Кілька місяців тому автобусні зупинки Страсбурга прикрасили плакатами, кожен з яких презентував певну країну ЄС. І очікування пунктуальних французьких автобусів можна було згаяти, ознайомлюючись із географічними даними та культурними пам’ятками європейських столиць. «Я чомусь жодного разу не бачила зупинки з плакатом Італії, — поскаржилася подруга-італійка Алессандра. — Мені зустрічалися постери Румунії, Естонії, Болгарії, але фото Рима так і не трапилося».

Схоже, міська влада європейської столиці Страсбурга почала втілювати в життя розпорядження, яке неодноразово озвучувала Єврокомісія, — популяризувати серед громадян цінності та ідеї ЄС. Адже не таємниця, що останнім часом європесимістичні настрої у країнах ЄС міцнішають. Великою мірою тому посприяла економічна криза, що призвела до зростання рівня безробіття, особливо серед молоді, загострила антимігрантські настрої у стабільніших державах Європи і породила зневіру у процвітанні розширеного ЄС. «Люди стомилися від обіцянок, їх дратує 20-тисячний штат чиновників Єврокомісї, вони не розуміють, чому повинні оплачувати щомісячні вояжі євродепутатів на пленарні засідання з Брюсселя до Страсбурга, — пояснила мені німецька подруга Петра. — До речі, ти знаєш, що лише на миття вікон Європарламенту у Страсбурзі щороку витрачають 3 мільйони євро?! Кому це може сподобатися?»

Але в країнах-неофітах, які порівняно нещодавно приєдналися до Євросоюзу, віра у щасливу зорю ЄС живе. У липні цього року його 28-м членом стала Хорватія. За кілька тижнів до цієї події на центральних вулицях Страсбурга розвісили зворушливі плакати з написом на блакитному тлі в оточенні золотих зірочок: «Welcome, Croatia!». Нещодавно мені випало поспілкуватися зі своїм давнім другом і колегою, хорватським журналістом Іваном Салечичем. Я запитала його, які настрої панують у Хорватії, що першою серед країн колишньої Югославії тріумфально вступила до ЄС. Замислившись на мить, він відповів: люди в Хорватії радіють можливостям, нехай поки що й абстрактним, які матимуть у майбутньому їхні діти, але найвідчутніший оптимізм серед молоді.

«І хоч більшість моїх друзів не вважає, що вступ до ЄС — це здійснення «рожевої мрії», — сказав Іван, — проте це, безперечно, відкриває більше можливостей для тих, хто хоче щось змінити у своєму житті, та й для країни це шанс стати менш корумпованою і криміналізованою». Він погодився, що з приєднанням до ЄС державні структури стануть прозорішими, екологічні стандарти — вищими, права людей — ліпше захищеними. Проте, на його думку, хорватський уряд — єдина організація, яка й досі не усвідомила, що держава стала членом ЄС. «Вони продовжують крутити своє старе кіно», — посміхається він.

Хай Євросоюз далекий від досконалості, але, каже мій хорватський колега, за останні 20 років хорватські керівники продемонстрували так багато некомпетентності, байдужості, безвідповідальності, корумпованості, що іншого шляху розвитку, крім європейського, країна зараз просто не має. «Ти впевнений, що розповідаєш про Хорватію, а не про Україну?» — ставлю я йому  запитання. Іван трішки сумно всміхається у відповідь: «Але хтось із наших політологів влучно сказав, що на сьогодні вступ Хорватії до ЄС — це ніби запізнення на вечірку: напої випиті, наїдки з’їдені, найкращі дівчата пішли з крутими хлопцями, усі цікаві люди розійшлися, залишилися самі п’яниці і порожні пляшки».

Хоч би що казав мій хорватський колега, Україні у здійсненні проєвропейських реформ до Хорватії ще далеко. І на Вільнюському саміті нас можуть лише запросити на «європейську вечірку», яка цілком здатна отримати «друге дихання», якщо на неї завітають нові харизматичні гості. Нам тільки важливо не втратити своє запрошення, на якому буде написано: «Угода про асоціацію України з ЄС».