ПЕРСПЕКТИВИ

Чернігівські аграрії роблять ставку на промислове виробництво

Коли звучать нарікання, що збільшити виробництво сільгосппродукції — не проблема, проблема — вигідно її продати, досвідчені аграрії вбачають вихід із ситуації у будівництві переробних підприємств, а також виробничій кооперації. І мають рацію: на готові продукти завжди є попит, та й ціна враховує всі затрати, починаючи з поля чи ферми. А якщо врахувати, що кожна десята тонна молока, котра виробляється в Україні, припадає на сільгосппідприємства Чернігівщини, то його переробка в регіоні набуває особливої актуальності.

Звісно, там де є такі гіганти, як, приміром, Ічнянський молочно-консервний комбінат, у цьому плані трохи легше. Підприємство стабільно розвивається, в останні роки тут чотири рази реконструювали і модернізували обладнання, що дало змогу збільшити обсяги виробництва, тож відрахування до держбюджету з 2007-го зросли з 0,6 млн грн до майже 7,5 млн грн у 2012-му. Про це йшлося на урочистому відкритті на комбінаті нової виробничої лінії, обладнання для якої виготовлялись у Німеччині і Франції. Ця новинка дасть змогу переробляти до 1,5 тис. тонн молока щодоби, тож жителі навколишніх і навіть віддалених сіл одержать шанс здавати надій від своїх корівчин — що більше їх буде на обійсті, то вигідніше! — за ціною в межах 3 грн за літр.

На сільськогосподарських ярмарках у Чернігові завжди черга за виготовленими на підприємствах області маслом, сиром і сметаною, котрі з рук виробника дешевші, ніж у магазинах. Фото Євдокії ТЮТЮНИК 

Природно, що ця подія відбулася у м. Ічні у рамках конференції «Розвиток переробної промисловості і сільськогосподарських підприємств: конкурентоспроможність продукції, добробут селян». Цілком очевидним у таких умовах є факт зростання ролі малих та середніх сільгоспвиробників і надання їм держдопомоги. Як тут не наголосити і на всебічній підтримці сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, діяльність яких забезпечує зменшення витрат на збут, реалізацію, доробку і зберігання продукції, робить її конкурентоспроможною, а також протистоїть відтоку ресурсів, котрі осідають у кишенях посередників, паразитуючих на ланці «виробник—переробник».

Останнім часом в області стали традиційними і частими  сільськогосподарські ярмарки, на яких селяни мають змогу вигідно продати, а городяни — вигідно купити продукти харчування. Це ще один приклад на користь розвитку переробних підприємств. Адже особливою популярністю покупців користуються крупи, макаронні та хлібо-булочні вироби, м’ясні і молочні консерви, сир, масло, ковбаси, птиця… Якщо зважати, що торік виробництво валової сільгосппродукції склало понад 127% порівняно з попереднім, то це свідчить, що Чернігівщина як аграрна область не лише самодостатня у самозабезпеченні продуктами харчування, а й має серйозний потенціал у подальшому розвитку галузі. За словами голови облдержадміністрації Володимира Хоменка, майбутнє агровиробництва — за створенням замкнутого циклу: від поля до столу. При цьому пріоритетним лишається м’ясо-молочне скотарство. Відкриваючи конференцію, очільник області зазначив, що на сьогодні в регіоні вдалося виправити ситуацію зі скороченням поголів’я худоби та птиці, більше того, вирощене становить 135% щодо проданого.

Ще один важливий аспект — прихід у село соціально відповідального бізнесу. Про те, що зараз ця концепція розглядається на законодавчому рівні, розповів президент Українського союзу промисловців та підприємців Анатолій Кінах: «Передбачаються деякі стимули у системі оподаткування з тим, аби бізнес максимально брав участь у формуванні сучасної інфраструктури: доріг, житла, підготовки кадрів тощо».

Райдужні перспективи для вітчизняних аграріїв намалював у своєму виступі й голова Ради підприємців при Кабміні, президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко у разі, якщо буде прийнята Держпрограма з підтримки дрібнотоварного сільгосптоваровиробника, інтегрованого в переробну промисловість. Хоча, звісно, ніхто не обіцяє, що буде легко. 

КОМЕНТАР

«Україні треба переймати кращий міжнародний досвід»

Анатолій КІНАХ,
президент
Українського союзу
промисловців 
і підприємців:

— Україні нині вкрай потрібні проекти з виробничої кооперації на зразок тієї, що у складні кризові часи (2008—2009 рр.) була створена за сприяння УСПП на Чернігівщині. Тоді ми допомогли нашому партнеру — групі компаній «Провіант» — отримати кредит на будівництво нового молокопереробного заводу та розвиток власної інфраструктури збирання молока. Натомість отримали позитивний результат. Відтоді виробництво молочної продукції (якість якої підвищилась) на підприємстві зросло ушестеро, кількість працюючих на 200 осіб, у область надійшло понад 155 млн грн інвестиції, збільшились надходження у бюджет (до 7,45 млн грн у 2012 р.), селяни отримали роботу. Тобто можна стверджувати, що пілотний проект продемонстрував свою дієвість.

На нашу думку, Україні треба переймати кращий міжнародний досвід і спільними зусиллями влади і бізнесу на основі державно-приватного партнерства розвивати сільськогосподарську виробничу кооперацію. Цьому сприятиме прийняття Держ?програми з підтримки дрібнотоварного сільгоспвиробника, інтегрованого у переробну промисловість. Держава на центральному рівні має забезпечувати підприємцям рівноправні умови конкуренції, створювати необхідні стимули, сприяти експорту української молочної продукції, надавати кредитну підтримку малим і середнім господарствам тощо. Органи місцевого самоврядування також мають прийняти відповідні програми розвитку фермерських господарств, обслуговуючих молочарських кооперативів, сімейних ферм, передбачивши їх фінансову підтримку.

Молокопереробні підприємства, у свою чергу, повинні удосконалити систему заготівлі молока, виробленого в особистих селянських господарствах (ОСГ), забезпечивши його збір протягом 1—2 годин після доїння; облаштувати сучасні молокоприймальні пункти, відпрацювати механізми фінансового заохочення при реалізації ОСГ якісної молочної сировини, а також забезпечити виробникам молока постачання збалансованих кормів на замовлення за оптовими цінами.