РЕЦЕПТИ УСПІХУ

Стартовим у життєвій долі та кар’єрі Президента Монголії  Цахіагійна Елбегдоржа стало навчання у Львівському вищому військово-політичному училищі

Ці слова сказав якось під час довірливої бесіди курсант з Монголії Цахіагійн Елбегдорж начальникові курсу монгольської національної групи Львівського вищого військово-політичного училища майорові Валерію Івановичу Рижаку. Фраза заінтригувала, тому й запам’яталася. Хіба міг подумати, що колишній вихованець очолить уряд, а відтак стане Президентом Монголії? Якби сказав її хтось інший, самовпевнений, кар’єрист за характером, який завжди рвався у передовики, прагнув бути серед лідерів, то, можливо, й не звернув би уваги на слова, які ніяк не сподівався почути від зазвичай мовчазного, скромного, небагатослівного Цахіагійна. 

Не тому, що у керівника були якісь претензії до курсанта. Які, зрештою, могли бути претензії до відмінника? Радше навпаки — від самого початку юнак приємно дивував потенціалом, високим рівнем підготовки, виділявся серед інших інтелектом, ∂рунтовними знаннями на теоретичних дисциплінах та допитливістю під час занять на полігоні, але  з таким ось «арсеналом» не намагався привернути до себе увагу,  тримався якось осібно. 

Начальник курсу завжди дивувався: звідки у такому юному віці така серйозність й цілеспрямованість?

Цахіагійн Елбегдорж  виріс у багатодітній і незаможній родині вівчаря. А які могли бути статки у  сім’ї, де було 8 дітей? Трохи краще зажили, коли перебралися до міста й батько влаштувався на найбільшому підприємстві з виробництва міді. Та родина скоро втратила годувальника і хлопець міг розраховувати лише на самого себе, не мав жодної підтримки. Тому не дозволяв собі марнувати час. Знав, що досягти чогось у житті зможе, лише отримавши добру освіту. І до забав не був дуже охочим — коли інші йшли на популярні у вісімдесятих дискотеки, частіше залишався у казармі. Довго засиджувався за черговим зшитком поезії чи популярним романом (на щастя, у бібліотеці політучилища літературних новинок не бракувало), а нерідко, поринувши у власний поетичний світ, писав вірші.

Президент з душею…поета

Навіть коли його поезії надрукували монгольські видання, «зірковою» хворобою не захворів. Успішні поетичні спроби все ж додали авторитету сором’язливому за характером юнакові, а ще багато значила підтримка доволі численного монгольського земляцтва — такого собі осердя вітчизни на чужині, спілкування в середовищі якого не дозволяло ностальгії точити душу. А йому, вочевидь, бракувало отого духу рідного краю. І від гострого відчуття ностальгії за ріднею, далекою вітчизною, з якою розділяло шість часових поясів, так і не вдалося (чи, може, й не прагнув?) вилікуватися: за кожної нагоди, коли його співвітчизники воліли канікули проводити у Львові чи у мандрівках містами Радянського Союзу, він вирушав додому.

  — Він міг, як це зробив дехто з його співвітчизників, не повертатись у Монголію, а по закінченні училища (отримав диплом з відзнакою) прилаштуватись десь у Львові, — поринає у спогади Валерій Іванович Рижак, — але не в його характері шукати для себе легшого шляху в житті. Тож, мабуть, вже тоді думав, що мусить прислужитися своїй країні. А освіченість молодого покоління гарантувала порятунок держави від  злиднів.

Навіть тому, хто не знає про поетичний дар нинішнього Президента Монголії, неважко здогадатись про нього за фрагментами його спогадів на прес-конференції у рідному ВНЗ — Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що став  правонаступником колишнього Львівського вищого військово-політичного училища (не кожен надто такі ліричні оповіді виноситиме на широкий загал, а берегтиме, як мовиться, для родинного користування) про роки навчання у Львові, за які здобув не лише освіту, а й добрі уроки життя.

Часто сниться Львів

— У місті своєї юності, — розповів Цахіагійн Елбегдорж,  — познайомився з майбутньою дружиною Хажидсуренгійн Болормаа, яка навчалася на геологічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка, на студентській вечірці у клубі «Данко», проводжав її до гуртожитку. Мені дуже багато разів снився Львів. Дружині також снився. Львів — наше рідне місто.  Коли у телевізійних випусках новин випадає почути щось про нього, біля екрана збирається вся родина, аби хоч краєчком ока побачити місто юності батьків.  

  У Львові народився первісток студентського подружжя. Тож дорослого взяли до Львова, аби показати йому це чудове європейське місто. Згадують, як було нелегко молодій родині, — поєднували навчання і ростили маля. На скромні студентські стипендії, у різних гуртожитках: він — у казармі, вона — в  університетському гуртожитку на Майорівці. Та попри те, кажуть, були щасливими! А хіба життя буває легким і простим? Зате як раділи, коли курсантові-відмінникові дозволили оселитися разом з дружиною в університетському гуртожитку!

Втім, життя не раз випробовувало на міцність молоду родину, змушувало обох знову сідати за навчання: Цахіагійн Елбегдорж студіює у Гарварді, а пані Хажидсуренгійн Болормаа — у  коледжі бізнесу і технологій у штаті Вірджинія, бо переконані: освіти забагато не буває! Посаду Президента Монголії, як і до того, посади лідера партії, заступника голови Великого Державного Хуралу Монголії, двічі  Прем’єр-міністра Монголії, Цахіагійну Елбегдоржу ніхто не приніс  в дарунок — кожна нова сходинка в кар’єрі нинішнього глави держави — то наполеглива праця, боротьба за становлення демократичної Монголії.    

Монголія, переконує  Президент, належить до 10 найбагатших на корисні копалини країн світу. А за останні десятиліття країна зробила серйозний поступ в соціально-економічному розвитку. Тепер інвестори й західні компанії… стоять в черзі, аби вкласти фінансові ресурси у розвиток господарського комплексу й передовсім у видобуток золота, мідної руди, вугільну промисловість, розвиток залізничного транспорту. Та головним фундаментом, на якому будують завтрашню Монголію сучасники, є освіченість нації: країна кочівного народу визначає нові пріоритети.

Юрти і офіси — поруч

— Саме так виглядає сучасна Монголія та столиця держави: модерні офісні центри, добротні новобудови мирно сусідять на окраїнах Улан-Батора зі скромними юртами, поруч з якими пасуться вівці, корови і… стоять автомобілі, каже Орест Матковський, професор кафедри мінералогії, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка, колишній декан геологічного факультету.

Побачити нинішню Монголію випало торік групі професорів геологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, яких запросила колишня студентка, а нині — перша леді Монголії Хажидсуренгійн Болормаа.

Знайомство з країною кардинально змінило уявлення про неї:  держава стрімко розвивається, хоча суспільство поляризоване. Натомість можемо порадіти за наших вихованців — всі вони працюють за фахом, одні стали відомими геологорозвідувальниками, бізнесменами, працюють в урядових структурах.

Тріумф випав і колишньому львівському студентові  Мунхбату Очуру:  разом із колегами відкрили у пустелі Гобі найпотужніше родовище золота, міді й молібдену! Не відмовилася від роботи за фахом і старанна студентка Хажидсуренгійн Болормаа: вона успішно поєднує обов’язки першої леді Монголії, виховує власних чотирьох синів і доньку й опікується 25 дітьми із державного дитячого сиротинця та керує  мінералогічною лабораторією. До Львова, на зустріч з власною юністю, однокурсниками привезла не лише подарунки, а й цікаві пропозиції для співпраці України й Монголії! 

ДОВІДКА «УК»

Перший запис у біографії Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного зроблено далекого 1939 року  у російському Брянську, де було створене  військово-політичне училище, яке навесні 1947 року переїхало до Львова. 1962 року відбулася кардинальна зміна у форматі закладу  — його перейменували на  Вище військово-політичне училище Радянської Армії та Військово-Морського флоту (у подальшому Львівське вище військово-політичне училище), яке готувало для Збройних Сил СРСР військових журналістів та начальників військових клубів і будинків офіцерів). З 1969 року  училище готує офіцерські кадри для збройних сил іноземних держав. На спеціальному факультеті навчалися військовослужбовці понад  25 країн Східної Європи, Азії, Африки та Латинської Америки.

 Нова сторінка в історії Львівського військового інституту розпочинається із здобуттям Україною незалежності. З 1 вересня 2009 року згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2009 року №467 Львівський ордена Червоної Зірки інститут Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (ім’я  присвоєно у листопаді 2000 року) виведено зі складу Національного університету «Львівська політехніка» і перетворено в Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.  Президент Монголії навчався  на  спеціальному факультеті вишу з 1983 по 1988 рік.