Флагмана українського авіабудування вдруге поспіль визнано найпривабливішим роботодавцем 2020 року в галузі машинобудування. Такий підсумок аналізу компаній ANKOR і Randstad у межах міжнародного дослідження Randstad Employer Brand Research. Символічно, що на тлі занепаду вітчизняної промисловості переможцем стала не успішна приватна фірма, а держпідприємство «Антонов», яке 31 травня цього року відзначить 75-річчя заснування.

Антоновці прославилися створенням найбільших у світі повітряних гігантів Ан-22 «Антей», Ан-124 «Руслан», Ан-225 «Мрія», багатоцільового біплана Ан-2 та іншими літаками Ан. Колектив будує літаки. Працівникам справно платять зарплату (і тринадцяту), премії, керівництво дбає про їхнє здоров’я, відпочинок, дозвілля. Тим, хто через небезпеку коронавірусної хвороби перебуває вдома, платять дві третини заробітку.

Про те, як готують кадровий резерв на підприємстві, фахівці яких професій авіагалузі нині в дефіциті й чому держава має розробити і реалізовувати сильну інформаційну політику з питань підготовки кваліфікованих робітників машинобудівної галузі, «УК» розповів директор з управління персоналом ДП «Антонов» Валерій Маєвський.

«Профорієнтацію починаємо з дитсадка»

— Валерію Євгеновичу, київські літакобудівники створювали літаки, тролейбуси, медичну барокамеру, апаратуру для інституту Амосова. Де берете кадри для виготовлення такої складної продукції?

— Все має починатися із профорієнтації учнів. Працюємо зі школами, професійними ліцеями й коледжами, профтехучилищами, технікумами, вишами і навіть… дитсадками (їх у нас три). Учні та студенти відвідують музеї підприємства.

Діти співробітників відпочивають у наших дитячих таборах «Антей» і «Сокіл». Замість загонів там екіпажі. Для найменших — екіпажі найменших літаків Ан-2 та Ан-28, для старших — більших Ан-8, Ан-10, Ан-12, для найстарших — Ан-22, Ан-124, Ан-225. У центрі виховної роботи — знайомство із професіями літакобудівників, історією авіації й підприємства, конкурси і вікторини на авіатематику.

Старшокласникам показуємо виробництво, возимо на льотно-випробувальну базу до літаків. Завжди відгукуємося на прохання організувати для молоді екскурсії. Нині цьому перешкоджає пандемія. До неї на підприємстві за погодженням з райвідділом освіти і батьками опановували професію слюсаря-складальника хлопці 11 класу столичної авіаційно-технологічної спеціалізованої школи №203. Це щось на зразок дуальної форми здобуття середньої освіти. Традиційно підтримуємо зв’язок зі школою №96 ім. О. Антонова та іншими.

Робітничі професії потрібно пропагувати

— Колись джерелом робітничих кадрів були профтехучилища, нині — професійні ліцеї, коледжі, навчальні підрозділи підприємств.

— У нас діє центр навчання. Раніше київське ПТУ-7 готувало робітників літакобудівного профілю. У важкі 1990-ті система профтехосвіти опинилася у скруті. Співпрацюємо з ПТУ-7, але на потрібні професії набрати учнів стало складно. Для популяризації робітничих професій якось брали участь на телебаченні у профорієнтаційній передачі. На літакобудування дали мінімум часу, рекламували професії перукарів, манікюрниць, фахівців готельного господарства. Вважаю так: якщо не виховуватимемо кваліфікованих робітників машинобудівної галузі, не матимемо сильної економіки.

Коли будували новий пасажирський лайнер Ан-148, знадобилися робітники. Поїхали з нинішнім керівником підприємства С. Бичковим, тоді головним інженером, в містечко Березань. В актовій залі клубу виступили перед приблизно 200 учнями випускних класів. На підприємство з них жоден не прийшов. Тому самих профорієнтаційних зустрічей замало, слід реалізовувати чітку інформаційну політику держави з питань підготовки кваліфікованих робітників машинобудівної галузі, зокрема авіабудування.

Співпрацювали із професійними коледжами, ліцеями, ПТУ. Їхні учні працювали у нас по дві-три години, а то й цілий день. Отримували зарплатню. Після навчання їм присвоювали розряд, і більшість з них брали на роботу. Цей струмок робітників на підприємство зменшили через скорочення серійного виробництва.

Ситуація кардинально змінилася після візиту на підприємство Президента України Володимира Зеленського і отримання довгоочікуваного держзамовлення — трьох транспортних літаків Ан-178 для ЗСУ. Президент наголосив на необхідності відновлення й посилення кадрового потенціалу підприємства, повернення втрачених професіоналів і залучення нових.

Наша кадрова служба з керівниками виробництва і дослідно-конструкторського бюро визначила потребу в робітниках і фахівцях для виконання замовлення. Відновлено повноцінну співпрацю із професійно-технічними навчальними закладами та вишами. Практику в цехах проходять десятки учнів ПТНЗ, а в конструкторських відділах — студенти вишів. Вони потенційні кадрові працівники підприємства. На жаль, деяких ключових професій авіагалузі в ПТНЗ немає (складальник-клепальник, слюсар-складальник літальних апаратів, слюсар з виготовлення і доведення деталей літальних апаратів тощо). Їх готуємо в нашому центрі навчання.

Свого часу, коли складали дослідні екземпляри пасажирських Ан-148 та Ан-158, знадобилися складальники-клепальники. Я об’їхав профільні підприємства в Харкові, Конотопі, Одесі, Миколаєві, Луцьку, Севастополі. Виявилося, що складальники-клепальники в дефіциті.

— І який знайшли вихід?

— Узяли на роботу студентів Київського авіатехнікуму (він на території підприємства), призначили наставників з досвідчених робітників, провели навчання й атестацію в центрі навчання. З дипломом випускники технікуму отримали відповідний розряд складальника-клепальника. І складальні цехи впоралися! Так поповнюємо підрозділи такими робітниками та слюсарями-складальниками. Тому необхідно відновити ключові професії авіагалузі в навчальних планах ПТНЗ.

На часі впровадження дуальної форми освіти. Таку форму здобуття освіти давно використовують у Національному аерокосмічному університеті «Харківський авіаційний інститут» імені М.Є. Жуковського (ХАІ) і Київському авіаційному технікумі спільно з ДП «Антонов». Готують необхідні документи і з Національним авіаційним університетом і Київським політехнічним інститутом.

Приклад перевіреної часом такої форми здобуття вищої освіти — взаємодія між ХАІ та ДП «Антонов». Частина студентів цього університету навчається на підприємстві. Лекції із профільних дисциплін їм читають провідні фахівці підприємства, надаючи знання на сучасному теоретичному і практичному рівнях. Після 4 курсу, отримавши диплом бакалавра, студенти влаштовуються в конструкторські, технологічні та виробничі підрозділи і навчаються на 5, 6 курсах. Курсові й дипломні проєкти студентів упроваджують у конструкторську або технологічну документацію. Захист дипломних проєктів проходить на нашому підприємстві за участю керівників і провідних фахівців. Така форма навчання вдосконалює навчальний процес і значно скорочує період адаптації молодого фахівця до умов роботи на підприємстві.

«Освіта в нас для працівників безплатна»

— Тобто завод не шкодує коштів на навчання кадрів?

— Раніше бувало так. Вивчили робітника коштом підприємства, а він не погоджувався переводитися на інженерську посаду через свій високий розряд і відповідну зарплатню. Тому нині не навчаємо всіх поспіль, приймаємо рішення зважено і суто в інтересах виробництва.

— Колись на «Антонові» і сусідньому серійному заводі було добре розвинене наставництво.

— Цей напрям кадрової роботи відродили. Фахівці відділу кадрів розробили положення про наставництво молодих робітників і молодих фахівців, адаптацію персоналу, формування та підготовку кадрового резерву. Наставництво підтримали керівники підрозділів, воно активно діяло до карантинних обмежень. Цю справу трохи пригальмували через коронавірус. Наставництво допомагає зберегти необхідний паритет між ветеранами та молоддю у складі персоналу підприємства, щоб було кого і кому вчити.

Наставники допомагають керівникам підприємства формувати кадровий резерв керівного складу середньої і вищої ланки управління. Маємо такі оперативний і перспективний резерви. Вивчають сильні й слабкі сторони підопічного і роблять висновок, на якій ділянці роботи його краще використовувати. Такий підхід до призначень дає змогу дотримуватися принципу спадковості.

Наставництво та підготовка резерву кадрів на підприємстві перебуває під системним контролем ДК «Укроборонпром», що свідчить про важливість цього напряму кадрової роботи.

З турботою про людину праці

— Крім роботи, людині треба мати насамперед дах над головою.

— Ще за часів засновника нашого підприємства генерального конструктора О. Антонова активно розбудовували виробничу базу і житлове будівництво. Наші Ан-22 возили вантажі для нафто- й газопромислів Сибіру, заробляли значні кошти і фонди на будматеріали. Будували житло для працівників: гуртожитки, багатоповерхівки з одно-, дво-, трикімнатними і чотирикімнатними квартирами. Мало не першими в Радянському Союзі освоїли монолітне будівництво, власними силами виготовили складну опалубку. Нині споруджуємо дев’ятиповерховий будинок для працівників.

Стало значно складніше з відведенням землі. Років із 15 тому тодішній генеральний конструктор Дмитро Кива надав для спорудження житлового будинку частину службової території нашої льотної бази в Гостомелі. Житло будувати там не можна, оформили як готельний комплекс. Звели два будинки по 120 квартир, обладнали їх і поселили 240 молодих сімей. Вони працюють поряд з домом на льотній базі, інших возимо до Києва заводськими автобусами. До речі, вже цієї весни маємо отримати 10 новеньких автобусів.

— Нині, мабуть, важко вирішувати соціально-побутові питання?

— Тих, хто приходить до нас із приватних фірм, де працював неоформленим, без будь-яких соцгарантій, вражає можливість у разі хвороби отримати лікарняний.

«Антонов» — один з найбільших у столиці платників податків. У нас на території чудова медсанчастина, швидка допомога. Є зубопротезне відділення з німецьким обладнанням, найсучасніша рентген-установка. Незабаром для поглибленої діагностики захворювань встановимо комп’ютерний томограф. Усе це 35 років тому почав організовувати наш нинішній керівник Сергій Бичков — людина небайдужа, непосидюча. Він організував навчання студентів ХАІ на ДП «Антонов» і нині ним опікується. Разом із профспілкою не шкодує коштів на розвиток спорту. Ще Олег Антонов любив грати в теніс на кортах нашого спорткомплексу «Антей». Вечорами у вихідні й будні його секції відкрито для працівників.

Робітники й інженери — учасники заводських самодіяльних вокально-інструментального ансамблю, хору класичної пісні, народного фотоклубу. Профком організує екскурсійні поїздки працівників визначними місцями України. Улітку літакобудівники відпочивають за пільговими путівками на трьох базах відпочинку на Дніпрі й одній — на морі.

Але звання найкращого роботодавця сприймаємо як аванс. Роботи ще непочатий край.

Володимир ШУНЕВИЧ
для «Урядового кур’єра»

ДОСЬЄ «УК»

Валерій МАЄВСЬКИЙ.  Народився 1946 року в Житомирі. Трудову діяльність розпочав учнем токаря на Волині, токарем на ремонтному заводі в місті Рожище. Навчався у вечірній школі робітничої молоді.

1969 року закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю «Машинобудування», кваліфікація інженер-механік. Відтоді працював на Київському механічному заводі (нині ДП «Антонов») майстром токарної дільниці, начальником бюро, начальником цеху, секретарем парткому дослідного виробництва, заступником секретаря парткому підприємства, помічником директора, заступником гендиректора з кадрів, режиму та охорони, заступником гендиректора з персоналу і соціальних питань, віцепрезидентом з персоналу та безпеки.

Із квітня 2019 року — директор з управління персоналом. Заслужений працівник промисловості України. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Одружений. Дружина Людмила Павлівна — кандидат біологічних наук, заслужений працівник охорони здоров’я (нині на пенсії); син Юрій — провідний інженер ДП «Антонов».