ПРІОРИТЕТИ

Нарощуючи зв’язок поколінь, лісівники Чернігівщини ратують за об’єднання зусиль усіх користувачів і запровадження здорової конкуренції на ринку

Лісівники краю кажуть, що є тільки один спосіб зробити велику роботу — полюбити її. Їм можна вірити, адже вони в цьому переконуються з покоління в покоління,  вирубуючи плантації, котрі старанно ростили діди та прадіди, і самовіддано плекаючи молоді саджанці, які достигнуть для нащадків.

На майбутнє працює наука

Справді, берегти ліс і піклуватися про нього, доки не дозріє і не стане придатним для використання, — це дуже велика і копітка робота. Адже головне надходження коштів у державних лісових господарствах одержують від реалізованої та переробленої деревини. Приміром, торік реалізація зросла більш як на 4%. Хоч ці відсотки давалися нелегко,  але таким чином було зароблено понад 344 мільйони гривень, що на 15 мільйонів більше проти попереднього року. При цьому більш ніж на 8% зросла продуктивність праці і за всіма видами діяльності становить понад 114 тисяч гривень на одного працівника.

Позитивний вплив на результати праці справило впровадження взаємовигідного партнерства з приватним сектором економіки. Причому не лише на лісозаготівлях, а й на виконанні цілого комплексу робіт із створення молодих насаджень, їх догляду та первинної переробки деревини. Тобто поряд з державним підприємством цілком легально працюють приватники. Адже багатьом з них купувати для переробки деревину вартістю 370 гривень за один куб  накладно (для того щоб виготовити кубометр обрізного пиломатеріалу, треба 1,8 куба лісу). Кредити ж нині невигідні. «Тому ми даємо   деревину підприємству, яке переробляє її для нас, платимо за послуги з розпилювання, торцювання, складування, а потім готову продукцію реалізуємо, — каже начальник Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства Валерій Лозицький. — Задоволені результатами цієї співпраці обидві сторони».

Для того щоб ліс не вичерпався як комора без замка, ще одним важливим напрямком для підвищення його продуктивності та якості деревини лісівники вважають збір посівного матеріалу з постійних лісонасіннєвих баз — елітних клонових плантацій. Адже вислів «Яке насіння — таке й коріння» — не гра слів, а цілком науковий факт. У лісових господарствах працює 10 шишкосушарок. Одержане насіння  сертифікують, перевіряють у лабораторії. З нього виростуть могутні дерева.

Найближчим часом планується збільшення посівних клонових плантацій. Торік лісівники виростили близько 27 мільйонів штук сіянців. Цього вистачило на власні потреби і ще півтора мільйона саджанців продали іншим лісокористувачам.

В області створено лісокультурну раду. На ній по кожній території, що засаджуватиметься, захищатимуть проекти лісових культур ті люди, які їх створюють — лісничі. Якщо виникатимуть сумнівні моменти, на допомогу прийде лісова науково-дослідна станція, яка розташована в Новгороді-Сіверському.

Інженер лісовідновлення Семенівського держлісгоспу Олена Шкода разом з учнями шкільного лісництва у теплиці:
зрубаний ліс треба відновлювати. Фото надане автором

Навіть у братів кишені — не сестри

Посадити ліс нескладно, значно важче його виростити, захистити від шкідників, вберегти від пожеж. Та для того щоб робити це ефективно, треба діяти не лише державним підприємствам: їх праця буде марною, якщо до цієї роботи в області не приєднаються  інші користувачі — агролісгоспи, військові та комунальні лісгоспи. Адже межа — не перепона, приміром, для соснового пильщика, який останнім часом активізувався.  Аби протистояти цій напасті, торік працівники держлісгоспу обробили дві тисячі гектарів ураженого лісу, витратили 70 тисяч гривень. А сусіди — ні, отже рано чи пізно  шкідник розповсюдиться  на чисту територію.

Це так само стосується і пожеж. «Торік у нашому господарстві обладнано протипожежний модуль на базі автомобіля ЛАЗ452, — розповів директор Борзнянського держлісгоспу Леонід Стахорський. — Для такого переоснащення кошти потрібні невеликі, а ефективність роботи модуля дуже висока, особливо в початковий період виникнення лісових пожеж. Але ж загоряння трапляються  і в інших користувачів, котрі містяться поряд. А гасити полум’я, витрачаючи власні матеріальні ресурси, доводиться нам, щоб не допустити вогню до свого лісу».

Звісно, добрі сусіди мають об’єднувати зусилля, а не стромляти одне одному палиці в колеса. Саме так можна назвати ситуацію із реалізацією деревини:

якщо всі лісгоспи її продають через аукціони, де покупцями прозоро визначається рівень цін, інші користувачі лісів області пропонують свою продукцію за значно нижчою вартістю. Це створює нездорову конкуренцію,  а бюджети, як державний, так і місцевий, недоотримують значні кошти. «Хотілося б, щоб продукція інших лісокористувачів теж продавалася прозоро через аукціони», — кажуть лісівники.

Вони болісно реагують на втрати, тому що життя швидкими темпами рухається вперед і зароблені  важкою працею кошти слід вкладати у розвиток виробництва. Один з пріоритетів — впровадження в лісових господарствах інформаційних систем. Відведення і таксація лісосік нині здійснюються за допомогою GPS, електронних висотомірів, електронних вилок. Це все — високовартісне обладнання. Але без нього нині не обійтися.

Знову ж таки не сходить з порядку денного хронічна проблема українців: транспортні шляхи. «Лісові дороги — це соціальний чинник! — наголошує Валерій Лозицький. — Розвинена інфраструктура — це й цивілізований  відпочинок у лісі, це й питання пожежної  безпеки, дешевше вивезення деревини внаслідок зменшення затрат на пально-мастильні матеріали, отже  — зниження вартості продукції».

Уся Європа має на 1000 гектарів лісу до 35—40 кілометрів доріг. Тоді як у нашій державі цей показник сягає всього 6 кілометрів, аргументує керівник обласного управління. Протягом минулого року лісівники побудували 28 кілометрів  лісових доріг із твердим покриттям і 42 км насипу, який найближчим часом збираються убрати в дорожній одяг. На це пішло майже 6 мільйонів гривень власних коштів. Допомогло й  агентство лісових ресурсів, завдяки якому отримано два потужних дорожньо-будівельних комплекси, що значно полегшує роботу.

Серед завдань на перспективу лісівники виокремлюють розвиток переробки деревини, зосередження на підвищенні інвестиційної привабливості лісогосподарської галузі, на розвиток внутрішнього ринку збуту продукції. На першому місці лишаються заощадження та бережливість.

ПРЯМА МОВА

Олександр ШАНОЙЛО,
заступник голови Чернігівської
обласної державної адміністрації:

— Треба висувати законодавчу ініціативу стосовно того, щоб усі лісокористувачі були рівні в реалізації своєї продукції. Також потрібні законодавчі зміни і щодо спалювання решток сільгосппродукції, вогонь з яких перекидається на ліс: кожен орендар має нести відповідальність за те, що діється на землях, котрі він обробляє. Адже нинішні штрафи за спалювання просто смішні. Щодо економічної діяльності: важливо, що є динаміка, галузь розвивається позитивно, бере участь у соціальних проектах.  Але доцільно зменшувати обсяги продукції, котра реалізується у круглому вигляді, жвавіше рухатися у напрямку переробки деревини в держлісгоспах. Слід активніше шукати нові ринки збуту як в області, так і за її межами, в тому числі  й  енергетичної тріски, котра може бути альтернативним видом паливної енергії, зменшуючи енергозатрати.

Валерій ЛОЗИЦЬКИЙ,
начальник Чернігівського обласного
управління лісового та мисливського
господарства:

— У цехах лісогосподарських підприємств області торік перероблено 120 тисяч кубометрів деревини, що на 20 тисяч більше, ніж торік. На понад 8% (227 гривень) зросли грошові доходи штатних працівників, середня заробітна плата становила 2887 гривень. У 2012 році на ведення лісового господарства було направлено понад 80 мільйонів гривень власних коштів. Відтворено лісів на площі 2518 гектарів (110% річного завдання). Сплачено 94,6 мільйона гривень податків.

Без потужної сучасної техніки важко уявити виробничі процеси в лісовому господарстві. Фото надане автором

ДО РЕЧІ

Лікувальна кора

ДАВНІ ТРАДИЦІЇ. Працюючи за принципом «копійка до копійки», чернігівські лісівники заклали у план нинішнього року завдання заробити 5% прибутку іншими видами діяльності, такими як вирощування декоративних саджанців, заготівля березового соку та інше. Найекзотичнішим на сьогодні є виготовлення березового дьогтю  дідівським методом, без хімії.

 З того часу як цією густою, зі специфічним запахом речовиною припинили змащувати чоботи та колеса возів, здається, вона зникла з ужитку українців. Що це не так, я переконалася в Семенівському держлісгоспі, коли головному лісничому Ігорю Шпаку зателефонували з медичної фірми «Дарниця». Повідомили, що якість взятого на аналіз зразка березового дьогтю фармацевтів цілком влаштовує, і замовили півтонни свіжого продукту.

Таким чином, пічка — дьогтекурня, що димить собі серед гаю, нагріваючи щільно закриту від доступу повітря бересту, з якої внаслідок термічного процесу скапує цінна рідина, за місяць-другий може дати до 30—40 тисяч гривень чистого прибутку. Березової кори у лісівників — задосить. Робота з виготовлення дьогтю  не затратна, а попит на нього, як на цінний антисептик та засіб від дерматологічних проблем, є у фармакології, косметології, народній медицині.