Із професійним зацікавленням прочитав в «УК» матеріал «Збиткові рейси?» (№195 від 18.10.2017 р.), в якому автор справедливо обурюється порушенням вимог автотранспортного законодавства під час відправлення автобусів з автостанції «Південна» (ДП «Київпассервіс»), м. Київ.
Відразу акцентую: така ситуація не на всіх автостанціях України, і подібні випадки поодинокі. Стверджую це з єдиної причини: громадська спілка «Всеукраїнська асоціація автостанцій», яку створено в цьому році, постійно аналізує господарську діяльність автостанцій, і їй достеменно відомі найтонші аспекти порушеного газетою питання.
Маємо те, що маємо
Автостанції в Києві здебільшого перебувають у державній власності, керівники яких змінюються із завидною регулярністю, що не сприяє напрацюванню дієвої системи контролю за робочими процесами на підприємстві. Більшість автостанцій України працюють у правовому полі з дотриманням вимог законодавства. Усі пасажири, які сідають в автобуси на автостанціях, купують квитки в касах або через інтернет. Ті, хто не встигли, роблять це через перонних контролерів у квиткових касах, розташованих на перонах, або через портативні касові апарати з видачею фіскальних чеків. Наведені порушення, коли водії привласнюють кошти, фіксують переважно за межами автостанцій, під час посадки пасажирів на несанкціонованих зупинках, не передбачених розкладом руху.
Цілком погоджуюся з автором про недержавницьку позицію перевізників та підприємливих водіїв. На жаль, осторонь залишаються відповідні державні служби з безпеки на транспорті, податківці, які мають контролювати цей процес. Тому й не отримують належних коштів державний бюджет, Пенсійний фонд тощо.
Прикро чути заяви окремих високопосадовців, які формують транспортну політику України, що автостанції своє віджили. Мовляв, у Європі автостанції слугують майданчиками для відправлення автобусів, а пасажир має право зробити вибір, де придбати квиток: через інтернет чи у водія. Але ж це тоді, коли в автобусі встановлено електронний контрольно-касовий апарат, який фіксує надходження коштів за проїзд. А де такі апарати в нас?
Автомобільний транспорт поки що залишається джерелом підвищеної небезпеки. Пасажири, купуючи квитки у касах автостанцій, забезпечені обов’язковим страхуванням, що гарантує їм у разі аварій, екстремальних ситуацій сплату відповідної страхової суми з резервних фондів страхових компаній, а не з державного чи місцевого бюджету, як це часто буває, коли за проїзд пасажир платить водієві або через інтернет-агентства.
Широко розрекламовані на ринку з продажу квитків інтернет-агентства також працюють поза правовим полем. Реалізовані ними та водіями автобусів квитки не фіскальні, тож пасажири не застраховані від нещасних випадків на транспорті.
Послуги, пов’язані з відправленням пасажирів у рейс, інтернет-агентства не надають, проте плату — до 25% вартості проїзду — справно стягують. Із квитками інтернет-агентств пасажири змушені очікувати автобус біля магазинів, зупинок громадського транспорту, без належних умов автостанційного обслуговування.
Менталітет швидко не зміниш
Хоч би хто що говорив чи думав, менталітет нашого громадянина відрізняється від середньостатистичного європейського, де зупинки автобусів для підбору пасажирів передбачені лише у визначених розкладами руху місцях і фіскальний квиток на проїзд обов’язковий. Можна лише здогадуватися, як би відреагували європейські водії на пасажира, який стоїть, голосуючи піднятою рукою там де заманеться, а не там, де передбачено маршрутом.
Пряме потурання тіньовому бізнесу — розрахунки пасажирів з водіями, так би мовити, з рук у руки. Виграють водії, але тільки доти, доки не надходить пенсійна пора. Тоді вони одержують мінімальну пенсію, хоч весь час пропрацювали на транспорті.
Державницький підхід в організації пасажирських перевезень полягає не лише в призначенні перевізників на маршрути та охопленні населених пунктів автобусним сполученням, а й у повноті виручки і відповідних надходжень до бюджетів різних рівнів, наповненні Пенсійного фонду. Що це означає, зайве пояснювати: насамперед не треба буде залазити у чергові кредити, а легальні перевізники зможуть вчасно і якісно лагодити техніку, придбавати транспорт, що тільки всім на користь.
Іншими словами, щоб автомобільний бізнес міг надавати якісні транспортні послуги, треба змінювати ставлення громадян до цивілізованої оплати проїзду.
Ігор ЖИТІНСЬКИЙ,
голова громадської спілки «Всеукраїнська асоціація автостанцій»,
для «Урядового кур’єра»