Радник МВС України,
генерал внутрішньої служби України
Василь ДУРДИНЕЦЬ

Дивлячись на людей, що досягли у своєму житті значних висот, багато хто гадає, що це дар небес. І лише одиниці розуміють: будь-який успіх — передусім результат щоденної наполегливої праці. Наш сьогоднішній співрозмовник з юних літ чітко визначився зі своєю метою і прямував до неї нелегким шляхом, на якому було все: випробування, розчарування, злети. Мова — про відомого державного, політичного і громадського діяча, що обіймав найвищі державні посади в Україні, а нині — радника МВС України Василя ДУРДИНЦЯ.

Як на довгій ниві

— Василю Васильовичу, в чому, на вашу думку, криється таємниця життєвого успіху?

— Все, чого досяг, — результат щоденної наполегливої праці. Моє головне кредо — жити не для себе, а для людей, для країни. Все моє дотеперішнє буття пройшло відкрито, на людях. Яким воно було — нехай оцінюють інші. Від себе скажу: завжди прагнув дотримуватись простих і мудрих правил, перевірених віками: шануй батьків своїх, люби працю, рідну землю, свою Вітчизну, будь чесним, справедливим, чуйним до людей і чужого горя.

Тобто я прагнув бути нормальною людиною — без зверхності над іншими, проте й без самоприниження. Обіймаючи відповідальні державні посади, як у молодості, так і в зрілому віці, маючи високі звання, завжди тримав себе в певних рамках і завжди намагався допомогти тим, хто цього потребує.

— Ви народилися в багатодітній сім’ї, рано втратили батька. У рідному селі Ромочевиця, що на Закарпатті, була лише початкова школа... Що допомогло вам, як мовиться, вийти в люди?

— Хто знає закарпатців, той скаже, що так старанно трудитися — наша спільна риса. Не даю собі публічної оцінки, але самоаналізом, мовчазним, прискіпливим докопуванням, де і що зробив не так, займаюся постійно.

Навіть, коли спілкуюся з тією чи тією аудиторією, подумки аналізую: сприймають чи не сприймають сказане? Тобто весь час себе контролюю. Хоча, справедливості заради, слід сказати: деколи виступаю досить гостро, критично. Це не всім подобається, та інакше чинити не можу. Разом із тим ніколи нікого не образив, не принизив. Можу висловитися твердо, принципово, та без зневаги й зверхності.

І від підлеглих вимагав такого ж підходу, оточував себе людьми, які дотримуються таких самих правил і принципів, як я. Коли бачив, що вони «виросли» зі своєї посади, оволоділи необхідними знаннями, ніколи не тримав, навпаки — всіляко сприяв їхньому зростанню.

— Ваша молодість пов’язана з громадською роботою. У ті часи це були комсомол, партія. Чому вони вас навчили?

— До минулого ставлюся з повагою, тому що це наша історія, моє життя, яке дається тільки один раз. Приміром, коли очолював міжнародний відділ ЦК ВЛКСМ, довелося пізнати ази дипломатії, адже цього вимагали не тільки зустрічі із зарубіжними молодіжними лідерами, а й із політичними, державними діячами інших країн. Цей досвід знадобився мені в майбутньому, коли очолював численні парламентські й урядові делегації на переговорах, а згодом на дипломатичній роботі.

Працюючи в партійних органах, у секторі адміністративних органів, пам’ятав, що найвище їхнє покликання — гуманістичне: турбота про здоров’я, спокій, безпеку й благополуччя людей. Завжди працював чесно, самовіддано, відповідально, намагався виконувати свої функціональні обов’язки так, щоб не було соромно ні перед людьми, ні перед собою. Серпневі події 1991 року застали мене на посаді голови постійної Комісії Верховної Ради з питань оборони і державної безпеки.

Щодо путчу, то я зайняв чітку і послідовну позицію — неприйняття. Проявив характер, відстоюючи Україну як суверенну державу. Такий народ, як наш, мав на це повне право. І наша держава зрештою стала політично незалежною. Напередодні Верховна Рада прийняла доленосний документ — Декларацію про Державний суверенітет України. Пишаюся тим, що в цьому є частка і моїх зусиль.

Розпочинали  із законів

— Розкажіть, будь ласка, про перші кроки державотворення?

— Наша Комісія тоді напрацьовувала проекти законодавчих документів. Робили це комплексно, пакетно: спочатку розробляли концепцію, яку згодом забезпечували відповідними законопроектами та Постановами Верховної Ради, а їх було чимало. Звідси — пакетна форма. Такий підхід був добре сприйнятий депутатами, оскільки спочатку ми виробляли комплексне бачення проблеми, а потім конкретизували й деталізували її в законопроектах.

Передусім всі наші дії спрямували на створення Збройних сил країни. Згодом я очолював тимчасову Комісію Верховної Ради з питань ліквідації КДБ і створення Служби безпеки. Брав безпосередню участь у розробці проекту Закону про Службу безпеки. Щодо цього існували різні точки зору, часом полярні. Та поступово ми дійшли до виважених рішень. Окрім того, розробили важливий проект закону про оперативно-розшукову діяльність.

Національну гвардію почали створювати, коли в Україні ще не було власних Збройних сил. А після проголошення Незалежності України зайнялися чітким розмежуванням повноважень Збройних сил і Національної гвардії. Чимало зусиль довелося докласти до вироблення законодавчих документів про Прикордонні війська, реформування Міністерства Внутрішніх справ, його внутрішніх військ. А Закон «Про міліцію» було прийнято ще в грудні 1990 року.

Ніколи не шукав  «запасного ходу»

— З якими труднощами довелося зіштовхнутися на посаді першого заступника Голови Верховної Ради?

— Це була колосальна організаторська робота: підготовка усіх пленарних засідань, координація роботи постійно діючих комісій, депутатських груп і фракцій, підготовка усього пакета документів!.. Досвіду практично не було.

Життя підказувало, що треба сформувати професійний апарат Верховної Ради, без кваліфікованої роботи якого не мислилося її ефективне функціонування. Одночасно формували секретаріати постійних комісій, депутатських груп і фракцій. З професором Миколою Швецом ми зробили великий обсяг роботи щодо комп’ютеризації апаратної роботи.

Систематично працювали з керівниками депутатських груп і фракцій, постійними депутатськими Комісіями, їх головами, народними депутатами. Завжди шукав злагоди і взаєморозуміння, часто очолював узгоджувальні комісії. Особливо, коли йшлося про законопроекти, недостатньо узгоджені з урядом, передусім ті, які потребували фінансового обгрунтування.

Та були й особливо пам’ятні моменти. Приміром, 1993 рік, коли шахтарі влітку вимагали відставки Верховної Ради і Президента України. Треба було ухвалити рішення про проведення референдуму з питань дострокових виборів. Після гострих обговорень, зрештою, прийняли принципове рішення: референдуму не проводити, додаткових коштів не витрачати, а провести дострокові вибори як Верховної Ради, так і Президента України.

А хіба легшими були переговори з Росією щодо проблем розподілу Чорноморського флоту, статусу Севастополя, ядерного роззброєння? Мені доводилося очолювати наші офіційні делегації. Та наголошу, я завжди відстоював національні інтереси України.

І в той період ситуація у Верховній Раді була вельми непростою. Як перший заступник Голови, завжди прагнув злагоджених дій, досягнення компромісу між усіма політичними групами і гілками влади, виходячи із загальнодержавних інтересів. Коли готували перше пленарне засідання Верховної Ради другого скликання, я очолював робочу групу, яка складалася з 85 народних депутатів. Ми вийшли з пакетом ділових документів, що дало непоганий старт для наступної роботи. Я зрозумів: склад депутатів такий, що потребує центристського депутатського об’єднання. Тож ініціював утворення депутатської групи «Центр». Це мій погляд, мій підхід: шукати і знаходити варіанти дій.

Корупція деформує націю

— Ви маєте великий досвід боротьби із такими суспільними вадами, як корупція та криміналітет. Що треба, аби викоренити їх із нашого буття?

— Поглиблено займаючись цими питаннями, дійшов висновку: корупція безжально деформує не тільки систему соціально-економічних та політичних відносин, а й непоправно шкодить моральним засадам нації, іміджу держави, її владним спроможностям як у національному, так і в міжнародному вимірі.

На посаді голови Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю завжди вдавався до докладного, критичного аналізу ситуації і пропонував конкретні заходи. Їхня реалізація жорстко, системно контролювалася, було адекватне реагування на невиконання з персоніфікованими, кадровими висновками.

Вважав за потрібне обов’язково регулярно інформувати громадськість через ЗМІ про стан справ у цій сфері, аби все було максимально прозоро і відкрито.

Успішність протидії криміналітету і корупції, на мою думку, залежить від системного та комплексного підходу до її організації як у центрі, так і на місцях; постійної ділової координації діяльності державних та правоохоронних органів, умілої, добре продуманої концентрації сил і засобів, високого професіоналізму кадрів, їхньої самовіддачі. Тут не може бути сторонніх, необхідні ефективне правове виховання громадян, фінансове, матеріально-технічне, інформаційне забезпечення, адекватне і справедливе судочинство. Тільки за цих умов у країні буде забезпечена законність і правопорядок, ефективна боротьба з корупцією.

Урядовець передусім організатор

— Василю Васильовичу, а в подоланні яких екстремальних ситуацій вам особисто довелося брати участь на посаді віце-прем’єра уряду?

— Практично в усіх. Згадую драматичні події літа 1995 року в Харкові, де на Диканських очисних спорудах сталася велика біда, катастрофа. Потрібно було рятувати всю Слобожанщину: Харківську, Луганську, Донецьку і Ростовську області, в яких живе близько 17 мільйонів людей. Це ж страшне лихо! Літо, спека 30-35 градусів, без води... Одна з газет тоді написала, що це — планетарна катастрофа, за масштабами не менша, ніж Чорнобильська.

Тоді через наші посольства в Росії, Нідерландах одержали потужні насоси, яких у нас не було і які б могли відкачати всі нечистоти. Працювали день і ніч.

А згадаймо повінь 1995-1996 років! Чотири місяці емчеесівці працювали цілодобово, проте довели всім, що будь-яку стихію можна приборкати, зменшити загрозу катастрофи за умови проведення безпосередньо на місцях комплексних превентивних заходів, об’єднання зусиль центральних і місцевих органів влади.

Багато хто пам’ятає катастрофічні повені в Закарпатті 1998-го і 2001 років. Тоді за нашої ініціативи прийнято урядову програму «Тиса» щодо Закарпаття, розраховану до 2015 року. Дивіться, як нас випробовує природа. А ця програма діє!

— У вас за плечима 57 років трудової діяльності, і весь час на передовій. Отож маєте повне право давати поради.

— Потрібно бути фанатом своєї справи. Не менш важливо згуртувати навколо себе надійну команду соратників, оточити себе професіоналами, вмілими організаторами, відповідальними, дисциплінованими, скромними, порядними, високоморальними людьми.

По-друге, необхідно братись за таку роботу, посаду, в якій, без сумніву, зможеш працювати професійно. Неможливо працювати результативно без налагодженої системи планування: на день, тиждень, місяць, рік. При цьому необхідно забезпечити щоденний жорсткий контроль за виконанням планів, програмних заходів, активно реагувати на їх невиконання.

Той, хто бажає досягти успіху, обов’язково має проявляти ділову ініціативу, не чекаючи доручень вищого керівництва. Важливо завоювати довіру й авторитет у колективі, суспільстві.

Окрема порада для керівників: бути уважним до підлеглих, до їхніх потреб, рівня матеріального забезпечення, намагатись зробити так, щоб він був достатнім. Важливо заохочувати ініціативних, ділових працівників. І, звісно ж, в усьому бути особистим прикладом.

— Чи маєте власну, виписану життям формулу професійного успіху...

— Вона проста, та дотримати її на ділі важко. Ще раз повторю: доля, кар’єра, удача залежать, передусім, від самої людини.

Завжди будьте відповідальними, пильними й обачливими. З повагою ставтесь до підлеглих. Не зазнавайтеся, будьте самокритичними й вимогливими до себе. І ще  одне. Будь-які дії, особливо в разі надзвичайних ситуацій, резонансних злочинів, коли вони стосуються широкого загалу, повинні супроводжуватись широкою, публічною роз’яснювальною роботою: як діє влада сьогодні, що планує зробити і яких результатів слід очікувати найближчим часом та в перспективі.

Для професійного і життєвого успіху потрібен міцний характер, який формується протягом багатьох років, а то й усього життя. Потрібно набувати вольових якостей, вміти захищати свою позицію, адже безініціативні, безвільні особистості - безперспективні.

Натомість успішніми і затребуваними завжди будуть ініціативні, цілеспрямовані, творчі, наполегливі, терплячі, працездатні, комунікабельні, старанні, уважні, дисципліновані, пунктуальні особистості. Тож постійно працюйте над собою, розвивайте ці риси характеру. Водночас хотів би застерегти: у досягненні професійного і життєвого успіху дуже заважають егоїзм, недоброзичливість, жадібність, байдужість, ненадійність, підлість, дволикість, брехливість, аморальність. Тож якщо помічаєте за собою ці риси характеру, нещадно боріться з ними.

Також важливо дотримуватись постулатів, які добре відомі кожному, але дотримуються їх - одиниці. На мою думку, це й справді «золоті» правила. Ніколи не відкладайте на завтра те, що можна зробити сьогодні. Працюйте на свій авторитет, і ваш авторитет згодом працюватиме на вас. Ще важливо наголосити: якою талановитою і перспективною не була б людина, успішною вона стане лише за умови доброзичливого, об’єктивного ставлення до неї старшого керівництва.

Отож, щоб бути успішним і шанованим у суспільстві, необхідно бути професіоналом високого рівня, постійно вдосконалювати свої знання та ділові якості. Бути патріотом своєї Вітчизни, любити свою країну, працювати на її благо і процвітання. Бути працьовитим, освіченим, культурним, розсудливим, вольовим, порядним, чесним, непідкупним, незрадливим, доброзичливим, робити людям добро. Брати активну участь у громадському й політичному житті. Бути законослухняним, не зловживати службовим становищем. Обов’язково слід піклуватись про своє здоров’я, вести здоровий спосіб життя і гартувати своє тіло. Також необхідно бути самокритичним, не боятися визнавати свої помилки. Переконаний: якщо дотримуватись цих порад - успіх не забариться!

Хотів  побажати всім моїм співвітчизникам, а особливо молодому поколінню, яке навчається в загальноосвітніх і вищих навчальних закладах, молодим фахівцям, які роблять перші самостійні кроки, шукають свого місця в житті, а також молодим політикам, громадським активістам, які хочуть мати хорошу перспективу як у професійному, так і громадсько-політичному житті: дійте, працюйте, робіть усе, аби бути затребуваними і шанованими людьми! І  насамкінець. На моє переконання, є вищі людські цінності, які формують кращі риси особистості, впливають на її професійне зростання, загартовують характер, виховують у ній здатність до Вчинку, Самопожертви. Серед них передусім честь і порядність, працьовитість і професіоналізм, духовність і моральність, мудрість і мужність, надійність і скромність, доброзичливість і патріотизм, свобода і сильний характер. І звичайно ж, інтелект, добре володіння українською й хоча б однією іноземною мовами, здоров’я та сім’я. Отож старайтесь, дбайте про свою щасливу долю, про свою кар’єру й удачу щодня, постійно, наполегливо, працюючи творчо й динамічно. Ніхто, крім вас, і за вас цього не зробить. Тільки ви володар своєї долі. Не бійтесь труднощів і перешкод. Долайте їх! Хай вам щастить!

ДОСЬЄ «УК»

Василь ДУРДИНЕЦЬ. Народився 27 вересня 1937 р. в с. Ромочевиця Мукачівського району Закарпатської області. Закінчив юридичний факультет Львівського державного університету ім. І.Я. Франка. Працював на комсомольській та партійній роботі, був заступником, першим заступником міністра внутрішніх справ УРСР. Народний депутат України  І і ІІ скликань. У січні 1992 р. обраний першим заступником Голови Верховної Ради. З липня 1995-го віце-прем’єр-міністр з питань  надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС. З червня 1996-го перший віце-прем’єр-міністр. У червні-липні 1997 р. в. о. Прем’єр-міністра. З 30 липня 1997-го директор Національного бюро розслідувань. З 22.03.1999 по 30. 11. 2003 — міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків  Чорнобильської катастрофи. У 2002—2003 рр. — Надзвичайний і Повноважний посол України в Угорській Республіці (в Словенії — за сумісництвом).

Ольга ЯКОВЛЄВА,
для «Урядовий кур’єр»