Як відомо, Кабінет Міністрів підтримав на урядовому засіданні рамковий проєкт закону «Про управління відходами», розроблений Мінприроди за участі іноземних експертів та консультантів. Його зареєстровано у Верховній Раді з номером 10411, він перебуває на розгляді профільного комітету, але ухвалюватиме його вже новий склад парламенту.

Як стверджують розробники, законопроєкт — один із ключових стратегічних загальнонаціональних документів для подальшої реформи у сфері відходів на практичному рівні за принципами, які успішно діють у Європейському Союзі.

«Запропонований проєкт закону дасть нарешті змогу впровадити європейську модель розв’язання проблем з відходами», — йдеться у повідомленні пресслужби Мінприроди.

Передбачено утворення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління відходами. Нова установа організовуватиме систему управління відходами і забезпечуватиме її функціонування. Запропоновано істотне підвищення розмірів штрафів за правопорушення у сфері управління відходами — майже вдесятеро.

Модель, а чи європейська?

Звучить гарно, але у тваринників є істотні зауваження щодо того, чи пропонована модель справді європейська. Асоціація тваринників України (АТУ) вважає, що законопроєкт не розв’язує наболілої для галузі проблеми утилізації відходів тваринного походження, мало того, ставить під загрозу епізоотичну ситуацію в країні.

Щоправда, зауважують в АТУ, законопроєкт містить чимало позитивних норм. Він кардинально змінює підхід у сфері управління відходами, що утворюються в Україні, їх перевозять через її територію, вивозять за її межі, а також із перевезенням, обробленням і відновленням відходів, які ввозять в Україну як вторинну сировину.

Позитивно й те, що передбачено економічні інструменти фінансування заходів у сфері управління відходами: податкові, фіскальні, кредитні, депозитні, дотаційні, субсидійні (стаття 39). Це великий позитив, бо дотепер брак фінансування був головною причиною того, що Україна цілком могла перетворитися на зону екологічного лиха.

Однак, на думку тваринників, законопроєкт фактично не стосується утилізації відходів саме тваринного походження, не розв’язує проблеми нестачі в Україні підприємств з утилізації тваринних відходів, не торкається оцінки реального стану тих підприємств, які вважають діючими, — чи насправді вони такі?

Забагато винятків

У статті 2 наведено перелік відходів, на які не поширюється запропонований закон: відходи фекалій/гною, соломи та інші природні, сільськогосподарські або лісові продукти, що не є небезпечними та використовуються в сільському, лісовому господарствах або для виробництва енергії з такої біомаси шляхом застосування процесів або методів, які не завдають шкоди навколишньому природному середовищу чи здоров’ю людини; побічні продукти тваринного походження та виробництва продукції, крім призначених для спалення, захоронення чи застосовуються для вироблення біогазу або компосту; туші тварин, загиблих не внаслідок забиття, зокрема забитих для зменшення епізоотичних хвороб, і видалених (на які поширюється чинність Закону «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною»).

З цього останнього пункту видно, що законопроєкт не регулює утилізації туш загиблих свиней, інфікованих АЧС. Однак в АТУ зауважують: в Україні кричущий дефіцит спеціальних утилізаційних підприємств.

Некомплексний підхід

Тваринники зауважують: з 2018 року держава активно підтримує шляхом різних дотацій будівництво в Україні нових тваринницьких комплексів і ферм, але не підійшла комплексно до питання розвитку тваринництва. Поза увагою залишилося питання утилізації відходів тваринного походження.

Програм сприяння будівництву приватних підприємств з утилізації таких відходів немає. Так само немає належного державного фінансування і контролю за діяльністю спеціалізованого державного підприємства.

Про це свідчить відповідь Держпродспоживслужби на запит АТУ: «Утилізацію відходів тваринного походження здійснює ДП «Укрветсанзавод», до складу якого входять 18 філій, які розташовані в 15 областях України. На цей час 6 філій не працюють, частина працює не на повну потужність».

У листі Держпродспоживслужби зазначено й причину такого стану: востаннє кошти з бюджету на цю потребу надавали у 2014 році: «ДП «Укрветсанзавод» було профінансовано за бюджетною програмою «Заходи по боротьбі зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських рослин, запобігання розповсюдженню збудників інфекційних хвороб тварин» в сумі 3000,00 тис. грн, використано 2145,89 тис. грн. За період 2015—2019 років ДП «Укрветсанзавод» коштів з державного бюджету на фінансування будівництва та реконструкцію підприємств з утилізації відходів тваринного походження та закупівлю обладнання не отримувало».

Тож зрозуміло, чому обладнання на філіях спеціалізованого державного підприємства давно застаріле й потребує оновлення.

Якщо далі залишити проблему без уваги, Україні, на думку тваринників, загрожує екологічна катастрофа. Адже підприємства галузі мусять розв’язувати проблему самотужки, кому на що вистачає коштів і совісті. Хтось за власні гроші купує дорогі мобільні установки з утилізації відходів, хтось — навпаки, викидає тваринні рештки в яри, ліси і лісосмуги. Це становить чималу екологічну загрозу.

Адже відходи продуктів тваринного походження можуть бути інфіковані збудниками африканської чуми свиней (АЧС), епідемічної діареї свиней (ЕДС) та інших небезпечних захворювань. Тваринні рештки, не утилізовані належно, знаходять дикі звірі й птахи і переносять збудники цих хвороб далі, на нові тваринницькі підприємства. Так постає загроза існуванню самої галузі тваринництва в Україні.

Хочеться сподіватися, що новий склад Верховної Ради оцінить важливість проблеми.

З ОФІЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ

Приватна ветеринарія під державним наглядом

Днями уряд затвердив критерії оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності у галузі ветеринарної практики. Документ визначає періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) Держпродспоживслужбою, врегульовує питання періодичності проведення таких заходів Міністерством охорони здоров’я і забезпечує прозорість їх проведення. Тож попередній документ, що регламентував цю сферу, — постанова Кабінету Міністрів від 16 жовтня 2014 р. № 543, втратив чинність.

Відтепер діяльність суб’єкта господарювання (у даному разі приватної медичної чи ветеринарної практики) оцінюватимуть за сумою балів за критеріями, перелік яких додається до постанови. За відповідність (чи невідповідність) кожному із критеріїв нараховують бали. За сумою балів суб’єкта господарювання може бути зараховано до високого, середнього чи незначного ступеня ризику. Відповідно це визначає періодичність перевірок господарської діяльності цього суб’єкта.

Згідно з додатком до постанови, критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності з медичної практики, такі: строк провадження господарської діяльності; вид медичної допомоги, яку провадить суб’єкт господарювання; дотримання суб’єктом господарювання вимог законодавства під час провадження господарської діяльності з медичної практики; результати клініко-експертної оцінки якості надання суб’єктом господарювання медичної допомоги, що проведена протягом останніх двох-п’яти років, які передують плановому періоду; кількість спеціальностей, за якими провадиться медична практика; кількість позапланових заходів державного нагляду (контролю), проведених щодо суб’єкта господарювання протягом останніх двох-п’яти років, що передують плановому періоду, з підстав, передбачених абзацами третім, п’ятим, сьомим, дев’ятим частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно з балами, набраними за переліченими критеріями, визначають періодичність перевірок діяльності цього суб’єкта господарювання. Так, суб’єкта з високим ступенем ризику перевіряють не частіше як раз на два роки, середнього — раз на три роки, незначного — раз на п’ять років.

Якщо за підсумками не менш як двох останніх планових заходів державного нагляду (контролю) не виявлено фактів порушення вимог законодавства від провадження господарської діяльності з медичної практики, наступний плановий захід щодо такого суб’єкта здійснюватимуть не раніше, ніж через установлений для відповідного ступеня ризику період, збільшений у 1,5 раза. Це положення не застосовується до суб’єктів господарювання, які належать до високого ступеня ризику.

Як вважають розробники документа, фахівці Держпродспоживслужби, затвердження цих критеріїв та визначення періодичності планових заходів державного нагляду (контролю) дасть змогу ефективніше і прозоріше здійснювати ці заходи і зменшить регуляторний тиск на суб’єктів господарювання.