ЛІТНІЙ ПІДЗАРОБІТОК

«Урядовий кур’єр» дослідив ситуацію щодо працевлаштування дітей влітку

Куди піти, куди податись, де на роботу влітку влаштуватись? Над цими питаннями сьогодні замислюється чимало старшокласників чи студентів під час канікул. Більшість віддала б перевагу роботі біля моря, де можна і грошенят трохи заробити, і відпочити. Натомість роботодавці недосвідченій молоді пропонують попрацювати офіціантом, барменом, продавцем морозива чи квасу. І байдуже, що дітям до 18 років не можна обіймати ці посади, адже здебільшого таких працівників офіційно на роботу не оформляють. Тому в разі перевірок ніхто і ні за що не відповідатиме. Довести, що дитині обіцяли заплатити 5 тисяч гривень, проте дали лише три, — теж неможливо. Ось такі вони — обіцянки-цяцянки для нелегальних працівників.

Заборонені професії

Пошуки хорошої роботи — справа нелегка. Навіть для фахівців з досвідом. Що вже казати про дітей, які на літніх канікулах хочуть заробити на власні потреби. Цим бажанням користуються нечесні роботодавці, намагаючись обдурити наївну молодь та обіцяючи їй золоті гори. Тому часто неповнолітні працівники виконують таку саму роботу, як і їхні дорослі колеги, тільки отримують за неї значно менше грошей. Подекуди роботодавці навіть беруть дітей на посади, які закон не дозволяє їм обіймати. Наприклад, так званих промоутерів цигарок чи алкогольних напоїв. Звісно, діти не продають цю продукцію, але й вихваляти і пропонувати її купити теж не повинні.

Також улітку часто можна побачити, особливо в курортних містах, дітей, які нелегально працюють офіціантами й барменами. Часто вони й самі погоджуються працювати офіціантом без узаконення трудових відносин, аби лише заробити більше грошей.

— Подекуди в ресторанах барменами працює молодь, якій ще не виповнилось 18 років. Згідно із законодавством, це ще діти, вони не мають права обіймати цю посаду. Те ж саме стосується офіціантів та продавців. У жодному разі дитина не може бути матеріально відповідальною особою, — наголошує головний спеціаліст Державної служби зайнятості Світлана Нікітчук. — Затверджено перелік професій, на які заборонено приймати неповнолітніх. Він великий, тому навіть ми, працюючи з дітьми, завжди звертаємося до цього переліку. Наприклад, є така професія, як укладальник-пакувальник, проте до цього виду робіт не можна залучати дітей. Та деякі працедавці беруть неповнолітніх і не оформляють їх офіційно. Тож у разі порушення прав молодого працівника бодай щось довести просто неможливо. Тому ми радимо дуже відповідально ставитися до вибору роботи на літо, щоб вас не ошукали.

Щодо барменів, то тут є цікавий нюанс. Наймати на роботу 18-річного можна, але продавати спиртні напої дітям, які не досягли 21 року, заборонено. Тож виходить дивна ситуація. Наприклад, 18-річний хлопець може продавати комусь алкоголь, але сам купувати його не має права. Невже, працюючи з алкоголем, підліток не захоче скуштувати міцненький коктейль чи якусь імпортну горілку, про яку він раніше лише чув?!

Кращий серед рівних

Звичайно, поставити наглядача біля кожного працівника, якому ще не виповнилось 18 років, неможливо. Тому, приймаючи на роботу дитину, роботодавець повинен розуміти, що він несе за неї відповідальність і має певним чином організувати трудовий процес. За дотриманням законності на підприємстві стежить територіальна інспекція праці й органи прокуратури. Але знову ж, це лише за умови офіційного оформлення. І, звісно, оскільки на роботу приймають неповнолітнього, потрібна письмова згода батьків.

Щоправда, згадуючи власний досвід, скажу, що мені, 17-річному працівникові, знижки на вік ніхто не робив. І це попри те, що працювала офіційно, та ще й у державній установі. Єдине, що влаштовувалася туди без служби зайнятості. Батьки теж не пам’ятають, щоб їх просили надати письмовий дозвіл на роботу дитини. І якщо такий фахівець, як свого часу я, захоче серйозно заявити себе на роботі, то він і словом не прохопиться щодо порушення прав. Адже роботодавці цього не люблять. І після «качання прав» швидко знайдуть причину, щоб звільнити надто розумного неповнолітнього працівника.

— Під час працевлаштування служба зайнятості має змогу перевірити наказ про прийом на роботу, якщо дитина працевлаштовується через нас, — роз’яснює ситуацію Ірина Мяновська, начальник відділу органів сприяння працевлаштуванню Київського обласного центру зайнятості. — Ми робимо запит на підприємство чи фірму і просимо надати витяг з наказу: в ньому обов’язково має бути зазначено, що на роботу приймається громадянин Іванов, якому ще не виповнилось 18 років, тому йому встановлюється 7-годинний робочий день до настання повноліття. Часто діти працевлаштовуються за місяць чи два до повноліття. У разі порушення прав дитини вона чи батьки мають право звернутися до інспекції праці, яка перевіряє це звернення. І, звісно, до суду.

Загалом цього року послугами Київського обласного центру зайнятості скористалось 14,2 тисячі людей віком до 35 років. З них працевлаштовано понад три тисячі.

— Погоджуюсь, ми мало працевлаштовуємо молоді, — зазначає І. Мяновська. — Проте сьогодні молодь дуже амбітна і хоче отримати все й одразу: велику зарплату і гарну посаду. Це непогано. Проте є молодь, яка, не маючи ні досвіду роботи, ні хорошої освіти, вимагає зар?плату мінімум 10 тисяч гривень: ми навряд чи зможемо задовольнити такі запити.

Адже основна частка представлених у нас вакансій — з мінімальною зарплатою. Тому молодь іде без офіційного оформлення, але на більші гроші.

Фахівці з працевлаштування орієнтують молодь на набуття професіоналізму. Якщо є тимчасова зайнятість на якомусь підприємстві, то неповнолітньому чи молодому фахівцеві без досвіду потрібно так про себе заявити, щоб роботодавець залишив його на роботі. Також варто враховувати, що на ринку праці засилля випускників з дипломами юристів, економістів, бухгалтерів. Тому якщо випускник уже вирішив здобувати одну з таких популярних професій, він має розуміти: щоб працевлаштуватися, потрібно бути найкращим фахівцем серед усіх. 

Від офіціанта до директора ресторану

ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ

Щоб зробити гарну кар’єру, потрібно починати працювати, ще навчаючись у виші

З року в рік кількість ресторанів та готелів не лише в столиці, а й по всій Україні збільшується. На наш ринок заходять всесвітньо відомі бренди, тому працювати в цих закладах не лише престижно, а ще й фінансово вигідно. Проте не всі кандидати на посади, на жаль, розуміють, що це не такий легкий хліб, як здається на перший погляд.

Чим молодший, тим ліпше

Зазвичай у «крутих» ресторанах та готелях пропонують непогану зарплату. І менеджерові чи шеф-кухареві, і звичайному офіціантові чи прибиральниці. Не менш важливо, що на деякі посади приймають навіть людей без досвіду роботи.

— За останній рік вимоги щодо досвіду роботи кандидатів на всьому ринку праці значно знизилися, — розповідає Уляна Ходорівська, керівник дослідницького центру компанії HeadHunter. — Ресторани й готелі охоче приймають на роботу студентів та людей без досвіду роботи. Ще більше вакансій для тих, хто вже пропрацював рік-три. Звісно, коли йдеться про солідний готель і керівну посаду, то тут досвід має бути не менш як 3–4 роки. Найбільша кількість досвідчених спеціалістів серед шеф-кухарів — 58%, а початківців — серед управителів готелів.

Стосовно підвищення кваліфікації, то більшість готелів самі розробляють програми навчання співробітників, зокрема і через Інтернет, співпрацюючи з всесвітньо відомими університетами — такими, як Гарвардський і Корнельський. Адже більшість роботодавців прагнуть навчати працівника під свою специфіку. Тому особливих вимог до претендентів і не висувають.

— В Україні понад 100 вишів, які готують спеціалістів готельно-ресторанної галузі, — розповідає Володимир Федорченко, ректор Київського університету туризму, економіки і права. — Але навчанням технічних фахівців вони майже не займаються. Вишам бракує викладачів-практиків і сучасних технологій. Студенти часто не уявляють, що працювати в готелі чи ресторані — важка робота, зокрема й фізична.

Проте замислюватись про кар’єру в цій галузі потрібно ще з перших курсів університетів та коледжів. Натомість студенти профільних вишів ставляться до практики несерйозно, часто формально, проте, закінчивши навчання, претендують на керівну посаду. Але фахівці переконують, що такого в цій галузі не буває. Для того, щоб стати готельєром, необхідно пройти складний шлях розвитку і навчання від офіціанта до керівника ресторану, від консьєржа до генерального менеджера.

Хочу все і одразу

Цікава ситуація і з зарплатами фахівців. У вищому сегменті готельно-ресторанної галузі дуже велика зарплатна градація. Оплата праці залежить від досвіду роботи кандидата і рівня самого закладу, в якому йому пропонують роботу.

Аби заробляти кілька тисяч доларів за місяць, необхідно бути дуже хорошим кухарем зі знанням кухонь багатьох країн або вузькопрофільним фахівцем, але з дуже високою кваліфікацією. Бажано ще мати досвід роботи чи стажування у провідних ресторанах світу. Кількість вакансій, де вказаний рівень зарплати у вищому секторі рекордно низький — 10–15% загальної. Зазвичай в оголошеннях вказують ставку, припускаючи наявність бонусної складової. Загалом зарплатні побажання на 20–25% вищі, ніж зарплати, вказані у вакансіях, що вважається нормою для ринку праці.

За даними Дослідницького центру HeadHanter, кількість охочих попрацювати в готельно-ресторанній галузі в рази перевищує наявні пропозиції роботодавців. Якнайкраще це видно на рівні вакансій для вищого керівництва. Роботодавцям потрібні офіціанти, кухарі, персонал для кухні, аніматори, проте більшість резюме надходить на керівні посади. В середньому на одну керівну посаду претендує три людини. Подекуди буває й семеро.

На жаль, в Україні є чітка тенденція, коли всі хочуть керувати, але не працювати на рядових посадах.