Віцепрезидент Європейської комісії Марош Шефчович — відома в Україні постать. Саме за його участі ще у передвоєнні часи було укладено новий контракт між Україною і росією про транзит російського газу до Європи. Нині Марош Шефчович продовжує відігравати ключову роль в економічних проєктах, які визначатимуть майбутнє не лише ЄС, а й усього європейського континенту та світу.
Упіймати віцепрезидента Єврокомісії для розмови з Укрінформом вдалося в кулуарах 9-ї щорічної конференції високого рівня з Європейського інноваційного партнерства (EIP) у сфері сировинних матеріалів, що була присвячена розвитку співпраці з Україною. Під час цього заходу, що відбувся у Брюсселі за участі представників європейського бізнесу, Єврокомісії та уряду України, було підписано Меморандум про цифровізацію геоданих.
На практиці це означає підготовку до активного входження України на ринок сировинних матеріалів та відкриває перспективу перетворення її на супердержаву в циклах сучасного виробництва та розвитку зелених технологій. Саме про це Укрінформ говорив з поважним представником Єврокомісії.
Ми дуже підтримуємо прагнення України бути активною на єдиному європейському ринку
— Пане віцепрезиденте, дякую за цю можливість спілкування. Як відомо, Меморандум про взаєморозуміння щодо стратегічного партнерства між Україною та ЄС у сировинній галузі було підписано ще торік улітку. Що корисного вдалося встигнути зробити у його реалізації до початку війни?
— Ми мали далекоглядне бачення щодо початку роботи в галузі сировинних матеріалів. Тоді в нас не було ні найменшої думки, що війна знову може розпочатися на європейській землі, в Україні. Ми захоплюємося тим, як українська влада та народ України реагують на цю ситуацію. Попри бойові дії, вони сфокусовані на тісній співпраці з Європейським Союзом навіть у таких важких обставинах.
Ми дотримуємося плану дій, який було погоджено із Прем’єр-міністром Шмигалем, коли я відвідував Україну влітку, ще до війни. Ми погодили дорожню карту, яка де-факто визначила порядок дій та цілей. Однією з них було укладення меморандуму, що його підписали сьогодні. Він допоможе Україні розвинути систему власних геологічних даних у цифровому вигляді. Тож будь-який інвестор у світі зможе бачити, що Україна може запропонувати, які бізнесові проєкти є в Україні. Це дасть змогу мобілізувати більше інтересу від бізнесу та більше інвестицій в Україну.
Ми обговорювали конкретні проєкти, як розвинути українські первинні ресурси. Як говорять мої колеги з Європейського банку реконструкції та розвитку, ми хочемо, щоб Україна стала суперсилою з точки зору таких ресурсів. Але знаю, що для вас важливо не лише видобувати сировинні матеріали в Україні, а й отримати додаткову вартість. Що ви хочете стати частиною європейської економіки, прагнете бути активними на єдиному європейському ринку. Це дуже підтримуємо.
Тоді ми погодили із Прем’єр-міністром саме те, що завершили сьогодні. Крім того, в межах міжурядової співпраці ми працювали дуже тісно з інвесторами, представниками бізнесу. Те, що сьогодні більш як 20 компаній присутні тут, у Брюсселі, щоб обговорити розвиток проєктів в Україні, — дуже суттєвий результат. Ми хочемо продовжувати у тому самому ключі та обговорити, якими мають бути наші пріоритетні дії на наступний рік. З урахуванням цього, очевидно, докладатимемо величезних зусиль для відновлення вільної та вже звільненої (від російських окупантів. — Ред.) України.
Україна має 22 із 30 сировинних матеріалів з переліку пріоритетів ЄС
— Ви абсолютно правильно зауважили, що Україна зацікавлена в переробці сировинних матеріалів, а не лише у їх постачанні до ЄС. Відомо, що ви щойно підписали подібний документ із Казахстаном щодо сировинних матеріалів. Тож які перспективи створення таких потужностей з переробки в самій Україні?
— У цьому найважливіше те, що ми називаємо регуляторним співробітництвом. Це означає, що поставки ваших сировинних матеріалів мають бути одними з найбільш екологічно стійких у світі. Це означає, що їх мають видобувати за низьковуглецевими технологіями, відповідно до найвищих природоохоронних стандартів.
Усі розвинені країни світу хотіли б продемонструвати, що вони здатні будувати, наприклад, автомобілі з екологічної сталі з використанням стійких сировинних матеріалів. Вони мають бути певними, що викиди СО2 під час виробництва такої сталі або акумуляторних батарей будуть утримуватися на якомога нижчому рівні.
Ми дуже цінуємо співпрацю з міністром захисту довкілля та природних ресурсів України Русланом Стрільцем, оскільки він уже зараз упроваджує сучасні європейські норми, створює такий порядок, коли видобуток сировинних матеріалів, їх обробка та збагачення — все це слід робити відповідно до високих стандартів. Це дасть змогу таким сировинним матеріалам мати високий попит на глобальних ринках.
— Така співпраця вимагає того, що ми називаємо стабільністю ланцюгів постачання. Наскільки в умовах війни, на ваш погляд, можливо забезпечити стабільність таких поставок?
— Ми всі просто в захваті від того, як Україна діє у цих важких обставинах, під тиском війни. Як ви бачили, Європейський банк з реконструкції та розвитку здійснює багато проєктів уже зараз. Вони зосереджені переважно на тому, як Україна зможе відновити важливу інфраструктуру, зокрема електричні мережі, а також у проєкті із цифровізації сировинних матеріалів. Ми із Прем’єр-міністром Шмигалем та міністрами погодилися, що вже зараз маємо здійснювати своєрідну попередню підготовку для інвестицій, які прийдуть у вашу економіку.
Я обговорював, зокрема, саме галузь сировинних матеріалів. У вас є 22 з 30 сировинних матеріалів з переліку наших пріоритетів і більш як 100 сировинних матеріалів, які є у світі. Ми хочемо розвивати цю галузь у тісному партнерстві з Україною. Що краще ми будемо до всього готові, то швидше все буде відбуватися, коли настане мир. Тоді зможемо зосередити наші зусилля на відновленні, а також проєктах, які приведуть вас, Україну, в Європейський Союз.
ЄС працює над тим, щоб не повторювати помилок залежності від постачання енергоносіїв з росії
— З огляду на пріоритети, які постають перед промисловістю в контексті зеленого курсу, схоже, що ми входимо в нову еру, саме еру сировинних матеріалів, що приходить на заміну, наприклад, ері нафти й газу. Чи очікуєте загострення глобальної конкуренції навколо таких сировинних матеріалів і чи може це стати джерелом для нової міжнародної нестабільності?
— Я вже говорив, що ми маємо навчатися з помилок, які були в минулому. Однією з таких помилок було те, що ми стали надто залежними від викопного пального, його постачання з росії.
Думаю, що ми не маємо повторювати таких помилок стосовно сировинних матеріалів. Нині є певні сировинні матеріали, за якими ми вже залежні від однієї країни або одного постачальника. Що робимо зараз і над чим працюємо напружено, — це те, як диверсифікувати постачання критично важливих сировинних матеріалів, як розвинути партнерство з нашими друзями.
Ми хочемо уникнути ситуації, яка трапилася в енергетиці, коли сировинні матеріали можна перетворити на щось на кшталт зброї. Ми хочемо переконатися, що ми зробили висновки з небезпеки та високої ціни нашої залежності. Нині найбільша енергетична криза в Європі з часів завершення холодної війни. Ми хочемо забезпечити, що коли йдеться про сировинні матеріали, діятимемо набагато краще і будемо краще підготовлені до вирішення цих питань.
У цьому контексті Україна, очевидно, є однією із світових сировинних супердержав, зокрема в тому, що стосується постачання графітів. Разом із Прем’єр-міністром ми відвідували титанові шахти. Я знаю, що в Україні великі запаси літію і можу продовжувати цей перелік довго. Але найважливіше не лише видобути ці копалини, а й збагатити їх.
Наприклад, якщо йдеться про літій, ви можете його добути у шахті, але для того, щоб використати його для виробництва акумуляторних батарей, вам потрібно мати хімічний завод, який перетворить його на матеріал, який можна використати в акумуляторах. Це потребує багато енергії та великих вкладень технологічних ноу-хау. Саме це дає змогу змінювати ситуацію на користь низьковуглецевого виробництва, тобто знижувати до мінімально можливого рівня викиди СО2 під час такого виробництва.
Те, що ми робимо зараз разом з Україною, дуже важливе. Ми сфокусовані не лише на тому, як добути ці матеріали, а й на тому, як зробити це стійким та дружнім для природи шляхом. Це забезпечить ситуацію, коли ваші сировинні матеріали будуть висококонкурентними та матимуть широкий попит на спільному європейському ринку.
— Тож яким бачите місце України у майбутньому циклі зеленого виробництва?
— Ми готуємося працювати з Україною в усьому циклі виробництва доданої вартості. Спочатку це передбачає видобуток, потім — збагачення та хімічну обробку. Для природоохоронної стійкості дуже важлива система вторинного використання.
Наведу лише один приклад. Якщо зібрати всі використані смартфони, які кожен з нас має десь удома у шухлядах, тому що їх більше не використовують, і використати їх як вторинні матеріали, зможемо виробити акумуляторні батареї для 4 мільйонів електричних автомобілів. Цей приклад демонструє потужність процесів переробки.
Я впевнений, що Україна буде дуже важливим гравцем з точки зору вторинної переробки. У вас є всі передумови, щоб мати в себе весь виробничий цикл, від видобутку сировини до її обробки, збагачення та створення додаткової вартості. Як сказав президент ЄБРР, ви можете стати у цьому світовою суперсилою.
Укрінформ, Брюссель