І тут-таки жінка здала йому євро за ціною 17,50. Таки непогано заробляють хлопці — 1,50 на кожному! Це остаточно переконало не годувати валютників, і я вирушила до державного Ексімбанку, де без жодних проблем того дня купила євро по… 18,10.
Та нині ситуація змінилася. Ані у відділеннях державних Ексімбанку та Ощадбанку, ані в комерційних купити євро (чи долари) практично неможливо. І це при курсі 19,20—19,35, і при щойно введених обмеженнях Нацбанку на купівлю валюти. Зате на чорному ринку все «стабільно»: незмінні 19 за євро і близько 15 за долар. Бери — не хочу, і без будь-яких обмежень!
Маю величезні сумніви, що необхідну кількість іноземної валюти міняйлам приносять пересічні громадяни. Чомусь усе більше впевненості в тому, що валюта до них перекочовує з банків. Кому це вигідно, здогадатися неважко. Тільки не людям, яким вряди-годи знадобиться кілька десятків євро або доларів.
А валютники своїх півтори гривні на кожному євро мають стабільно — і вже не перший місяць. Знайомим зізнаються, що такого «підйому», як за останніх півроку, не мали вже давно. Отже, кому війна, а кому — мати рідна? Чому цього нині (як, зрештою, й десятиліттями) «не помічають» правоохоронці? В якому правовому полі працюють ці особи: як правило, молоді міцні здоровані, які не поспішають боронити Україну, а наживаються на наших злиднях? І хто зрештою відповість за те, що валютний ринок останнім часом, вважайте, повністю пішов у тінь?
Маючи на картці з міжнародними платіжними системами кошти, можна було б і не хвилюватися, від’їжджаючи за кордон. Розраховуйся собі і ні про що не думай — як роблять громадяни всіх цивілізованих країн. Та як тут не думати, що поки ти туди доїдеш, гривня може обвалитися так, що не те що розрахуватися — додому повернутися не вистачить. У країні справжніх чудес живемо, панове…