«УК» продовжує публікувати матеріали про знаходження українськими підприємствами нових ринків збуту продукції у різні країни світу, включаючи держави ЄС. Нагадаємо, що в №35 наша газета у матеріалі «Борошно для… Ким Чен Ина» розглянула експорт українських товарів у азійські й африканські країни. А у статті «Наші зернові і соки завоювали Європу» у №36 ми розповіли про активний збут продукції до країн ЄС. Сьогодні пропонуємо читачам матеріал про експортні можливості підприємств молочної галузі Вінницької області.
Історично наша молочна галузь має високий експортний потенціал. Лише 1990-го обсяг виробництва молока становив 24 мільйони тонн! Нині він знизився в рази. Та й дотепер галузь дає валюту державі. Торік тільки Вінниччина, яка є лідером у галузі, за даними департаменту агропромислового розвитку облдерж?адміністрації, експортувала в 43 країни світу молочки на понад 34 мільйони доларів США! Найбільше у Молдову, Єгипет, Бангладеш, Сирію, Туреччину, Марокко та Мексику. Інтеграція на нові ринки триває, а своєрідним визнанням стало надання дозволів 10 українським молокопереробним підприємствам постачати продукцію в ЄС.
Для «візитівки» треба екстраклас
Вінниччина посідає за всіма категоріями господарств перше місце за обсягами валового виробництва молока, чисельністю поголів’я великої рогатої худоби, зокрема й корів. В області майже 200 ферм. Торік місцеві сільгосппідприємства отримували в середньому 5678 кілограмів молока на корову, що на 10% більше, ніж 2014-го. Є чимало господарств, на які рівняються інші. Так, у ПОСП «Нападівське» Калинівського району надої становлять 10 019 кілограмів на корову. Одним із кращих є й СТОВ «Хлібороб» Козятинського району. Її керівник Микола Сініченко в роботі керується економічною доцільністю, а тому повністю механізував ферму і осучаснив її. Приміщення відремонтували, закупили найновіше закордонне обладнання (холодильники, міксери для роздачі кормів, доїльний зал) і впровадили безприв’язну технологію утримання корів. Це реформоване багатогалузеве господарство обробляє 3 тисячі гектарів ріллі й щодня виробляє 10 тонн молока. Екстра-класу! А купує його по 6 гривень за кілограм переробне підприємство, що отримало дозвіл на експорт своєї продукції до Європи і впровадило міжнародну систему контролю якості та безпеки харчової продукції HACCP, яка діє в ЄС.
«Наші виробники зацікавлені в упровадженні HACCP, адже після законодавчих змін саме вони відповідають за якість і безпеку продукції, яку виробляють, а не контролюючі органи, як було раніше. Крім того, вони отримують можливість пройти євроаудит і зайти на ринок ЄС. І хоч наша квота на молочку в ЄС мала, так легше виходити на інші світові ринки», — зазначив начальник головного управління державної ветеринарної медицини в області Григорій Сидорук.
Це ніби отримання престижної візитівки, яка відчиняє двері. Нині таку в області мають 13 підприємств харчової та переробної промисловості. У молокопереробці лише одне підприємство, а ще одне перебуває на стадії готовності до проведення євроаудиту. «ЄС дає змогу завозити на свій ринок молочну продукцію, якщо підприємство переробляє сировину екстра-класу, яку в нас виробляють у господарствах організованого сектору економіки. Лінії такої сировини в області поки що мають лише два переробних підприємства», — розповів Григорій Сидорук.
Сільський дядько тягне воза
Якщо 1990-го обсяги молока, яке виробляли сільгосппідприємства, забезпечували національну потребу в молокопродуктах та експорт, то згодом домогосподарства стали виробляти 80% молока в державі. Залежність від дрібнотоварного виробництва в епоху індустріалізації призвела до того, що закупівельні ціни на молоко з особистих селянських господарств впали. А ціна на молочні продукти після переробки зростає в рази. Це спричинило непорозуміння і страйки. Нещодавно обурені жителі кількох сіл Бершадського району перекрили трасу з інтенсивним рухом.
Держава давно відмовилася визначати закупівельні ціни. Хоча, зважаючи на соціальну значущість питання, мала б бути арбітром. Її намагання впродовж тривалого часу змінити ситуацію не дало результату через непослідовність. Бо й сьогодні переробники купують молоко у домогосподарств переважно другим гатунком, хоч у селах прийомні пункти обладнано стаціонарними холодильними установками. Мабуть, неоднозначним є питання, чи зацікавлені вони в молоці екстра-класу, яке приблизно в півтора раза дорожче.
Вочевидь було б доцільніше, якби великі підприємства орієнтувалися на експорт, а обслуговуючі кооперативи, які мали б переробні підприємства, — на місцевий ринок. Це б підвищило закупівельні ціни на молоко, забезпечило належну його якість, зменшило вартість готової продукції. Адже сьогодні їздять по молоко за сотні кілометрів, потім долають таку саму відстань, щоб доставити готову продукцію, а зрештою за все платить споживач.
До речі, Вінниччина нині активно працює над створенням переробних кооперативів. Торік понад 40 домогосподарствам, які утримують 5 і більше корів, було відшкодовано вартість придбання доїльних установок, холодильного обладнання з обласного бюджету. Допомогу передбачено і на цей рік. Утім, зарано говорити, що особисті селянські господарства можуть виробляти промислове молоко без його контакту з повітрям.
Практика вищеназваного СТОВ «Хлібороб», де 2007-го розпочав роботу сучасний молочний комплекс, свідчить, що виробляти молоко економічно вигідно. 35% рентабельності торік. Тож лукавлять ті українці, які нарікають на збитковість галузі. Насправді мало хто хоче обтяжувати себе постійним клопотом догляду за худобою. Тому досі сільський дядько тягне воза, виробляючи приблизно 75% українського молока.
Торік на Вінниччині обсяг молока, яке виробило населення, зменшився, натомість у сільгосппідприємствах зріс на 8,4%. Тож певні зрушення є, зокрема завершено реконструкцію 16 молочнотоварних ферм. Цьогоріч на черзі реалізації інвестпроектів — створення двох потужних молочних комплексів.