СУПРОВІД

На Чернігівщині сирітство долають, об’єднуючи зусилля

В одному з контейнерів для збору сміття жителі прилеглих будинків не раз знаходили викинутих новонароджених цуценят і кошенят. Хтось обурювався з приводу такої бездушності, комусь було байдуже. Так тривало роками. Але, як мовиться, зло тріумфує там, де добрі люди нічого не роблять. І одного дня у смітті знайшли новонароджену дівчинку.

…Неслухняного 12-річного хлопчиська, занадто пещеного батьками, було знати по всій шкоді — то, граючись у «пожежника», спалив в одному з місцевих господарств чималий запас соломи й ангар, то знічев’я кричав на всю вулицю, полохаючи людей, то грубо, з нецензурною лайкою, розмовляв як із сусідами, так і з рідними. Нікому не було спокійного життя через некерованого підлітка. А от по господарству допомагати він не хотів ніяк. Батько нарешті взявся виховувати своє чадо, та по-доброму не вийшло. Тоді доведений до відчаю чоловік не придумав нічого кращого, як посадити збитошника на… залізний ланцюг.

У матері п’ятеро дітлахів, та вони їй потрібні лише для одержання «дитячих» грошей. Жінка змінює співмешканців, як модниця рукавички. Сусіди обурюються з приводу завжди п’яної горе-матері і її голодних малюків. Та документально підтвердити свої слова, аби фахівці служби у справах дітей могли якось вплинути на ситуацію, не бажають. Тим часом легковажниця знову вагітна.

А у відповідь — тиша…

Навіть на перший погляд очевидно, наскільки різні — психологічні, морально-етичні, правові — проблеми, з якими доводиться мати справу працівникам державних структур, котрі опікуються родинами, що потрапили у складні життєві обставини. Зрозуміло і те, наскільки непросто знайти правильний вихід із цих та багатьох інших ситуацій: на обліку в службі у справах дітей облдерж?адміністрації перебуває 1272 хлопчики і дівчинки з таких сімей. І кожна з них по-своєму особлива, з різними людьми, їх характерами і прагненнями. Хоч як це прикро, не всі однаково прагнуть змінити життя на краще. Декому непогано і так, як є. Тій же матусі, діти для якої були лише засобом заробітку. Чи татові, котрий підсів на наркотики і все, що йому потрібно, — затуманити мозок, аби нічого не бачити й не чути. Чи безпритульним дітям, котрі на вулиці почуваються краще, ніж біля батька-матері. Тому в працівників Чернігівського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є таке печальне поняття, як зняти родину із соціального супроводу з негативним результатом. Оце він і є — той випадок, коли дитина стає сиротою. Хоч, за словами директора згаданого центру Алли Кот, робота, направлена на раннє виявлення сімейних криз та надання необхідної допомоги  для їх подолання, переважно дає позитивні результати.

«На сьогодні у нас під соціальним супроводом перебуває 1094 родини, — розповіла пані Алла. — В нинішньому році в області введено 406 нових посад фахівців соціальної роботи. Їхньою діяльністю охоплено всі населені пункти. Надається допомога зі збереження сімейного середовища для дитини, допомога соціально неадаптованим родинам у набутті навичок відповідального батьківства. Останнім часом життя і стосунки між батьками й дітьми налагодилися в 274 сім’ях, але в 9 випадках ми були безсилі щось вдіяти, адже з родиною можна працювати лише в тому разі, якщо вона сама того бажає. Багато батьків після того, як ми з ними попрацюємо, як мовиться, переглядають пріоритети. Але є й такі, що на всі зусилля соціальних служб реагують відсторонено. Вони мовчки продовжують жити так, як їм зручно. І коли ми бачимо явну загрозу життю чи здоров’ю неповнолітніх, а також переконливе небажання дорослих виконувати батьківські обов’язки, нам лишається тільки звернутися до служби у справах дітей і клопотати про передачу дитини до закладів державного утримання».

Казкотерапія в дії: вихованці Чернігівського центру соціально-психологічної
адаптації дітей найбільше люблять
ставити виставу «Рукавичка», схожу своєю добротою на заклад,
в якому вони перебувають.
Фото автора

«Рукавичка», де є місце для всіх

Чернігівський центр соціально-психологічної адаптації дітей — саме те місце, де перебувають неповнолітні члени родин зі складними життєвими обставинами від трьох до 18 років. Тут професійно «склеюють» розбиті сімейні стосунки: колектив вихователів, педагогів, юристів, психологів упродовж 9 місяців працює з кожним мешканцем центру та його батьками. Останніх щомісяця збирають на навчання, де з ними проводять індивідуальні бесіди та тренінги, надають консультації.

Хоч, за словами вихователя-методиста цього закладу Світлани Кухарчук, далеко не все виходить легко й просто, адже часто доводиться мати справу із запущеними випадками. Професійні фахівці здійснюють психолого-педагогічну корекцію дітлахів й допомагають з їхньою трудовою адаптацією. Діти відвідують розташовану неподалік школу, де навчаються відповідно до віку, та обласний центр народних ремесел, де опановують тонкощі виготовлення кераміки, бісероплетіння і різьблення по дереву. 

Дуже відповідальна робота — корекція емоційної сфери як малюків, так і підлітків. Тут на допомогу приходить арт-терапія, котра засобами мистецтва допомагає позбутися страху, агресії, недовіри, та казкотерапія, в ході якої діти вчаться співпереживати, розуміти одне одного, розрізняти поняття добра і зла. До речі, вони дуже люблять «Рукавичку», у якій місця вистачає всім.

Великого значення надається формуванню у синів і дочок не завжди відповідальних батьків позитивного ставлення до сім’ї. Знову ж таки, непросто прищепити сімейні цінності тим, хто був ображений найріднішими людьми. Помирити дітей з батьками, допомогти їм порозумітися і збагнути, що вони найрідніші люди, відповідальні одне за одного і за спільне майбутнє — головна мета центру. Крім того, це ще й дієва профілактика тих випадків, коли озлоблені на життя молоді мами кидають своїх новонароджених немовлят, причому в кращому разі  в пологовому будинку, а не десь на смітнику.

Та повернути дитя в біологічне середовище вдається не завжди: буває, що родинні зв’язки травмовано настільки, що розрив не гоїться і діти просто відмовляються спілкуватися з рідними. Тоді після закінчення терміну перебування в центрі вони стають членами іншої родини, у якій почуваються бажаними і потрібними. У будь-якому разі це реальний шлях до подолання сирітства.

Знайди того, кому  гірше…

Представники державних структур, котрі опікуються дітьми, переконані, що досягнути позитивного результату можна, лише об’єднавшись і узгодивши дії. Причому всім — медикам, педагогам, правоохоронцям, працівникам соціальних служб і громадських організацій. Так, оперуповноважений ВКМСД УМВС України  у Чернігівській області Оксана Зубець розповіла, що її служба, запровадивши програму профілактики наркоманії серед 11—17-річних підлітків «Вибір», підключила до неї навіть батьківську громадськість. А відбувалося це так: двоє міліціонерів пройшли навчання і тренінги у педуніверситеті. Потім зібрали соціальних педагогів, представників громадських організацій та членів батьківських комітетів зі шкіл міста, котрі зголосилися взяти участь у програмі. Обговорили, як вона діє за кордоном і в інших областях України, за «круглим столом», і почали працювати. Пропонують зрозумілі й цікаві для дітей тестування, анкетування, ігри.

Також приділяється увага профілактиці ВІЛ-інфікування та запобіганню злочинам, багато яких неповнолітні скоюють у стані алкогольного сп’яніння. Тож ефективними заходами у цьому плані нині є рейди як до навчальних закладів і місць відпочинку молоді, так і до торговельних точок, котрі коли-не-коли та й продадуть спиртне або цигарки школярам. І результат не забарився: чернігівські правоохоронці констатують відчутне зменшення кількості злочинів, скоєних неповнолітніми. Отже, діти повертаються з вулиці у родини.

Як зауважила керівник Комітету з питань сім’ї, захисту прав дітей, реалізації гендерної політики Громадської ради при облдержадміністрації На?талія Проскуріна, від багатьох необачних кроків і непоправних вчинків дітей та їхніх батьків мають також захистити заходи з відродження духовності нації.

«Це питання у свій час було скинуто на релігію. А де сім’я, школа, люди і всі-всі-всі? — апелює до громадськості пані Наталія. — В соціальній телерекламі немає сюжетів про сімейні і моральні цінності, щоб підростаюче покоління дивилося і знало: оце те, що треба пронести через усе життя. Нам потрібно більше акцій і заходів у школах, щоб підростаюче покоління знало, що таке родинне дерево. Якщо дитина не знатиме свого коріння — хіба її цікавитиме історія держави?»

У колі тих, хто опікується кризовими ситуаціями в родинах, і молодий психолог, голова ГО «Жменя» Регіна Гусак. У неї свій оригінальний підхід у роботі з дітьми, котрі потрапили у складні обставини: залучення їх до волонтерської діяльності. «Для кожної дитини важливо бути почутою, вислуханою, потрібною. Коли вона стає волонтером, то відчуває свою затребуваність, значимість, відповідальність, — знає із власного досвіду пані Регіна. — Надаючи інформаційну допомогу школярам, вони бачать, що є діти, які потребують ще більшої підтримки. А головне — навчаючи когось, вони самі навчаються розв’язувати власні проблеми».

КОМПЕТЕНТНО

Людмила ЗЕЛЕНЬКО,
начальник служби у справах
дітей облдержадміністрації:

— Нинішня державна політика направлена на покращення становища дітей. Останніми роками відбувається реформування системи опіки і піклування щодо дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Найкраще для дитини середовище — її біологічне оточення. На це ми й спрямовуємо зусилля, допомагаючи сім’ям вийти зі складних ситуацій. Останнім часом збільшилася кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, котрі були влаштовані до сімейних форм виховання. Тільки з початку року цей показник зріс на 6%. Кількість дітей-сиріт зменшується, тому що проводиться системна робота соціальних служб і громадських організацій. Тільки у тісній співпраці, як свідчить уже напрацьований досвід, ми можемо повноцінно допомагати кризовим родинам.