Харківський Інститут загальної і невідкладної хірургії ім. В.Т.Зайцева НАМН України відомий далеко за межами нашої держави. Він один із провідних центрів високоспеціалізованої медичної допомоги, де щороку виконують понад 6 тисяч операцій. Розповідаючи про роботу науково-клінічних підрозділів, тут обов’язково згадують учителів, які вчилися в Олександра Шалімова, підкреслюючи повагу і до великого хірурга, і до тих принципів, які він сповідував.
Сам Шалімов, який блискуче виконував найскладніші операції, часто повторював, що монументальна операція неможлива без участі судинного хірурга. За його ініціативою 1965 року в інституті було створено відділення судинної хірургії, на той час перше і єдине в Україні. А через два десятиліття тут виконано судинну операцію, яка увійшла в історію світової медицини. За оцінками експертів, це був рівень, гідний Нобелівської премії.
У нас на вустах багато медичних спеціальностей, однак про судинних хірургів не часто згадуємо і небагато знаємо. Вони начебто в тіні, на другому плані.
Та кілька років тому, коли палати госпіталів були заповнені бійцями АТО, які зазнали вогнепальних та мінно-вибухових поранень, стало очевидним, настільки потрібні такі спеціалісти і як мало їх у нашій медицині. Найуспішніша операція не могла гарантувати пацієнтові, що він знову повернеться у стрій. Без судинного хірурга життя вдавалося врятувати, але поранену кінцівку доводилось ампутувати.
В інституті ім. В.Т. Зайцева зуміли врятувати життя 24 бійців, яких привезли з кулями або осколками в серці. Це величезне досягнення вітчизняної хірургії. За даними статистики, у разі таких поранень летальність сягає 95%. Загалом в інститутській клініці прооперували і пролікували понад 420 бійців, які мали поранення серця та магістральних судин.
Директор інституту професор Валерій Бойко один з тих, хто в ті дні, точніше, місяці, майже не виходив з операційної. Харків ближче до зони АТО, ніж Київ, тому сюди доставляли значно більше поранених.
Що ж особливого знають і вміють судинні хірурги, чому вони такі потрібні й незамінні, коли необхідно шукати такого спеціаліста, щоб проконсультуватися?
Про все це я дізнавалася у професора Валерія БОЙКА, який, обравши ще у студентські роки спеціальність судинного хірурга, досі переконаний, що це один з найскладніших і найцікавіших напрямів сучасної медицини.
— Валерію Володимировичу, коли ви вперше виконали операцію як судинний хірург?
— Багато лікарів починають із загальної хірургії, а вже потім, набувши досвіду, переходять у судинну. Може, це звучить трохи дивно, але я свою хірургічну діяльність починав з хірургії аорти.
Так сталося, що моїми вчителями були судинні хірурги, і я цим зацікавився ще в медінституті. Дуже вдячний долі, яка привела мене, студента-першокурсника, в експериментальну операційну Інституту загальної і невідкладної хірургії, де я познайомився з видатним хірургом Адолієм Кононовим. Він не просто відкрив переді мною світ судинної хірургії, а й дозволив бути асистентом під час експериментальних хірургічних втручань, зацікавив своєю ідеєю створення судинного протеза для безшовного з’єднання судин. Мене так захопив дослідницький азарт, що я кожну вільну хвилину креслив варіанти конструкцій і шукав матеріали, придатні для їх виготовлення, а заодно практикувався в’язати хірургічні вузли і вчив назви всіх видів інструментів.
Уважно спостерігав, як оперує мій учитель, багато читав, навчився робити пластику аорти на експериментальних тваринах. Першу планову судинну операцію виконав 1985 року. Пізніше перейшов у невідкладну хірургію, де завжди потрібні знання і навички судинного хірурга.
— Відділення хірургії судин завжди переповнене. Яких пацієнтів сюди найчастіше привозять — із кровотечами і травмами?
— Внутрішні кровотечі не належать до судинної хірургії, таких пацієнтів госпіталізують у відділення шлунково-кишкових кровотеч. А в нашому відділенні лікують пацієнтів із зовнішніми кровотечами, які виникають внаслідок травм великих судин — артерій і вен.
Загрожує життю й атеросклероз і його ускладнення, які пошкоджують коронарні, сонні артерії, судини кінцівок. Таких пацієнтів дуже багато. Щороку виконують велику кількість ампутацій кінцівок, тому що вчасно не було зроблено операції на судинах.
Інсульти, інфаркти міокарда, тромбоемболії легеневої артерії — усе це розвивається внаслідок некоригованої судинної патології. Рання діагностика, своєчасно проведена операція на судинах і відновлення кровотоку рятують пацієнтів від інвалідності і смерті.
Останнім часом судинні хірурги мають дедалі більше роботи. Ми думали, що найскладнішим був період, коли до нас привозили поранених бійців із зони АТО. Ушкодження судин кулями та осколками дуже складно оперувати, адже потрібно не лише зупинити кровотечу, а й зробити так, щоб не залишилося рубців, щоб повністю відновився кровотік. Скажу щиро, наші хірурги працювали віртуозно.
Ще одним викликом стала пандемія. Ми лікуємо пацієнтів, у яких після коронавірусу утворилися гострі тромбози судин, що потребують оперативного втручання.
У це відділення госпіталізують і онкохворих. На жаль, люди вперше звертаються до лікаря, коли мають третю або четверту стадію захворювання, а пухлина вже проросла у кілька органів. Коли видаляють велику пухлину чи весь вражений орган, теж потрібна операція на великих судинах та їх реконструкція.
— Людям, далеким від медицини, неможливо уявити, як вдається зшити судину під час кровотечі, та ще й так, щоб не утворилися рубці, і відновився кровоплин.
— Скільки існує людство, стільки й шукають методи, як зупинити кровотечі. Якщо піти найпростішим шляхом — перев’язати магістральну судину, кровотеча зупиниться. Але все закінчиться некрозом, тобто загибеллю тих органів, до яких не надходить кров.
1902 року А. Каррель першим запропонував судинний шов. Із часом шви мінялися, вдосконалювалися, та саме Каррель залишився в історії медицини першим хірургом, який не просто зшив судину, але й відновив її прохідність, врятувавши тим самим травмовану кінцівку.
Судинна хірургія взагалі дуже делікатна, вимагає ювелірної точності. Інструменти теж потрібні особливі, і спеціальний шовний матеріал, що не викликає тромбозів і має властивість розчинятися. Вона має багато напрямків — хірургія різних судин серця, судин, які відгалуджуються від аорти, і кожен з них є унікальним. Тому й потрібно так довго вчитися, щоб знати всі тонкощі.
— Багатьох людей схвилювало недавнє повідомлення у пресі про трагічний випадок із підлітком, який випадково поранив ногу, здається, металевим прутом. Друзі довго не могли викликати швидку допомогу, бо лінія була зайнята. А коли бригада нарешті приїхала, було вже пізно — юнак помер внаслідок кровотечі. Яка крововтрата вважається критичною?
— Переносимість крововтрати дуже індивідуальна, і залежить від багатьох факторів — віку, стану здоров’я, темпу кровотечі і навіть пори року, бо має значення холодна погода чи спека.
Кажуть, що разом із витоком крові з організму виходить і життя з людини.
Швидка крововтрата понад 500 мл крові може бути смертельною, через що донорам і не рекомендують здавати більше.
Будь-яка кровотеча потребує консультації з хірургом. Це не той випадок, коли «трохи полежу і все само пройде». Кровотеча — це підстава для госпіталізації пацієнта, якщо цього вчасно не зробити, наслідки будуть трагічними.
— Люди скаржаться, коли болить голова, серце чи нога. Але ніхто не каже: у мене болять судини. На що слід звернути увагу, коли йдеться про здоров’я судин?
— Люди, старші за 40 років, повинні помічати симптоми, яких раніше не було, проходити обстеження, щоб не пропустити ранніх ознак судинних захворювань. Слід насторожитися, коли з’являється запаморочення, а під час нагинання темніє в очах або з’являються чорні мушки. Це сигналізує, що пора перевірити судини шиї. Обстеження за допомогою доплерографії дасть змогу вчасно виявити проблеми.
Здорова людина може нормально пройти кілька кілометрів по рівній місцевості. А якщо є порушення у судинах кінцівок, вона змушена час від часу зупинятися, бо ноги німіють, підкошуються. Ще один сигнал тривоги — коли постійно мерзнуть пальці рук і ніг. Потрібно проконсультуватися з лікарем, з’ясувати причини і пройти обстеження судин, яке дасть змогу обрати ефективний метод лікування — медикаментозний або хірургічний.
— А чому так страждають судини у хворих на COVID-19? Як змінюється їхній стан під час хвороби та після одужання?
— У патогенезі цього захворювання серед основних симптомів — тромбози й емболії судин різного калібру. До нас постійно звертаються пацієнти з такими ускладненнями, як тромбози магістральних артерій, судин кінцівок. Часто потрібна невідкладна операція.
Від початку пандемії у нас пройшли лікування багато хворих з коронавірусною недугою, ми набули чималого досвіду. Саме судинна хірургія запропонувала один з ефективних підходів до лікування цієї хвороби. Під час лікування тромбозів, які спричинив коронавірус, використовують антикоагулянтну терапію або виконують ургентні оперативні втручання, щоб відновити кровотік тими судинами, які зазнали тромбозу.
— Не раз доводилося чути, що в інституті Зайцева підтримують, заохочують молодих спеціалістів. Таке не завжди буває в хірургічних колективах, де є дух суперництва. А як ви почувалися, коли були новачком серед досвідчених хірургів?
— Мені пощастило — в мене були чудові вчителі, які заохочували власним прикладом. Я почав працювати у відділенні, яке очолював учень Шалімова Микола Володось. Він став першим у світі хірургом, який 1985 року виконав ендопротезування аорти. Ця унікальна операція назавжди залишилася в анналах історії не лише вітчизняної, а й світової хірургії.
— Не всі знають, у чому різниця між ендопротезуванням і стентуванням судин.
— Стент — це спеціальна пружина, яка здатна розширюватися всередині судини, щоб забезпечити відновлення кровотоку. А за допомогою ендопротезування вдається врятувати значно більшу ділянку ураженої судини. Для цього використовують синтетичний протез, у який вмонтовано стент.
Цей напрям цікавив багатьох наших науковців, серед яких був один з моїх учителів кандидат медичних наук А. Кононов. Фундаторами методу ендоваскулярного хірургічного втручання справедливо вважають М. Володося і А. Кононова. Кононову належить технологія ендоваскулярного хірургічного втручання, а Володось розробив ендопротез і засоби його фіксації. Проте в ті часи інформація про такі винаходи була закритою, перебувала під повним контролем держави, авторські свідоцтва було засекречено. Тому важливі наукові дослідження і винаходи не були відомі суспільству.
— Валерію Володимировичу, які підтвердження можна знайти, щоб довести першість наших науковців? Щоб ніхто нас не звинувачував у тому, що намагаємось привласнити чуже — сторінки історії чи унікальні винаходи.
— Підтвердження було отримано під час судового засідання у Вашингтоні. Справа була резонансною. Судилися дві великі корпорації, кожна з яких заявляла, що має авторське право на ендопротезування.
Виробництво стентів і ендопротезів розвивається швидкими темпами, попит зростає — це дуже прибутковий і перспективний бізнес. Сторона, яка програє суд, змушена буде платити конкурентам колосальні суми за використання їхнього винаходу.
У Вашингтон на судове засідання полетів А. Кононов. Суд підтвердив його пріоритетність і авторські права. Тож було визнано, що обидві фірми не мають жодного стосунку до цих винаходів і авторських прав. За великим рахунком, суд виграв А. Кононов. На жаль, жодних преференцій чи матеріальних благ це йому не дало.
Микола Володось працював судинним хірургом, захистив докторську дисертацію на тему ендопротезування судин. На одному з міжнародних конгресів із судинної хірургії його стоячи вітали всі присутні, висловлюючи пошану і визнання його заслуг у цій галузі медицини. З’явилася пропозиція висунути його кандидатуру на здобуття Нобелівської премії в галузі медицини. На жаль, цього зробити не встигли, бо М. Володось невдовзі помер.
— Багато цікавих сторінок можна знайти в історії харківської школи хірургії. Не дивно, що у Харкові того, хто хоче стати лікарем і має для цього знання і хист, дорога обов’язково приведе до операційної.
— У нашу клініку бригади швидкої допомоги цілодобово привозять пацієнтів у невідкладних станах, випадки дуже різні і здебільшого важкі. У нас багато відділень — серцевої, абдомінальної, торакальної хірургії тощо. Тож за роки роботи в інституті мені довелося опановувати різні напрями, та хоч би яку операцію виконував, щоразу стикався із судинною хірургією.
Сучасна хірургія має багато розділів, і всі вони цікаві для мене, але судинна хірургія — це як перша любов, що назавжди залишається з тобою. Щиро кажучи, ця спеціальність дуже складна, потребує багато знань, ретельної підготовки, витривалості, терплячості, врешті-решт людяності.
Щоб отримати кваліфікованого хірурга загальної практики, потрібно 10 років його готувати, доки він навчиться самостійно виконувати складні операції. А щоб підготувати судинного хірурга, потрібно не менш як 15 років. І це попри те, що в нього є здібності до фаху, навички, жага пізнання і цікавість до судинної хірургії, яка з розділу загальної хірургії викристалізувалася в особливий, дуже затребуваний напрям високоспеціалізованої медичної допомоги.
Ольга СКРИПНИК
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+