У червні в Дніпропетровську відкрився перший в Україні Центр допомоги учасникам АТО та їхнім сім’ям. За цей час у нього звернулися понад дві тисячі воїнів та їхніх родичів. Подібні центри допомоги також запрацювали в кожному районі області. Коли активісти з усієї України місяць тому зустрічалися в Адміністрації Президента України, було прийнято рішення за досвідом Дніпропетровщини створити центри допомоги учасникам АТО і в інших регіонах. «Ми раді, що країна з таким ентузіазмом зустріла нашу ініціативу.
Допомагати захисникам — це завдання номер один для кожного жителя України, для кожного представника влади. Створюючи центр допомоги учасникам АТО, ми не сумнівалися, що все робимо правильно. Тепер з готовністю ділимося нашим досвідом з іншими областями», — зазначив голова Дніпропетровської ОДА Валентин Резніченко.
Центр — не віртуальний кабінет
А нещодавно представники центрів допомоги учасникам АТО із 12 областей країни, Києва та Дніпропетровська на форумі обговорювали, як краще допомогти демобілізованим солдатам адаптуватися до мирного життя та розв’язувати їхні проблеми, як ефективніше організувати цю роботу, ділилися досвідом та ідеями.
«Надаємо допомогу в юридичних і соціальних питаннях, лікуванні та оздоровленні, виділенні землі. Надаємо психологічну підтримку, допомагаємо працевлаштуватися», — розповіла про роботу центру допомоги радник голови Дніпропетровської ОДА Ольга Горб. Вона зазначила, що дніпропетровський центр має велику підтримку облдержадміністрації. Неможливо обійтися й без медіапідтримки. Створено інтерактивну сторінку центру в інтернеті, на телебаченні й радіо розміщують соціальні ролики тощо. Всюди вказано телефони центру допомоги і цілодобової «гарячої лінії», куди можуть звернутися бійці. Робили СМС-розсилку по військових частинах. Ольга Горб розповіла про механізм роботи call-центру.
«У ньому працюють двоє штатних працівників і волонтери, які добре знають проблеми бійців, — каже координатор дніпропетровського Центру допомоги учасникам АТО та їхнім сім’ям Наталія Шуліка. — Приймаємо бійців і відповідаємо на дзвінки — до 50 осіб на день. Можемо подати заяви на матеріальну допомогу, стараємося розв’язати питання з отриманням посвідчення учасника бойових дій, допомогти стати на квартоблік тим, хто з Криму та Донбасу. Часто до нас звертаються із проблемами лікування, оздоровлення дітей тощо».
Наталія Шуліка повідомила, що формується спілка громадських організацій учасників АТО, які працюють відокремлено. У кожному районі мають бути їхні представники. Крім того, триває підготовка до створення координаційних рад, у які мають увійти представники військкоматів, громадських організацій та райдержадміністрацій. Також планують залучити до координаційних рад лікарів районних лікарень та співробітників земельного кадастру.
Карантин для солдата
За словами начальника юридичного управління Дніпропетровської ОДА Володимира Юрченка, незабаром запрацює єдине вікно із земельних питань для учасників АТО. Буде об’єднано всі служби, задіяні у цьому ланцюжку.
«Як система може ефективно діяти? Коли всі учасники ставлять чітке завдання, коли об’єднано компетенції різних органів ОДА і волонтерів. Усі мають діяти спільно і прагнути розв’язати конкретні проблеми кожного бійця», — підкреслив керівник юридичного управління. Він зауважив, що є багато різних державних підприємств, які можна залучити до допомоги учасникам АТО в межах чинного законодавства і навіть передбачити для цього додаткове фінансування через облраду. «Волонтерський рух — це добре. Але ж має бути і державне управління. Тоді це діятиме», — впевнений Володимир Юрченко.
Учасники форуму говорили про створення бази даних бійців АТО, які потребують допомоги, і про те, як краще захистити їхні персональні дані. Одним з найактуальніших називають і питання психологічної реабілітації демобілізованих. Досвідчених психологів не вистачає, а тут потрібні не просто психологи, а військові фахівці. Тому було б доцільно на державному рівні організувати спеціальну підготовку, тренінги для психологів, які готові працювати з військовими.
Гості з Києва — представниці громадської організації ради матерів і дружин учасників АТО — звернули увагу, що потрібно працювати і з родинами бійців. «Держава не враховує дітей. А у них багато запитань: «Чому тато не вдома? Чому воює?» — каже Олена Лісовенко.
Напевно солдатам після повернення з війни потрібен якийсь карантинний період та диспансеризація для адаптації у мирному житті. Подібний досвід є в інших країнах, що воюють. Так, в Ізраїлі у спеціальних реабілітаційних центрах військові проходять обов’язкове «перезавантаження». А в нас демобілізованих бійців, буває, доводиться вмовляти пройти реабілітацію або санаторно-курортне лікування. Керівник центру допомоги учасникам АТО в Кіровограді Вадим Нікітін зазначив, що насамперед слід звернути увагу на тих, хто нікуди не звертається, не вірить владі і взагалі нікому. Отже, треба повернути людям віру в державу.
Всеукраїнський форум центрів підсумував свою роботу пропозиціями, які спрямували в Адміністрацію Президента, щоб заручитися підтримкою центральної влади і виробити єдину державну політику допомоги воїнам АТО.
Серед найбільш значущих пропозицій форуму:
♦ Налагодження співпраці між областями України у виділенні земельних ділянок учасникам АТО.
♦ Організація обов’язкового навчання соціальних працівників кризової психології, щоб вони вміли правильно спілкуватися з бійцями, які щойно повернулися з війни. У Дніпропетровську, до речі, такий курс пройшли всі співробітники центрів зайнятості.
♦Розроблення держпрограми оздоровлення та психологічної реабілітації для дітей учасників АТО, а також родичів загиблих і зниклих безвісти.
♦ Розроблення програми надання держпідтримки для здобуття демобілізованими учасниками бойових дій та їхніми дітьми професійно-технічної та вищої освіти.