СИТУАЦІЯ
Чим тепліше на вулиці, тим більше потрібно платити за опалення квартири?
Тільки-но завершився опалювальний сезон. Якщо в домівках одних українців було тепло, то в інших навпаки — люди мерзли через низьку температуру. Проте є й такі, хто, щомісяця отримуючи платіжку і дивлячись на вказану в ній вартість опалення, дивувався і не міг зрозуміти математику обрахування теплоенергії. Адже навесні вартість опалення була вищою, ніж узимку! Чому весна так дивно вплинула на цифри, з’ясовував «Урядовий кур’єр».
Деякі кияни в березні отримали не тільки платіжку за комунальні послуги, а й привід дуже здивуватися, побачивши в ній цифри. До цих людей належить і директор Інституту міста Олександр Сергієнко. Так, отримавши платіжний документ, він побачив, що в лютому для обігріву його квартири вистачило 2,4 гігакалорії, а вже в березні ця цифра виросла до 3,25 гігакалорії. Виходить, що в березні знадобилося більше теплової енергії, ніж у лютому?! Але ж не потрібно бути досвідченим синоптиком, щоб зрозуміти, що в березні погода була значно теплішою, ніж у попередньому місяці. Відповідно й цифри у платіжці мали бути нижчими.
Незрозуміла арифметика
Цікавий нюанс: якщо в будинку є лічильник тепла, його показники слід знімати у присутності мешканців цього будинку. Та коли Олександр Сергієнко подзвонив у ЖЕК і сказав, що хоче бути присутнім під час цієї процедури, у відповідь почув: «Та вони навіть нас не запрошують!» Тобто представників ЖЕКу, які відповідальні за цей теплопункт, не запрошують на зняття показників лічильника. Тому не варто дивуватися, що на опалення будинку навесні при +80С потрібно більше ресурсів, ніж при -150С.
— Такі випадки непоодинокі, — переконує Олександр Сергієнко. — Відповідь на запитання, чому так відбувається, — проста: в системі обліку Київенерго немає порядку. І така ситуація не тільки у столиці. В інших регіонах України порядку теж не варто очікувати. Адже не всі підприємства, що виробляють тепло, навіть обраховують кількість продукції, яку вони надають. Точніше, кількість калорій, поданих до квартир. Зрозуміло, що це ненормальна ситуація. Якщо підприємство не знає, скільки воно виробляє, приміром, масла, труб чи гігакалорій, — це парадокс. Усе це свідчить про те, що, на жаль, підприємства Теплокомуненерго працюють за старими радянськими схемами. За таких підходів і системи тарифоутворення, коли у вартість послуги включають усі валові витрати компанії, пов’язані не лише з виробництвом тепла, виходить, що підприємство жодним чином не зацікавлене в зниженні собівартості. Навіщо їм встановлювати нову техніку, вдосконалювати менеджмент, коли все одно накопичені борги якось «погасяться», — коментує фахівець.
Дотаційні тарифи
Щодо самих тарифів, нині існує Державна національна комісія, чиє основне завдання полягає у встановленні тарифів на рівні економічно об∂рунтованих. Якщо тарифи економічно необгрунтовані, тоді уряд повинен з державного бюджету покривати цю різницю.
Директор департаменту житлової політики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Віталій Шаповаленко зазначає, що сьогодні тарифи не покривають собівартість послуг, які надаються. В середньому в нас по країні тариф покриває приблизно на 72% собівартість виробництва теплової енергії. І у зв’язку з цим на рівні уряду вживають заходів щодо виділення дотацій.
Стосовно стану тепломереж — на жаль, вони старіють. Кількість пошкоджень рік у рік зростає. Якщо 2005-го було 883 пошкодження, то в 2011-му їх кількість сягала 1221. І це в період випробувань. Тобто закінчили опалювальний сезон, підготувалися до наступного і провели випробування. У результаті маємо чималу кількість пошкоджень, які виникають тоді, коли тепломережа начебто готова до нормальної роботи.
Така ситуація свідчить про те, що теплотраси старіють, хоч як їх готуй до наступного сезону.
Олександр Сергієнко з цього приводу зазначає: «Це відбувається тому, що не вирішене ключове питання власності. Нібито за законом всі теплові, каналізаційні й водомережі перебувають у власності міської громади. Але експлуатує їх Київенерго і Київводоканал. Який сенс цим організаціям (ми говоримо зараз про тепло) доглядати ці мережі, замінювати їх, модернізувати? Жодного. Адже зиску вони від цього не отримують. Їх можуть змушувати адміністративними методами. На мою думку, доки у нас буде невизначена ситуація з власниками і буде довільне тарифоутворення, доти будуть такі величезні втрати в наших мережах. А розраховуватиметься за це населення».
Натомість Віталій Шаповаленко впевнений, що для того, аби опалювальний сезон пройшов успішно, нині робиться все можливе.
— Система комунальної теплоенергетики — це понад 33 тис. котелень, із яких 24 тис. забезпечують централізоване теплопостачання. Це майже 33 тис. км теплових мереж, — переконує Віталій Шаповаленко. — Нам нині часто доводиться слухати зауваження щодо недоліків, скарг на незадовільні умови надання послуг з опалення. Торік у рамках підготовки до опалювального сезону було відремонтовано приблизно 800 котелень, замінено майже 1 тис. котлів. Відремонтовано приблизно 555 км теплотрас. Щоб зрозуміти та оцінити, мало це чи багато, наведу цифри. Сьогодні у нас 20% котельного обладнання вже відпрацювали свій майже 20-річний ресурс і потребують заміни, а щодо теплотрас, то більш як 5 тис. км їх перебувають у поганому стані. Тобто це ті чинники, які реально впливали на успішність опалювального сезону. Тому не дивно, що протягом майже всього періоду в різних регіонах ми фіксували виникнення аварійних ситуацій, більшу частину яких, як правило, ліквідували протягом півдня чи дня.