Директор Житомирської дирекції
Українського
державного
підприємства поштового
зв'язку "Укрпошта"
Олександр
НЕЧИПОРУК
Проведена в області з ініціативи поштовиків акція "Діалог заради розвитку" дала можливість зв'язківцям отримати об'єктивну оцінку своєї праці, а керівникам місцевих органів влади - краще зрозуміти специфіку роботи галузі, послугами якої ми користуємося майже щодня.
Структура - ринкова, завдання - соціальні
- Яка мета акції і в чому вона полягала?
- На відміну від уже традиційних опитувань громадян - споживачів поштових послуг, ми провели фактично стовідсоткове анкетування сільських, селищних і міських голів. Окрім того, в рамках акції відбулися зустрічі з керівниками органів місцевої влади різних рівнів, "круглі столи" та "гарячі лінії".
Вважаю, нам вдалося досягти мети - від монологу кожної із сторін перейти до діалогу і, головне, співпраці задля підвищення доступності та якості поштових послуг.
- При спілкуванні з очільниками місцевих громад нерідко чуєш, що, мовляв, пошта - госпрозрахункова організація. А відтак нехай вчиться заробляти кошти.
- Думка цілком слушна, бо якби ми не вчилися заробляти і рахувати зароблене, то поштові відділення залишились хіба що у великих містах та райцентрах. Згадайте, свого часу в селах поряд із поштою працювали каси ощадбанку, а нині у невеликих населених пунктах ми чи не єдині приймаємо житлово-комунальні платежі. Та найчастіше це лише плата за електроенергію, яку більшість сільських абонентів споживають на меншу суму, ніж коштує проїзд у "два кінці" до найближчого відділення банку.
Не кожному влада по плечу
- Далеко не кожному пенсіонеру така подорож під силу, а тому місцева влада має бути зацікавленою в збереженні відділень пошти.
- Прикро, але лише 80% сільських голів заявили про це. Більше того, 43% опитаних вважали, що пошта у їхньому населеному пункті прибуткова, 41% взагалі не знали відповіді, і лише 14% відповіли, що поштові відділення у їхніх селах - збиткові.
- Яка ситуація насправді?
- Із 582 поштових відділень, що діють на Житомирщині, 431 працює в сільській місцевості і більша частина їх - збиткові. Для однієї з найбільших за площею, але найменш населених областей України це закономірно. Так, у 220 із 1685 наявних на Житомирщині населених пунктів проживає менше 50 осіб, у 440 - до 100, у 1183 - до 500 осіб. Однак жителі навіть найвіддаленіших поліських хуторів не позбавлені послуг пошти, що, зрозуміло, обертається додатковими витратами для дирекції загалом.
- За суто ринкового підходу об'єкт господарювання має бути прибутковим або закриватись.
- Саме тому ми включили до анкет запитання: за рахунок чого, на думку голів сільрад, поштові відділення можуть збільшити доходи і скоротити витрати?
Чверть опитаних вважають, що можна заощадити на оренді. Думка не лише слушна, а навіть вже узаконена, бо орендна плата для підприємств зв'язку, що розповсюджують періодику, має становити символічну ціну - 1 грн на рік. Та не рідкість, коли вона становить 50 грн і більше на місяць. Навряд чи ці суми істотно поповнять бюджети громад, а от у дирекції в цілому складаються у значні витрати.
Ще одна стаття економії - зменшення вартості торгового патенту, що згідно з нормами закону входить до компетенції місцевих органів влади. Погодьтесь, є різниця між кіоском приватного підприємця і поштовим відділенням, для якого "непрофільна" продукція - товари першої необхідності, які листоноші доставляють до найвіддаленіших обійсть, - передусім засіб хоча б часткової компенсації збитків від виконання фактично соціальних, а не ринкових функцій. Це мали б враховувати депутати місцевих рад, а натомість встановлюють плату за торговий патент у максимальному розмірі.
Чи варто чекати вказівок?
- Чи є вже віддача від проведеної акції?
- Ще до її початку голова Житомирської облдержадміністрації Сергій Рижук видав розпорядження N 134 від 14.03.2011 р. "Про ефективність роботи об'єктів поштового зв'язку області", в якому йдеться про більшість проблем, порушених у нашій розмові. Тому організований нами "Діалог заради розвитку" допоміг керівникам місцевих органів влади краще усвідомити обгрунтованість і доцільність доведених цим розпорядженням вимог. І, що найважливіше, їх націленість на задоволення інтересів самих місцевих громад.
У результаті в більшості районів на найближчих сесіях мають переглянути не лише розмір орендної плати і вартість торгових патентів, а й виділити у рамках відповідних місцевих програм кошти на ремонт приміщень, де розташовані поштові відділення, встановити в них економніші системи опалення, придбати велосипеди для листонош.
- Однак потрібно не лише економити, а й більше заробляти.
- Проведене анкетування відобразило цікаву закономірність. Найефективнішим засобом підвищення дохідності поштових відділень опитані цілком обгрунтовано назвали зростання обсягів передплати. Однак на запитання, як часто ви самі користуєтесь послугами пошти, лише кожен четвертий серед сільських і міських голів відповів, що кожного дня. Третина опитаних користується послугами поштовиків щотижня і така сама кількість - за необхідністю.
Тож виникає цілком логічна думка: або у більшості органів місцевої влади не передплачують щоденних газет, або їх читачі так звикли до цієї послуги, що вже її навіть не помічають. Вважаю, що останнє припущення більш слушне, бо важко повірити, що голови сільрад можуть обійтися без, наприклад, "Урядового кур'єра". Адже ваша газета потрібна працівникам органів місцевого самоврядування і цікава пересічним читачам.
Передплата як мірило турботи
- Однак рівень передплати залежить не лише від популярності періодичних видань та бажань поштовиків.
- Наочне підтвердження цього - різниця в кількості передплачених видань на одного жителя у різних районах області. Якщо загалом по Житомирщині цей показник на рівні 0,53, то на Брусилівщині - 1,06, Ємільчинщині - 1,06, обпаленій чорнобильською бідою Народиччині - 0,94.
- А яка ситуація в культурних центрах області, якими традиційно були великі міста?
- У Житомирі кількість передплачених на одного жителя видань найнижча в області - 0,25. На мою думку, це пояснюється не браком інтересу до періодики чи альтернативною можливістю купувати її в газетних кіосках, що зазвичай коштує дорожче. Причина банальніша: катастрофічний стан поштових абонентських скриньок не забезпечує схоронності ні газет і журналів, ні навіть квитанцій за комунальні послуги. Між тим саме їх надавачі - власники житлового фонду зобов'язані утримувати абонентські поштові шафи у належному стані.
Не краща ситуація в Бердичеві. А от у Коростені і Новограді-Волинському, де рівень передплати вдвічі вищий, ніж у Житомирі, порядку в абонентському поштовому господарстві значно більше.
- "Діалог заради розвитку" справді дав чимало інформації для аналізу...
- ...яка прислужиться не лише поштовикам. Тим більше, що йдеться не про разову акцію, а про діалог, що триває постійно.
ДОСЬЄ "УК"
Олександр НЕЧИПОРУК. Родом із с. Смолдирів Баранівського
району Житомирщини. Закінчив Московський технічний університет зв'язку та
інформатики. Пройшов шлях від механіка з обслуговування засобів поштового
зв'язку до начальника Житомирського поштамту. З 2005 року очолює Житомирську
дирекцію УДППЗ "Укрпошта". Нагороджений знаком "Почесний зв'язківець
України"