«Я вже стільки сала переїв, що свиням в очі соромно дивитися!» — почула жарт в одному лісництві. А пригадала його нещодавно у зв’язку з розповіддю про нове захоплення браконьєрів на Чернігівщині. Там на вепра полюють… у фермерській кукурудзі, котра подекуди й зимує на полі. Ця тварина не боїться і в селі на хазяйських городах подлубатися. Іноді смугастий виводок може чимало шкоди завдати. Тож у мисливських господарствах слідкують за тим, аби поголів’я трималося у певних кількісних рамках. Зрозуміло, що ліцензія на відстріл у цьому випадку не проблема. «Та за здобуте таким чином м’ясо треба заплатити користувачу мисливських угідь», — розповідає заввідділом обласного управління лісового та мисливського господарства Микола Пирог. Цього ж далеко не всім хочеться, а особливо тим, хто слова «впольоване» і «дармове» сприймає як синоніми.
От і стала в пригоді качаниста: де один вепр смакоту знайде, туди і цілий табун унадиться. А тут на нього і наші «раціоналізатори» — з одного боку трактор, з другого — комбайн: реве, гарчить, трощить усе навколо. Тут не тільки лісова істота , будь-хто запанікував би і з власної шкури вистрибнув. Таким чином виганяють схарапуджених тварин просто на браконьєра з рушницею. «Піф-паф!» — і на сковорідку.
Останнього разу правоохоронці, екологи та лісничі спіймали «агрошумахерів» просто на гарячому: надто вже вони розперезалися, стріляючи в кукурудзинні навіть серед білого дня. Жителі села й ходити-їздити мимо боялися, тож попросили працівників відповідних служб втрутитися. Ті прибули і побачили, як заганяють у глухий кут півтора десятка диких свиней. Щоправда, узрівши несподіваних гостей, браконьєри і самі щодуху дременули як зайці безмежним кукурудзяним полем, ще один дав драла, заскочивши до автівки. Номер, звісно, записали, однак її господар (місцева агрофірма) на всяк випадок зайняв позицію «і я не я, і хата (читай — машина) не моя». Як у такому випадку довести причетність до незаконного полювання, відають правоохоронці.
«Під час прибирання кукурудзяних полів виникає багато спірних питань, — додав Микола Пирог. — Зокрема, у цьому плані немає юридично зареєстрованих норм, тільки рекомендації збирати врожай не від лісу, а з його протилежного боку, щоб тварини мали можливість відходу у своє природне середовище. Останні п’ять років ми посилено намагаємося припинити такі зухвалі випадки браконьєрства. Зараз їх поменшало. Хоча ночами ще подекуди стріляють».
Нещодавно стала свідком суперечки: затята природолюбка звинувачувала не менш затятого любителя полювання у жорстокості: шкода, мовляв, беззахисних тварин. Останній захищався, розповідаючи, скільки корисних справ для лісу роблять мисливці. Є, мовляв, культура, традиції, котрі тягнуться з глибини століть. Це й відстріл хворих тварин, що не дає поширитись епідеміям, і зменшення радикальним методом кількості хижаків, котрі можуть завдати шкоди навколишнім населеним пунктам, підгодівля лісових мешканців упродовж суворої сніжної зимової пори тощо. Звучить переконливо. Шкода, однак, що сучасний науково-технічний прогрес додав до тих правил ще й дикунський метод полювання верхи на комбайні…