Важливість споживача для економіки держави, в якій живе, — доконаний факт. У більшості розвинених країн ЄС і в Сполучених Штатах людину, яка часто ходить в магазин, кав’ярню чи майстерню, визнано основним економічним інвестором. Розрахунок, оприлюднений Єврокомісією, свідчить: 57% економіки ЄС за витратами формують саме споживачі, які постійно купують товари чи послуги.

В Україні це поки не так. Товари й послуги, які отримуємо, не завжди відповідають нашим запитам і нерідко бувають сумнівної якості. А придбавши щось неякісне і не маючи можливості поскаржитися й повернути кошти, навряд чи ми звертатимемося до такого продавця чи надавача послуг знову. Це тому, що в Україні, на жаль, до споживача й досі ставляться не як до повноправного суб’єкта ринкових відносин, а переважно як до об’єкта майнових інтересів бізнесу. В той час як споживач намагається знайти найякісніший товар за найнижчою ціною, наша економіка споживання, а не споживача, спонукає його купувати менш якісне, а тому постійно придбавати нове, витрачаючи якомога більше коштів.

І це, зрозуміло, не має нічого спільного з європейським підходом до цього питання.

Інвестуємо понад третину

Фахівці Інституту економіко-правових досліджень ім. В.К. Мамутова Національної академії наук вирішили розрахувати згадану цифру для наших реалій. І дізналися, яку саме роль нині відіграє споживач в економіці.

Українські споживачі протягом 2020 року сплатили до державного бюджету 416 мільярдів гривень, що становить 37% усіх надходжень. Тож виявляється, що свій бюджет ми наповнили на понад третину. Це менше ніж у згаданих країнах, але все одно вагомий показник.

Директор Інституту Володимир Устименко зазначив, що фахівці звернулися до цієї тематики тому, що питання європеїзації нашої економіки, зокрема тренди захисту прав споживачів, актуальні в європейському співтоваристві, до рівня якого ми активно прагнемо. Адже в найбільшому за всю історію нашої держави договорі — Угоді про асоціацію з Євросоюзом — наголошується, що Україна зобов’язана сприйняти нормативне регулювання, яке є в Євросоюзі щодо захисту прав споживачів і врегулювання відносин на споживчих ринках.

Важливе воно і з огляду на те, що із січня 2022 року в нашій країні набуде чинності закон про повну фіскалізацію. Тож не слід забувати, що саме фіскальний чек — головний документ, який може довести наявність взаємодії покупця з продавцем. 

Та ще торік чимала кількість приватних підприємців, переважно представників малого й мікробізнесу, активно виступала проти цього. Своїми протестами вони намагаються впливати на владу, щоб відмовитися від цивілізованого способу торгівлі. Пояснюють тим, що для них придбати касовий апарат буцімто велике фінансове навантаження. Та якщо заглибитися в це питання, побачимо, що за сучасного розвитку технологій це зовсім не так. 

Нині чимало людей сплачують за покупки навіть не банківською карткою, а за допомогою електронних гаджетів. Але коли потрапляють, скажімо, на ринок, вподобають товар, але не мають готівки для розрахунків, розвертаються і йдуть у супермаркет або інший заклад із безготівковим розрахунком. Тож програють у такій ситуації обидва — і споживач, і продавець.

Співробітник Інституту Андрій Лига повідомив, що ґрунтувалося це дослідження на прозорому обліку реалізованих товарів і послуг. А дані для аналізу взяли з офіційних джерел, тобто сайтів державних органів — Мінфіну, Держстату, Держказначейства, ДФС, Держпродспоживслужби, а також аналізували вітчизняне та зарубіжне законодавство й наукові праці з цієї тематики.

Розрахунки не завжди прозорі

Прозорість розрахунку на ринку — одна з найбільших проблем для українських споживачів. «У нашому законодавстві фактично визначено три основні типи розрахункових документів, визнані Мінфіном, — фіскальний чек, розрахункова квитанція та спрощена розрахункова квитанція. І лише в чеку міститься інформація, яку споживач може використати для захисту своїх прав. Решта документів не містить інформації, в кого було куплено товар і де розташовується суб’єкт господарювання, що важливо для державних органів, які захищають права споживачів», — наголосив науковець.

Щодо результатів дослідження, Андрій Лига повідомив, що частка українських споживачів у 2020 році становила 73,4% при формуванні ВВП за витратами. Це становить 3,79 трильйона гривень у грошовому еквіваленті. А частку споживачів у наповненні бюджету вирахували із частки споживачів у сплаті двох основних податків — на додану вартість та акцизного податку. Якщо брати окремо лише податки — це 47,5% від усіх, сплачених торік у нашій державі.

І якщо деякі недобросовісні представники бізнесу можуть ухилятися від сплати податків, то це не про споживача. Купуючи товар, він сплачує запропоновану ціну й навіть не замислюється, що податкове навантаження можна було б зменшити. А недобросовісний бізнес ці податки кладе до власної кишені.

Також, за даними дослідження, торік розмір тіньової економіки становив понад 30%, або в грошовому вимірі — 1,8 трильйона гривень. «І це фактично відкидає економіку України до країн з перехідною економікою, для яких цей показник становить 30—50% ВВП», — зауважив фахівець.

Вирахували дослідники й розмір контрабанди, яка потрапила в нашу країну торік і яку купували споживачі, часом навіть не здогадуючись про це. У грошовому вимірі це близько 470 мільярдів гривень. До уваги не брали певні групи товарів, скажімо спирт (продукти, виготовлені з нього, споживачі купують, але в чистому вигляді його використовують переважно виробники).

«Зрозуміло, що потрапляння такої продукція на наші ринки боляче б’є по вітчизняному товаровиробнику. А контрабандисти не лише наживаються, а й нівелюють конкурентні переваги української продукції та підсилюють переваги іноземних виробників. Європейські держави суворо регулюють притік і відтік товарів та послуг за допомогою митниці. А в нас цей контроль міг би бути кращим», — зазначив Володимир Устименко. 

Також дані дослідження засвідчують, що недобросовісний бізнес у 2020-му привласнив 134,5 мільярда гривень від несплати споживачами ПДВ (на товар роблять невеличку знижку 3—5%, а по факту продавець привласнює чималі кошти) і 53,4 мільярда від несплати покупцями акцизів на безоблікові товари (споживачу продавали товар без акцизу). А майже 92 мільярда — це різниця між сплатою податків суб’єктами господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, і тими підприємцями, які ведуть чесну облікову торгівлю. Тобто чесний бізнес сплатив податків майже на 100 мільярдів більше.

Втрати через необачні витрати

Персональні витрати споживачів на ринку ніколи не підраховували. Дослідники шукали й збирали цю інформацію на сайтах різних міністерств і відомств, а потім ретельно аналізували. І дійшли висновку, що у випадках харчових отруєнь через придбання неякісних продуктів кошти, які споживачі витратили на лікування у 2020 році, становили близько 0,5 мільярда гривень. Три мільярди — це збитки від пожеж через придбання неякісного обладнання чи техніки й 34 мільярди — прямі збитки від придбання контрабандної чи контрафактної продукції. Якість останньої дослідники вирахували за стандартами ISO, які допускають кількість дефектів у продукті на рівні 4%. Купуючи контрафакт, споживач не отримує на нього необхідних документів і не може захистити свої права, зокрема щодо гарантії.

Також з’ясувалося, що непрямі й потенційні втрати українців становили близько трильйона гривень від придбання товарів, на які не розповсюджується гарантія, а також тих, які було продано без розрахункових документів із достатньою для захисту їхніх прав інформацією.

«Слід мати на увазі, що купівля неякісних товарів і несплата споживачами ПДВ на них негативно впливає як на економіку країни загалом, так і на фінансування окремих галузей, скажімо, соціальної. Це спонукає й до перевантаження закладів охорони здоров’я. І все це — прямі втрати держави», — наголосив Володимир Устименко.

Андрій Лига додає, що в нашій державі часто можна почути, що безоблікова торгівля начебто спрощує ведення бізнесу. Проте це хибна ідеологія й пастка, в якій твердження, мовляв, має підвищуватися якість продукції, продавці мають зважати на законодавство, а споживачі мати змогу захистити свої права, стають хибними. Адже коли недобросовісний бізнес може ховатися в тіні та отримувати конкурентні переваги перед чесним, найбільше збитків зазнає саме споживач. Насправді прозорість і чесність розрахунків не ускладнює роботи бізнесу, а захищає споживача.

У конкретних цифрах дослідження доводить, що поточний економічний ефект від спрощеної системи оподаткування та безоблікової торгівлі — це лише 27 мільярдів гривень, які торік отримав держбюджет. Тоді як його втрати від безоблікової торгівлі становили 182,7 мільярда гривень. А прямі втрати споживачів — 37,5 мільярда. Тож фактичні втрати тут майже ввосьмеро більші за прибутки.

Прозорі правила функціонування економіки мають стати обов’язковими для виконання всіма вітчизняними суб’єктами господарювання. І не менш важливо, щоб цю обов’язковість було гарантовано для споживача. А це саме про використання продавцями реєстратора розрахункових операцій (РРО) — отого славнозвісного касового апарата. Хоча з розвитком цифрових технологій нині його вже може замінити навіть смартфорн. А також має бути реальний контроль за обсягами продажів підприємцями їхніх товарів з боку держави. Адже саме він відокремить реальний мікробізнес від недобросовісного великого, який намагається сховатися в тіні.

Превентивний захист

Процедура невидачі фіскального чека створює можливості для приховування від органів ринкового нагляду всього ланцюга постачання. А наявність чека дає змогу без проблем ідентифікувати товар, відстежити його просування на ринку, визначити контрабанду й контрафакт. І це дуже важливий превентивний механізм для захисту прав споживачів.

За підсумками дослідження фахівці Інституту економіко-правових досліджень ім. В.К. Мамутова надали пропозиції щодо розв’язання висвітлених у ньому проблем. Це передусім гарантування на законодавчому рівні прозорості споживчого ринку через закріплення обов’язкового застосування реєстратора розрахункових операцій. Також слід усунути неузгодженості в нормативно-правових актах, які стосуються різновидів розрахункових документів та інформації в них. А держава мала б забезпечити ефективну участь громадськості в нагляді за споживчим ринком і посилити контроль за інтернет-торгівлею.

А для тих, хто сумлінно використовує РРО, слід забезпечити ефективний механізм розв’язання проблемних ситуацій під час його застосування. Державні органи також мають узгодити свої системні дії в разі виявлення порушень у використанні РРО й посилити відповідальність винних за такі порушення. 

Науковці також зауважили, що їхнє дослідження — лише початок роботи в напрямі досягнення балансу й порозуміння між виробником, продавцем чи надавачем послуг і споживачем.

Для цього отримані результати не лише оприлюднили, а й направили до профільних комітетів Верховної Ради, міністерств, Офісу Президента. Тобто до всіх тих, хто може сприяти позитивному вирішенню питань детінізації нашої економіки. Адже всі перемовини про співпрацю України із зарубіжними партнерами починаються і закінчуються зазвичай одним із найгостріших питань — викоріненням корупції. А її найбільше живильне джерело — це тіньова економіка.