Волинська громада зробила все, щоб бійці 14-ї ОМБр, маючи короткотерміновий відпочинок, відчули себе вдома. На цьому наголосив голова Волинської обласної державної адміністрації Володимир Гунчик, прибувши до воїнів на гостину. Очільник краю привіз подарунки від доброчинців і проінспектував, у яких умовах відновлює боєздатність бригада, що впродовж останніх 13 місяців виконувала завдання у зоні АТО в Луганській області.
Питання номер один
Коли розпочалися бойові дії на сході, у 51-й окремій механізованій бригаді було 520 осіб. Тож інфраструктурні об’єкти казарменого фонду 14-ї ОМБр та зенітно-ракетного полку, розташованих у Володимирі-Волинському, були розраховані для такої кількості бійців.
За роки війни штат зріс і нині налічує 5,5 тисячі військовослужбовців. До радісної новини про повернення восени із зони АТО одночасно майже чотирьох тисяч воїнів, які захищали кордони країни від нападу агресора, додалося надважливе питання: як за найкоротші терміни облаштувати казарми для розміщення бійців?
Ні для кого не було секретом, що наявні приміщення перебували у вкрай сумному стані. Вони потребували не косметичного, а капремонту, а подекуди й відновлення з нуля. А це заміна комунікацій, дахів, вікон, сантехніки. Навесні 2017-го голова обласної державної адміністрації заявив, що питання, де розмістити військовослужбовців та як оперативно забезпечити їм необхідні побутові умови, бере під особистий контроль.
— Для Волині повернення бійців 14-ї ОМБр — питання номер один. Ми мусимо зустріти їх як годиться, не просто квітами, — наголосив Володимир Гунчик.
Роботи тривали літо й осінь. Не припиняються й досі, і пліч-о-пліч працюють волонтери-будівельники та військовослужбовці. Щоб показати, як нині живеться тим, хто ще вчора стояв на передових позиціях протистояння ворогові й знову готується до повернення на лінію вогню, на територію військової частини А1008 запросили журналістів та волонтерів.
10 мільйонів — лише початок
Командир бригади полковник Олександр Жакун уточнив, що в інших регіонах далеко не всі бійці, які повертаються для відновлення боєздатності у такій кількості, мають змогу розміститися в казармах. Вони змушені жити у наметах на полігонах.
Офіцер, проводячи гостей з одного приміщення в інше, розповів, що роботи з відновлення інфраструктури тривають з 2016-го. Починали, як радили фахівці, із повної заміни сантехніки. Згодом проводили внутрішні роботи, де треба, робили заміну, домуровували, перекривали. Роботи було багато, а строки визначили короткі. Без толоки чи й упоралися б. І хоч було чимало проблемних моментів, спільна мета об’єднала багатьох небайдужих, зокрема владу й волонтерів. У такий спосіб отримали бажаний результат.
Окрема подяка від Олександра Жакуна волонтерам. Він вважає їхній внесок дуже вагомим. Адже вони не просто допомагали коштами або матеріалами — вони брали певний об’єкт, робили там капітальний ремонт і здавали в експлуатацію.
За уточненням Володимира Гунчика, нині загальний обсяг усіх видів допомоги для облаштування військового містечка обчислюється у межах 10 мільйонів гривень і ще внесок роботою. Це дороги, ремонт казарм, нове обладнання, кошти на інфраструктуру. Оскільки область знаменита лісництвами, то їхня частка зусиль в облаштуванні військового житла не залишилася непомітною. Лише волинські лісівники надали матеріалів на суму майже мільйон гривень.
— Привозили все, про що нас просили. Брали участь у цьому всі підприємства галузі в області, — сказав начальник управління лісового і мисливського господарства краю Олександр Кватирко.
Уже проведено поточний ремонт у п’яти казармах із семи, розташованих на території містечка, у двох — із заміною дахів. Ще на одну виготовлено проектно-кошторисну документацію, відповідно до якої на відновлювальні роботи необхідно 15 мільйонів гривень. До речі, у житловому фонді військової частини старі зношені вікна замінили на нові енергоощадні поки що на 20%, але згодом й решту осучаснять.
Генеральний директор ПАТ «Луцьксантехмонтаж №536» Ігор Чорнуха, який облаштовував санвузли в казармах, розповідає: крім радикальної роботи із заміни старого на нове, треба було й поліпшити умови перебування воїнів. Військові пояснюють, ніби виправдовуючись, що статутами не передбачено наявність гарячої води в казармах. Раніше її місцеве комунальне підприємство подавало лише у лазню. І така звична для нас щоденна процедура для військовослужбовців була доступною лише в певні дні, відповідно до графіка. Нині ситуацію змінили: у кожному санвузлі зробили душові й встановили бойлери. Усе це закупили за кошти доброчинців.
Та попри те, що багато замінили, попереду, відповідно до плану відновлення приміщень, ще безліч завдань, аби одне з найкращих військових з’єднань країни мало одне з найкращих військових містечок.
— Навіть мені, хоч я тут уперше, було видно, що було до. Скажімо, ще не замінені у деяких казармах двері й шафки, які невідь-як не розлітаються від найменшого поруху, нагадували декорації фільму жахів. Та тут ще стільки всього треба, що мільйонів із 15 підуть тільки на найнеобхідніше, — професійно оцінив ситуацію Ігор Чорнуха.
Їдальня та гуртожитки під ялинку
Олександр Жакун, дякуючи за зроблене, зауважив: для нього та бійців важливо, що професіонали зобов’язання виконують. Очікування від прийдешнього року такі самі. Найперше це добудова 44-квартирного будинку для військовослужбовців. У цьому пообіцяв усіляко сприяти Володимир Гунчик. Він порушуватиме питання перед Генштабом Збройних сил України, щоб об’єкт у першому півріччі 2018-го здали.
— Не зможуть ті, хто взявся, — завершать волинські будівельники, — запевнив він.
Також тут із нетерпінням чекають зведення на території містечка гуртожитків поліпшеного типу для військовослужбовців-контрактників. Кошти на закупівлю 220 модульних приміщень, два з яких саме для 51-ї ОМБр, передбачені у держбюджеті наступного року. 2018-го в їдальні військової частини проведуть капремонт і реконструкцію, якщо буде необхідність добудови цехів. Тут планують встановити нове обладнання, щоб спростити роботу кухарів і зменшити енерговитрати. Тутешня їдальня одна з тих, що потрапила під фінансування програми Міноборони з покращення харчування військовослужбовців із застосуванням каталогу продуктів.
В усіх казармах частини тепло і чисто. Бійці, які мерзли, мокли або знемагали від спеки, постійно перебуваючи на межі життя і смерті, захищаючи нас від ворога на сході, нині тішаться умовами, які отримали, прибувши на місце дислокації. Їхнє спільне бажання, — щоб 2018-й приніс мир Україні. А з уривків фраз, що злітають з вуст, розумію: справжнім учасникам антитерористичної операції болить, що в тилу про війну майже забули, обурює, як легко деякі туристи отримують статуси учасників бойових дій, а справжні воїни опиняються за бортом, не дає спокою ситуація з відведенням земельних ділянок чи забезпеченням інших гарантованих державою пільг. Таких питань безліч. Однак бійці уникають цих розмов. Мовляв, після війни це з’ясовуватимемо, а зараз не на часі. Бо патріотизм має бути. Як усі сидітимуть по домівках, то ворог прийде сюди. І тоді вже домівки не буде.