НОРМОТВОРЧІСТЬ

В Україні буде створено електронну базу недобросовісних боржників  

Віднині злісним неплатникам за кредитами, отриманими у банках, та чоловікам-аліментщикам, які кинули напризволяще своє чадо, чи іншим особам, що не виконують своїх грошових зобов’язань перед будь-якими кредиторами, доведеться несолодко. 4 серпня вступив у силу Закон «Про внесення змін до деяких законів щодо реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні». Згідно з цим документом представники таких категорій за умови зміни місця реєстрації терміном більше 1 місяця, повинні зареєструватися на новому. Якщо, приміром, людина оселяється у готелі або на орендованій квартирі, то вона повинна мати відповідний документ або договір оренди та повідомити про своє місце перебування.

Радійте,  сироти малі…

Чи правильними є такі нововведення і чи не порушують вони чинну Конституцію України? На це запитання юристи, до яких звертався кореспондент «УК», відповідали доволі цікаво, але по-різному.

«Нарешті держава почала думати не лише про боржників, а й про кредиторів і захищати інтереси останніх. Те ж саме можу сказати і про нещасних матусь та осиротілих діточок, які інколи роками не можуть «вибити» із недбалих колишніх чоловіків та батьків аліменти. Тепер із такими людьми буде боротися набагато легше», — стверджує відомий юрист Тетяна Монтян.  Вона вважає, що цей закон не порушує жодної статті Конституції України і прості люди будуть лише дякувати за нього.

І дійсно, як можна вважати боротьбу з виплатою аліментів чимось поганим? Так, кому довелося і доводиться зараз «благати» колишніх чоловіків не забувати свій обов’язок перед неповнолітньою дитиною, легко погодяться з перевагами закону.

Втім, старший юрист юридичної фірми «Лавринович і партнери» Анна Пушкарьова вважає, що все ж таки закон, який нещодавно вступив у силу,  порушує статті чинної Конституції України (КУ). «Основним законом нашої держави гарантується кожному громадянинові вільне пересування територією, крім обмежень, які встановлюються законом. Втім, у ст. 22 КУ йдеться про те, що ухвалення нових актів не повинно звужувати права та свободи громадян. В тому числі право на вільне пересування та вибір місця проживання», — зазначає вона.

На запитання журналіста «УК», чи значить це, що такий закон може бути з великим успіхом оскаржено в Конституційному Суді, юрист надала ствердну відповідь. Отож «необов’язкові» громадяни мають шанс, що КС заступиться за них.

Якщо береш кредит, знаходь усі можливості, щоб його повернути. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Боржників —  у базу

Цікаво, що, як і раніше, так і тепер переважна більшість боржників за кредитами та інших «небезпечних» категорій громадян можуть спокійно їздити за кордон і навіть залишитись там назавжди, маючи багатотисячні або навіть багатомільйонні зобов’язання перед банками та іншими особами. Справа в тім, що хоча процедуру «боротьби» з такими «туристичними» вояжами боржників і передбачено, однак вона є досить складною і дорогою.

Кредитор повинен звернутися у виконавчу службу із заявкою щодо здійснення заходів для заборони боржнику покидати межі України.

Потім виконавці направляють до місцевого суду подання з вимогою такої заборони, відбувається судовий розгляд цього питання за участю сторін і виконавчої служби. Якщо боржник не розрахується із кредитором на час винесення рішення, то йому виїзд «за моря» буде заборонено.

«Отже процедура довга за часом, витрати банків на адвокатів будуть значними, а виконавча служба не поспішає «допомагати» фінустановам. У свою чергу, наші суди на сьогодні просто завалено в прямому сенсі цього слова різними справами і чекати рішення щодо боржника доведеться чимало», — стверджує Тетяна Мунтян.

А взагалі, чи буде розроблятися електронна база боржників та злісних неплатників аліментів? Адже без неї різним органам, включаючи Міністерство внутрішніх прав, буде дуже важко контролювати таких громадян. А. Пушкарьова вважає, що така база і повинна бути створена саме у «стінах» МВС, де будуть інформаційні матеріали щодо місця проживання і місця перебування боржників. До речі, цю базу можна синхронізувати із списками тих громадян, яким заборонено виїзд за кордон і вона може стати потужним інформнакопичувачем.

Реєстрація  у казармах

Можливо, зрадіють (або вже і зараз радіють) люди, які мешкають у будинках престарілих, інтернатах та військових частинах армії та флоту. Закон потурбувався про їхню реєстрацію, чого раніше не було. Для вирішення цього питання громадянам, які перебувають в цих закладах, необхідно мати паспорти, військові квитки або приписне свідоцтво. Як вважають юристи, реєстрація цих категорій людей за місцем їхнього перебування в цих «закритих» місцях надасть їм можливість комунікацій із зовнішнім світом — отримувати соціальну допомогу, перекази тощо. Та й це поставить таких громадян у рівні умови з усіма іншими. Отже, цим людям, безумовно, дія такого документа піде лише на благо.

Наразі керівництво Генштабу України ще не знає процедури реєстрації своїх підлеглих, які мешкають у казармах та відомчому армійському чи флотському житлі, тому чекатиме вказівок Міноборони.

Але, як вважає Т. Монтян, закон не вирішує дуже болісного та в той же час надто важливого питання — звичайної реєстрації громадян за місцем їхнього перебування. Власники житла, а особливо наймачі, які ще не приватизували свої помешкання, побоюються надавати згоду на реєстрацію у своєму житлі навіть власних родичів, оскільки не хочуть надавати їм підстави претендувати на проживання в ньому.

«Ця проблема вже чимало років обговорюється в нашій країні. І Україна повинна, як і переважна більшість держав, законодавчо закріпити механізм реєстрації, не пов’язаної ні з якими майновими правами», — зазначає вона.

І насправді, сотні тисяч або навіть мільйони людей, які приїздять на роботу на довгі роки не за місцем своєї реєстрації, у найкращих і поодиноких випадках реєструються (з великою осторогою власників квартир і будинків) у своїх родичів чи знайомих. А більшість цих громадян взагалі зробити такого не може, що викликає низку складнощів і для них, і в кінцевому підсумку для держави. Звісно, це великий пережиток радянської системи і його треба «викорчувати».

А сам закон, хоч би як звичайні громадяни ставилися погано до банків чи інших кредиторів, безумовно, є прогресивним. Всі ми повинні у цьому житті сплачувати за свої борги, а якщо відчуваємо, що зробити цього не зможемо, то взагалі не брати ніяких позик. Це буде чесно і перед собою, і перед іншими.