ФЕСТИВАЛЬ

«Тернопільські театральні вечори» зібрали аншлаги 

Назву, яку взяв собі фестиваль, майже 100 років тому придумав славетний український режисер-реформатор Лесь Курбас. Так він найменував перший професійний стаціонарний театр у Тернополі, який зорганізував 1915 року.

Волинський драмтеатр привіз на фестиваль постановку «Аншлаг любові». Фото Тараса ІВАНКІВА 

Дія перша: бути чи не бути?

«Вечори…» повернулися в місто над річкою Серет у шістдесяті роки минулого століття вже як назва фестивалю. А долучився до цієї доброї справи знаменитий співак Іван Козловський. Голова Національної спілки театральних діячів України Лесь Танюк розповідає, що особисто попросив Івана Семеновича посприяти, аби театральний фестиваль, який тоді ініціювали  тернополяни, мав курбасівську назву. Так і сталося. Проте не надовго, після відлиги  знову повіяло холодом.

Відродити фестиваль узялися наприкінці дев’яностих років минулого століття. Це вважав справою честі тодішній директор і художній керівник Тернопільського драмтеатру ім. Т. Шевченка Михайло Форгель, який зосередив увагу на Курбасовому прагненні-турботі про «молодий нарибок», тож і додав слово «Дебют». Так і з’явився Всеукраїнський фестиваль молодої режисури.

Чи це гірка доля, але щороку над проведенням цього фестивалю  витає гамлетівське «Бути чи не бути?». А все через труднощі з коштами. Перший збій в організації великого мистецького свята стався вже через два роки після його відродження — Міністерство культури не  профінансувало цей захід. Останніх три роки також. Цьогоріч, на щастя, вдалося його повернути до життя —   зласкавилися  обласна влада та спонсори.

Теплий прийом тернополян розчулив лауреата Шевченківської премії письменницю Марію Матіос

Дія друга: «Останній гречкосій»

Тож цього року вдев’яте відгриміли «Тернопільські театральні вечори» оплесками глядачів. Це була подія, на яку задовго до її початку розкупили квитки не лише тернополяни, а й глядачі з сусідніх областей. Погоджуся з членом журі фестивалю Ярославом Гранком, що впродовж п’яти днів панувало глядацьке цунамі. Вистави привезли театри з Києва, Івано-Франківська, Хмельницького, Львова, Коломиї, Херсона, Луцька.

Першими на сцену вийшли іванофранківці. Режисер, заслужений артист України Ростислав Держипільський представив власне прочитання «Нації» Марії Матіос.

— Це вистава про людину в жорнах історії, в обставинах часу, де вона має простір для ницості й шляхетності, для нікчемності й високості, гідності, — визначила суть постановки Марія Матіос. — Артисти в цій постановці не грають, вони живуть. Це  глибоке прочитання мого твору. Я щаслива, що доля на творчому шляху звела мене з Ростиславом Держипільським. Він чує мене як письменника, я його розумію як режисера.      

Крім «Нації», подією на мистецькому святі глядачі  визначили і трагікомедію Львівського театру ім. Марії Заньковецької «Останній гречкосій». Цей спектакль засвідчує: якщо насильно позбавляти українського селянина землі, то страшне горе прийде неодмінно. Журі фестивалю, яке очолював народний артист України Федір Стригун, цій виставі віддало пальму першості. Режисер та автор Орест Огородник отримав диплом І ступеня «за режисуру»,  а також  5 тис. грн — премію, що визначила облдержадміністрація.   Народний артист України Януш Юхницький, який зіграв останнього гречкосія Михайла, удостоївся нагороди «За головну чоловічу роль». Ще одна відзнака («За чоловічу роль другого плану») дісталася народному артистові України Петрові Бенюку.

Добрі відгуки отримав і гоголівський «Вій» у постановці артистів з Коломиї. Ще один твір  класика, «Ревізор», привезли на фестиваль хмельничани. Волиняни  подарували «Аншлаг любові», а артисти з Херсона відтворили «Розмову, якої не було». Український Малий драматичний театр (м. Київ) вирішив прем’єру вистави «Збоченці» спочатку показати на фестивальній сцені. Публіка відповідала сміхом на жарти, які линули з уст персонажів, не шкодувала дарувати оплески. Та не на добрий настрій налаштувала ця постановка журі. Федір Стригун сказав, що «після «Збоченців» стало просто сумно», ще критичнішим був Лесь Танюк: «Це нижче всякого плінтуса». 

Як на мене, репертуар мав би бути різноманітніший і в представленні авторів п’єс, і жанрів, тем, форм — фестиваль усе-таки.

ПРЯМА МОВА

Василь НЕВОЛОВ,
член журі фестивалю, професор:

— Щиро вдячний і обласній, і міській владі за те, що підтримує театральні традиції. Адже «Тернопільські театральні вечори» мають таку нішу, яку жоден інший фестиваль у нашій країні не займе, —  за молодою  режисурою майбутнє українського театру. Проте водночас мене турбує, що молода режисура інколи більше захоплюється формою, ніж змістом.

Сильне враження справив на мене тернопільський глядач: культурний, вихований, інтелігентний, поважає працю актора навіть у невдалих постановках.

Лесь ТАНЮК,
голова Національної спілки театральних діячів України:

— Фестиваль ще раз засвідчив, що маємо  велику потребу у виставах масштабного плану, де б молодий режисер зумів залучити чи не всю трупу. Поки  що вони здебільшого шукають для сценічного втілення малі п’єси, показують камерні, малоформатні творчі роботи.