БОЙОВИЙ ЗАГІН ГРОМАДСЬКОСТІ

Статус одного з найбільших суспільних об’єднань досі залишається невизначеним

Аби про ветеранів згадували не тільки в святкові дні, щоб з ними рахувалися, потрібно нагадувати про себе щодня — своєю чіткою позицією, принциповістю, активністю. Так вважають у Черкаській обласній організації ветеранів, яку вже не один десяток років очолює Володимир Веретільник. Тому й стали ці поважні люди потужною силою, до якої прислухаються, на думку якої зважають.

Прикладів успішної роботи ветеранських осередків багато. Приміром, у селі Мокра Калигірка Катеринопільського району завдяки наполегливості заслужених людей, зокрема зусиллям її керівника Миколи Константинова та сільського голови Володимира Некрученка, вдалося створити благодійний фонд. Кошти надходять від господарників, які саме на території села мають власний бізнес. Гроші начебто й не надто солідні, проте завдяки їм вдається допомагати найбільш нужденним односельцям, підтримувати у належному стані пам’ятки часів минулої війни, сільське кладовище. Голова первинної ветеранської організації майже щодня особисто навідується до літніх односельців — їхні проблеми тут розв’язують без зволікання, залучаючи до цього місцеву владу.

У Мокрій Калигірці активний волонтерський рух, в якому беруть участь місцеві школярі. Та й у первинних організаціях Уманського, Чорнобаївського, Лисянського районів кипить робота. Тут зуміли її налагодити так, щоб не обійти увагою жодного з літніх людей у місті й на селі. Скажімо, в Чорнобаївському районі ветерани не стоять у таких звичних чергах перед різними службовими кабінетами — літніх громадян тут запрошують на прийом позачергово і прагнуть їхні питання вирішувати так само оперативно. У кожному населеному пункті цього району сільські ради допомогли організувати центри соціального захисту ветеранів.

Голова Чигиринської районної організації ветеранів Віктор Ключко разом із керівником управління праці та соціального захисту населення вивчив побутові умови життя всіх учасників бойових дій, які живуть у районі. Питання обговорили на черговій сесії районної ради і внесли пропозицію надавати конкретну допомогу цим заслуженим людям. Депутати підтримали її, і тепер кожен учасник бойових дій одержує 100 гривень щомісячної стипендії.

Добре знають в області й керівників, які за покликом серця прагнуть навіть у непростий нинішній час дбати не лише про очолювані колективи, а й про тих, хто закладав підвалини славної історії того чи іншого підприємства. Приміром, директор Канівської ГЕС Іван Синенко ініціював втілення великої комплексної програми підтримки ветеранів. Тепер навіть після виходу на заслужений відпочинок люди не почуваються відірваними від колективу, в якому працювали довгі роки. Вони беруть участь в управлінні підприємством, часто бувають у колективі, продовжують жити його активним життям. Приклад ставлення підприємства до своїх шанованих пенсіонерів, очевидно, вплинув на загальну атмосферу в місті та районі: за домовленістю із місцевою владою у Каневі недавно започаткували безплатне соціальне таксі для ветеранів.

Ще багато належить зробити в області для поліпшення обслуговування ветеранів, зокрема і в закладах охорони здоров’я. Добре, що влада на місцях тримає цей напрям у полі зору, дбає про забезпечення літніх людей слуховими апаратами, допомагає розв’язувати проблеми зубопротезування.

Проте є й кричущі факти неуваги. Як розповів голова Черкаської міської ветеранської організації Іван Губський, у 3-й міській лікарні, аби немічній людині дістатися з палати в туалет, треба щоразу платити за користування інвалідним візком 5 гривень! Тут же для харчування хворого на день виділяють лише дві гривні. Пробити броню чиновницької байдужості, щоб змінити ситуацію на краще, ветеранам самотужки ніяк не вдається. Як і в питанні забезпечення безплатного проїзду тролейбусами літніх людей в обласному центрі. Міська влада, взявшись за реформи, фактично ігнорує законні вимоги ветеранів, які змушені ходити пішки або користуватися платними транспортними послугами.

— У лютому наступного року ветеранська організація Черкащини відзначатиме своє двадцятиліття, — зауважив її голова Володимир Веретільник. — Одне з наймасовіших об’єднань громадян області налічує сьогодні майже півмільйона людей і є потужною силою у вирішенні соціальних, виховних питань суспільства. Разом із тим статус та права цього об’єднання залишаються юридично не визначеними. Уже три роки у Верховній Раді лежить проект Закону «Про організацію ветеранів України», який мав би чітко визначити її правовий статус як єдиної громадської ветеранської організації на території України, забезпечити створення належних умов для її діяльності, уваги та шани громадськості, турботи про ветеранів та підтримки державних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності.

Чимало важить для членів організації й той пункт проекту, який передбачає, що за погодженням з відповідними органами влади вони мають право рекомендувати своїх представників для участі на громадських засадах у роботі державних органів, установ, організацій, підприємств, забезпечують участь їхніх представників у засіданнях відповідних органів державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування під час розгляду питань, які стосуються ветеранів. Разом з комісіями відповідних міністерств і відомств, державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування ветерани беруть участь у перевірці діяльності підприємств житлово-комунального та побутового  господарств,  транспортного обслуговування, торгівлі, громадського харчування, медичних установ, будинків-інтернатів, пансіонатів для людей похилого віку, добиваються усунення виявлених недоліків.

Вочевидь, не варто відмовлятися від активної участі цього бойового досвідченого загону громадськості в суспільних справах. Набагато корисніше було б активно залучати ветеранів до контролю, посильної участі в управлінських структурах. Там, де це практикують — і тут Черкащина має неабиякий досвід, — влада завжди у виграші. А отже, і суспільство також.