Якось натрапив в інтернеті на замітки про ведмедя, який не заліг у сплячку чи раптово прокинувся. За твердженням мисливців-промисловиків, такі звірі становлять особливу небезпеку. Вони нападають на худобу, людей, забрідають у населені пункти. Професіонали дають поради, як не стати здобиччю такого звіра, бо дикий дорослий ведмідь не нападає на людину. Серед найбільш дієвих засобів захисту знавці повадок ведмедів називають такі: чинити галас, не намагатися сховатися й робити все, аби звір зрозумів, що перед ним не слабка жертва, а суперник, спроможний дати відсіч.
Після кількох прочитаних сторінок подумалося, що ведмеді-блукальці водяться не лише у природі, а й у цивілізованому світі. Ось тільки вони, на відміну від клишоногого, вміють маскуватися, брехати, вдавати адекватних громадян. Упізнали? За цими скупими штрихами безпомилково вгадується портрет нашого північно-східного сусіда. Цур йому!
Не лише ведмеді, а й там, у кремлі, теж не мають спокійного сну через збудливі й такі милі їхньому серцю помисли про відродження великої російської імперії. І пруть на чужі території, щоб роздерти, розтоптати навіть самі згадки про незалежність держав — колишніх радянських республік. Грузія, Молдова, Україна. Проте об Україну пощербилися зуби, надламалися кігті. Опір народу, наших Збройних сил змусив хижака змінювати тактику, прикидатися овечкою, яка ні трави чужої не їла, ні навіть не поглядала в чужий бік. Тільки й мекала про внутрішній конфлікт, громадянську війну і власну політичну цноту.
Але замала овеча шкура для ведмедя. Не сховати під нею ні істинних намірів агресора, ні хижого вищеру. Тож дедалі частіше кремлю доводиться діяти нишком: знаходити союзників серед навіжених лівих, обіцянками виторговувати послаблення санкцій, розміщувати в інтернеті прокислу інформаційну локшину. Усі засоби прийнятні, лише б досягти імперської мети або хоч не допустити євроатлантичної інтеграції України. Проте коли плани Москви зазнають провалу, а вкидання мічених карт у європейську політику стає очевидним, в агресора здають нерви і йому вже не до маски дипломата, як це було після провалу на Мюнхенській конференції скандального плану щодо Донбасу. Вуха російської агресії, що стирчали з нього, розгледіли дипломати США, чиновники й експерти Атлантичної ради. Вони оприлюднили спільну заяву, в якій розкритикували план і вказали, що агресія Москви в Україні — проблема, яку слід розв’язати шляхом відновлення суверенітету і територіальної цілісності України.
Розгледіли, проте, не всі учасники форуму, які на словах піклуються про незалежність України, а на ділі готові здати наші інтереси за економічні вигоди для себе.
Поразка в Мюнхені стала дратівливим для кремля чинником. Тож забувши про мінські домовленості й рішення, ухвалені на зустрічі в нормандському форматі, Росія знову стала брязкати зброєю, вчиняти теракти, як п’ять років тому біля Палацу спорту в Харкові, коли двоє людей загинули і ще 11 зазнали поранення. З них двоє, серед яких 15-річний підліток, пізніше померли в лікарні. Це була кривава помста російських найманців за провал ХНР.
Хто забув, тому хочеться нагадати, як із другої половини 2014 року в Харкові і області сталися теракти на об’єктах транспортної інфраструктури, військових об’єктах та в громадських місцях. 9 листопада 2014-го в популярному серед українських націоналістів пабі «Стіна» стався вибух, внаслідок якого постраждали 13 осіб.
19 січня 2015 року біля будівлі Московського районного суду вибухнула саморобна бомба, завдавши ушкоджень 14 харків’янам. Управління СБУ в Харківській області заявило, що протягом 2014-го на території області скоєно 29 терористичних актів, 16 правопорушень кваліфіковано як диверсії.
І ось знову теракти. У ніч із 16 на 17 лютого працівники охорони торговельно-розважального центру «Французький бульвар» у Харкові, перевіряючи прилеглу територію, виявили в урні саморобний вибуховий пристрій. Обійшлося без жертв.
Відразу після завершення мюнхенського форуму російські найманці атакували позиції об’єднаних сил на Луганщині з використанням забороненого мінськими угодами озброєння. Тут, на жаль, не без втрат.
Дуже важко повірити, що ці всі події — не ланки одного ланцюга. Ведмідь показує зуби і попереджає, що його дратувати не можна. Проте не розуміє, що з ним у дражнилки не грають. Відсіч агресорові буде адекватною, а його намагань усіма засобами зірвати мінські угоду й зустрічі у нормандському форматі не сприйме світова спільнота, яка, попри підкилимні ігри, послідовно обстоюватиме загальнолюдські цінності й засади міжнародного права.
Європейським політикам і державним діячам, які вже втомилися від України та воліють діалогу з російським агресором, хочеться повторити слова Президента Володимира Зеленського, що ми захищаємо не лише Україну, а й усю Європу. Ту, яка оцінює кожного претендента на вступ до Євросоюзу, щоб не завести слона в посудну крамницю, побоюючись неминучої руйнації роками створюваної стабільності. Однак дехто не хоче усвідомити, що ведмідь у Європі й навіть біля неї значно небезпечніший.