Польський композитор Фридерик Шопен, тіло якого покоїться в Парижі, заповів, щоб серце його поховали у Варшаві. Тут воно зберігається в костелі Святого Хреста. У місті, в яке до нестями був закоханий видатний музикант, співвітчизники увічнили його твори у так званих лавках Шопена. З чорного мармуру, їх встановили біля споруд, де мешкав чи бував геній. Ці своєрідні музичні скриньки грають мелодії композитора. Коли потрапляєш до Варшави, розумієш останню волю славетного поляка: побувавши тут, немов залишаєш частинку серця.
«Стільки допомоги, скільки отримує Україна нині від Польщі, й уваги, скільки приділяють вітчизняним делегаціям у польському Міністерстві закордонних справ та громадських організаціях, вісім років тому, коли я працював тут, не було», — сказав «УК» посол України в Польщі Андрій Дещиця. І в цьому змогли пересвідчитися представники делегації українських центральних і місцевих органів влади, яка нещодавно побувала у цій країні з навчальним візитом. Знайомилися вони з досвідом реформування органів місцевого самоврядування. Поїздку організували Solidarity Fund PL (Польський фонд міжнародної солідарності), Швейцарсько-український проект «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO та Центр європейської співпраці (за фінансового сприяння гранту Польсько-канадської програми підтримки демократії). Представники українського уряду, Адміністрації Президента, керівники та працівники облрад побували в аналогічних установах нашого дружнього сусіда в межах проекту «Громадський діалог — співпраця органів місцевого самоврядування — краща якість адміністративних послуг».
«Коли на Майдані стріляли і гинули люди, польська делегація перебувала у Канаді. Тоді представники урядів цих двох країн вирішили, що допомагатимуть в проведенні реформ в Україні, і створили Польсько-канадську програму підтримки демократії», — розповідає голова Польського фонду міжнародної солідарності Solidarity Fund PL Кшиштоф Становський.
Зокрема, сферою допомоги нашій країні поляки визначили децентралізацію, в якій досягли помітних успіхів. Символічно, що цього року реформі місцевого самоврядування у Польщі виповнилося 25 років.
«Місцеве самоврядування потрібно не для Президента або парламенту, воно покращує життя простих людей. Щоб упевнитися в цьому, потрібно поїхати до польської провінції. У нас немає різниці в рівні середньої освіти між селом та містом», — констатує він.
Згідно з адміністративним поділом Польщі, базові одиниці її місцевого самоврядування — гміни (місто, село або група сіл і міст), повіти, воєводства. В Україні їм відповідають села, селища, міста — райони — регіони. Цікаво, що найбагатші та найзаможніші з цих базових трьох одиниць найменші — гміни. За даними Міністерства фінансів Польщі, у структурі доходів власні доходи гмін становлять за 2014 рік 49,3% (для порівняння: у повітах та воєводствах — відповідно 31,3% та 36,9%). Однак їхні чиновники найскромніші. У місті Познань, наприклад, біля мерії, на здивування, ми не побачили жодної іномарки, а на стоянці вишикувався з десяток велосипедів.
Велосипед — улюблений вид транспорту й у Варшаві, де для його прихильників облаштовано велодоріжки. Андрій Дещиця також частину шляху на роботу долає на двоколісному другові. За його словами, за останні роки польські міста стали більш упорядкованими й чистими, вони оперативно реагують на потреби жителів. Це результат того, що Польща здійснила продуктивні реформи органів місцевого самоврядування і стала заможнішою завдяки членству в ЄС та отримала нові можливості завдяки фінансуванню європейських фондів.
«Польські міста зацікавлені співпрацювати щодо місцевого самоврядування не лише з містами Західної України, а й Центральної та Східної. Варто вчитися і на наших помилках: повіти, створені пізніше за гміни на 9 років, мають великі завдання, але грошей небагато, тому повітові дороги у нас гірші порівняно з дорогами, які перебувають в управлінні гмін та воєводств», — каже депутат Сейму, член польсько-української парламентської групи єдиний етнічний українець у найвищому представницькому органі Польщі Мирон Сич. Він провів для української делегації в Сеймі екскурсію.
Не ми єдині робили там фото на згадку про перебування. Того дня там було кілька груп польських школярів. Виявляється, Сейм — один з найдемократичніших парламентів у Європі. Щоб потрапити до нього, досить попередньо записатися й надати необхідні документи. Хотілося б, коли закінчиться війна, щоб до нашого парламенту теж був вільний вхід…
Миру бажають нам і поляки. Зворушило те, що в поважних установах Польщі на честь приїзду української делегації вивішували українські прапори, а в головному адміністративному суді Польщі в залі, де проходила зустріч, око тішила композиція із жовто-блакитних хризантем.
Прощалася з Варшавою я біля лавочки Шопена коло палацу Радзивілів, слухаючи мелодії славетного композитора, які і досі полонять серце.