарства очевидне, і з’явилася упевненість, що Україна зможе повернути собі статус житниці Європи: за оцінками незалежних експертів, наша країна з її можливостями здатна забезпечити сільськогосподарською продукцією і прогодувати ще таку саму кількість населення, яка нині є в Україні. Поступово збільшується експорт зерна, соняшникової олії та інших продуктів, які вважаються конкурентоспроможними і дуже цінуються за кордоном, оскільки екологічно чисті. В перспективі крім традиційних галузей, які працюють на експорт, потрібно активніше розвивати авіаційну промисловість — зокрема спільно з Росією, а також суднобудування. Варто нагадати, до розвалу СРСР українське суднобудування за обсягами продукції становило третину цієї промисловості колишньої держави, а нині галузь завантажена менш ніж на 20%. Великі надії покладаються й на аерокосмічну галузь: нині Україна бере участь у багатьох міжнародних проектах, і безпосередньо Донеччина має прямий стосунок до виготовлення окремих видів цієї продукції. А ще в Донецькій області з’явився важливий напрямок — надання послуг, адже після проведення Євро-2012 завдяки підготовленій інфраструктурі значно активніше розвивається спортивний туризм. А сучасний міжнародний аеропорт імені С.Прокоф’єва може взяти на себе певну частину перевезень вантажів і пасажирів.