Відомий український форвард Олег Протасов відзначив піввіковий ювілей

На початку нинішнього року у вітчизняному футболі з’явилася нова престижна відзнака. Віднині кожного українського гравця, який забив протягом своєї кар’єри на найвищому рівні 100 м’ячів, буде нагороджено премією «Голеадор». Перша подібна церемонія відбулася нещодавно в Залі чемпіонів столичного спорткомплексу «Олімпійський».

Олександр Косирін і Сергій Мізін, Руслан Любарський і Олег Ящук, Максим Шацьких і Михайло Соколовський, Олександр Паляниця і Олег Саленко, Леонід Буряк, Вадим Євтушенко й інші гвардійці отримали під час урочистостей іменні статуетки, а також футболки збірної України з прізвищем та номером, який відповідає кількості забитих м’ячів у кар’єрі.

Загалом до списку номінантів потрапив 31 футболіст, які виступали за часів Радянського Союзу і після проголошення України незалежною державою. Лідерами бомбардирського рейтингу залишаються яскраві майстри недалекого минулого. Понад 200 м’ячів за свою кар’єру вдалося забити лише чотирьом українським виконавцям — Сергієві Реброву, Олегові Протасову, Олегові Блохіну та Андрієві Шевченку.

На початку лютого один з цього зіркового квартету — колишній форвард «Дніпра» і київського «Динамо» Олег Протасов — відсвяткував п’ятдесятирічний ювілей.

— На мою думку, заснування премії «Голеадор» — дуже цікава ідея, — зазначив  Протасов кореспондентові «Урядового кур’єра» відразу після нагородження. — Під час урочистої церемонії ми побачили на екрані багато дивовижних голів у виконанні знаних майстрів футбольної справи. Сьогодні  нікого з уболівальників уже не дивують випадки, коли кращий бомбардир української Прем’єр-ліги забиває за сезон не більш ніж півтора десятка м’ячів. Але ж справжні поціновувачі найпопулярнішої гри у світі приходять на стадіон перш за все для того, щоб побачити забиті м’ячі. Сто голів за кар’єру — це прекрасний орієнтир для молодих футбольних талантів. Із самого початку ігрової кар’єри вони мають демонструвати видовищний футбол — тоді і забитих м’ячів буде більше.

Я ще в дитячому віці любив грати на вістрі атаки. Згодом опановував ази майстерності у знаменитій футбольній школі «Дніпро-75», де, до речі, і познайомився зі своїм найкращим другом Геннадієм Литовченком. Статистики підрахували, що загалом на моєму рахунку виявилося 275 голів. Зрозуміло, що без таких партнерів, як Олександр Заваров, Олексій Михайличенко і той же Литовченко, досягти цього було б неможливо.

Знаному бомбардирові й амбіційному тренеру справді є що згадати. Вже в дев’ятнадцятирічному віці Олег міцно закріпився серед лідерів дніпропетровського «Дніпра». А за два роки підопічний Євгена Кучеревського з 35 забитими м’ячами став не тільки кращим снайпером чемпіонату Союзу, а й був нагороджений призом популярного французского футбольного видання «France Football» — «Срібним бутсом». Золота нагорода дісталася тоді майбутньому чемпіонові Європи-1988, блискучому голландцеві Марку ван Бастену, який випередив Олега на два забитих м’ячі.

— Церемонія вручення нагород відбулася 13 листопада 1986 року в Парижі, — згадував найкращий голеадор Радянського Союзу. —  Зал знаменитого на увесь світ вар’єте «Лідо» був прикрашений великими світлинами знаних футбольних бомбардирів. Серед них — один з головних героїв чемпіонату світу-1986 у Мексиці аргентинський віртуоз Дієго Марадона. Коли черга дійшла до найрезультативніших снайперів національних чемпіонатів, найбільше оплесків випало «летючому голландцеві» — Марку ван Бастену. Мені «Срібний бутс» вручив легендарний форвард збірної Франції Роже П’янтоні.

У 1987 році Протасова визнали кращим футболістом Союзу, а наступного сезону форвард разом зі своїм близьким другом Геннадієм Литовченком перейшов з «Дніпра» до київського «Динамо». Напередодні чемпіонату світу-1990 за грою одного з лідерів популярного клубу уважно стежили селекціонери італійської «Фіорентини». На жаль, на мундіалі чинні віце-чемпіони Європи не змогли підтвердити свій рівень: підопічні Валерія Лобановського з однаковим рахунком — 0:2 програли аргентинцям і румунам й не вийшли з групи. Сам Протасов на полях Італії відзначився лише одного разу.

Зрештою 26-річний футболіст відгукнувся на запрошення свого колишнього одноклубника Олега Блохіна, який очолював грецький «Олімпіакос». Зв’язка двох Олегів видавалася символічною: свого часу володар «Золотого м’яча-1975» п’ять разів ставав найкращим снайпером чемпіонату Союзу, причому чотири роки поспіль. До нинішнього головного тренера «Динамо» зміг наблизитися лише Протасов, який тричі завойовував престижний приз імені Григорія Федотова.

Після завершення ігрової кар’єри диво-бомбардир очолював грецькі клуби «Олімпіакос» та АЄК, румунський «Стяуа», рідний «Дніпро», російські команди «Кубань» і «Ростов».

Торік 49-річний фахівець залишив посаду головного тренера мінського «Динамо». Після першого кола чемпіонату Білорусі його підопічні посідали лише п’яту сходинку турнірної таблиці, відстаючи від лідера — солігорського «Шахтаря» на дев’ять очок. З 11 проведених матчів столичний клуб чотири гри виграв, дві програв та п’ять зустрічей завершив унічию.

Як зізнався ювіляр під час відвідання Києва, нині в нього творча пауза: він готовий працювати і чекає на цікаві пропозиції.

ДОСЬЄ «УК»

Олег ПРОТАСОВ. Народився 4 лютого 1964 року в Дніпропетровську.

Форвард. Заслужений майстер спорту.

Захищав кольори таких клубів: «Дніпро» (1981—1987), «Динамо»  (1988—1990), «Олімпіакос», Греція (1990—1994), «Гамба», Осака, Японія (1994—1995), «Верія», Греція (1996—1998), «Продефтікі», Греція (1998—1999), «Панелефсініакос», Греція (1999—2000).

Дворазовий чемпіон СРСР (1983, 1990), володар Кубка країни — 1990.

Кращий футболіст СРСР сезону-1987.

Кращий бомбардир чемпіонатів країни (1985, 1987, 1990 роки).

Срібний призер чемпіонату Греції (1991, 1992 роки). Володар Кубка Греції-1992.

Володар премії «Срібний бутс» у змаганні кращих бомбардирів Старого Світу (1985), лауреат премії «Бронзовий бутс» Євро-1988.

Рекордсмен чемпіонатів СРСР за кількістю голів, забитих протягом одного сезону, — 35 (1985).

Срібний призер чемпіонату Європи-1988.

Тренерська кар’єра: «Олімпіакос», Греція (2002—2004), АЕЛ, Кіпр (2004—2005), «Стяуа», Румунія (2005—2006), «Дніпро» (2006—2008), «Кубань», Росія (2008),  «Ростов», Росія (2009—2011), «Астана», Казахстан (2012), «Динамо», Мінськ, Білорусь (2013).