Саме таке бажання останнім часом виникає дедалі частіше. Бо коли вмикаєш телевізор, особливо у вихідний день, складається враження, що вітчизняні телебоси роблять усе, аби українці перестали його дивитися.
Звісно, щось блакитний екран показує, але це не що інше як щось. Переважно ефір заповнений рекламою, повтором кінофільмів та передач. Причому в передвиборчий час кількість політичної реклами вражає. Приміром, я і раніше встигала під час рекламної паузи пропилососити у квартирі, а тепер вдається ще й пил повитирати. Тож у минулі вихідні, погортавши канали, подумала, що у нас у країні не знімають нічого, крім реклами. Проте якщо раніше ролики були справді цікавими, то останнім часом вони… одноманітні. Суть їх зводиться до одного: було погано, а буде добре — голосуйте за нас!
Якщо дивитися рекламу немає бажання, тоді глядач змушений насолоджуватися шоу, які показують не те що не вперше, а й не перший рік. Особливо вразила передача, де розповідали про шалене кохання зірок, у якій згадувався щасливий шлюб Наталії Водянової з лордом Джастіном Портманом і вітчизняної зірки Віри Брежнєвої з Михайлом Кіперманом. Якщо Віра «побила» горшки з чоловіком кілька місяців тому, то пані Водянова вже кілька років як звільнилася від пут Гіменея. Проте без жодних докорів сумління ці шоу включають у телеефір, і вони продовжують розповідати про події давно минулих днів.
Така сама ситуація і з улюбленою передачею багатьох — «Вечірній квартал», різні випуски якої демонструють на телеканалі Інтер. Найсвіжішу передачу, яку показує цей канал, було знято приблизно в 2011 році, інколи нас «радують» зйомки п’ятирічної давності.
Ще одна моя «улюблена» передача — «Зважені та щасливі». Правду кажучи, не знаю, який у неї рейтинг, але споглядати, як зважуються і щасливішають герої в суботу з 10-ї ранку і до 7-ї вечора, дуже важко. Невже автори думають, що хтось зможе витримати аж стільки і ТАКОГО «культурного навантаження» від товстунців?! Цікаво, що після короткої перерви на новини починають демонструвати інше шоу, яке теж на любителя, — «Х-фактор-3». Після його перегляду постає одне запитання: навіщо?
Така сама ситуація і з кінофільмами. Останнім часом на телеканалах полюбляють показувати один і той самий фільм кілька днів поспіль. Зазвичай у п’ятницю ввечері його демонструють уперше, потім на біс повторюють у суботу і для закріплення успіху — в неділю. Мабуть, розраховано на тугодумів, які не здатні осягнути глибини задуму режисера з першого разу і зможуть усе зрозуміти лише з третього.
Ще одна сучасна тенденція — розпочати демонстрацію фільму вранці й завершити її увечері. Якщо комусь «мильна опера» не до смаку, тоді, вибачте, панове, дивіться рекламу.
Одне слово, якщо ви раптом захотіли провести вихідний день чи хоча б вечір біля екрана телевізора, налаштуйтеся дивитись новини — чи не єдину передачу, де відображено свіжі події. Ще один варіант, який дедалі частіше обирає більшість знайомих, — Інтернет. Саме він надає можливість подивитися кінопрем’єри без перерви на рекламу. Тож постає запитання: невже керівництво телеканалів не бачить, що таким безглуздим заповненням ефіру втрачає глядача?