Директор Інституту епідеміології
Віктор МАРІЄВСЬКИЙ
Розвиток науково-технічного прогресу, зростання темпів шкідливих викидів в атмосферу та водойми нерідко загрожують нормальному існуванню людини. В різних країнах спалахують інфекційні хвороби, а наука та медицина не завжди готові протистояти таким загрозам. Йдеться навіть про те, що всі досягнення людства у боротьбі з ними можуть бути втрачені, а це позбавить цілі покоління надії на краще майбутнє. Так вважає і директор Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.Громашевського професор Віктор МАРІЄВСЬКИЙ.
— Вікторе Федоровичу, в багатьох країнах спалахують і швидко поширюються різні інфекційні хвороби, епідемії, наприклад, СНІД, туберкульоз, гепатит, холера, дифтерія, грип… Це наслідки цивілізації чи некерований природний процес? Як ці явища відбиваються на здоров’ї українців?
— Попри деякі успіхи в боротьбі з інфекційними хворобами, загроза залишається однією з найважливіших проблем охорони здоров’я як у світі, так і в Україні. Найбільше потерпають від інфекцій бідні країни. Адже соціально-економічні умови життя населення мають, беззаперечно, визначальний вплив на інфекційну патологію. Тому перевищення загального рівня інфекційної захворюваності в Україні і як наслідок висока смертність порівняно з провідними країнами Європи не може не бентежити керівництво країни, медичної галузі.
На боротьбу з інфекційними хворобами щороку у бюджеті передбачаються досить великі кошти. Розроблені державні цільові програми попередження та лікування туберкульозу, імунопрофілактики, ВІЛ-інфекції з відкриттям центрів у всіх областях, АР Крим, містах Києві та Севастополі. Однак ці програми фінансуються не в повному обсязі. Робота проводиться безсистемно, що негативно відбивається на кінцевих результатах.
В Україні практично немає водоймищ високого класу чистоти, а ті, що є, все одно використовуються як джерела водопостачання, що часто призводить до інфікування людей різними збудниками кишкових інфекцій, у тому числі й холери, як це було нещодавно в Маріуполі. Винним значно вигідніше сплачувати штрафи, ніж вкладати ці кошти в реконструкцію очисних споруд.
У попередженні інфекційних захворювань значну роль відіграє людський чинник, поведінка кожного громадянина і особливо осіб, задіяних у технологічних процесах приготування їжі. Нехтування елементарними правилами особистої гігієни тільки за останній місяць призвело до захворювання сотень людей, у тому числі дітей, у Запорізькій, Львівській, Чернігівській, Донецькій областях, містах Києві й Севастополі. Це свідчення кричущої безвідповідальності в ставленні як до свого здоров’я, так і до оточуючих. На наш погляд, при реформуванні системи охорони здоров’я та підготовці відповідних законодавчих актів слід значно посилити відповідальність задіяних у цій сфері людей.
Хочу привернути увагу до такого засобу профілактики, як вакцинація проти кору, краснухи, дифтерії, поліомієліту та інших захворювань. Вакцинація не тільки захищає того, кому зробили щеплення, а й веде до зниження інтенсивності циркуляції збудника інфекційних хвороб, захищаючи населення в цілому. Тому неприпустимими повинні бути факти, коли недостатнє забезпечення вакцинами з боку держави або антивакцинальні настрої населення можуть призвести до спалахів інфекцій, як це було з дифтерією в 1990-х роках або кором і краснухою – у 2006-2007 роках.
— На вулицях міста Києва висять білборди «Гепатит С – не вітамін С. Зроби тест». Чим викликана така наочна агітація? Чисто комерційним інте?ресом чи поширенням цього захворювання?
Кандидат иедичних наук Наталя Бабій працює над удосконаленням ранньої діагностики ВІЛ — інфекції у дітей
– За останні 15 років у світі від парентеральних гепатитів померло стільки ж людей, скільки життів забрала Друга світова війна. Кількість інфікованих вірусом гепатиту С перевищує 200 млн осіб, тобто понад 3% населення земної кулі. Проблема цієї патології — у тому, що більшість інфікованих через безсимптомний перебіг не знає про своє захворювання.
В Україні проблема вірусного гепатиту С набуває особливої гостроти. Це пов’язано зі збільшенням чисельності груп населення, для яких нормою статевого життя є часта зміна сексуальних партнерів, ін’єкційне споживання наркотичних речовин. Нашими дослідженнями встановлено, що вірусом гепатиту С інфіковано понад 60% споживачів ін’єкційних наркотиків, майже стільки ж ув’язнених, третина партнерів комерційного сексу.
Особливу групу ризику становлять пацієнти гастроентерологічного профілю. Так, у 33% осіб з гепатоцелюлярною карциномою визначаються антитіла до цього збудника, серед осіб з цирозом печінки цей показник становить 24%, хронічним гепатитом – 21%.
— Посилення боротьби з гепатитами В і С – найактуальніша проблема сучасної медичної науки і практичної служби охорони здоров’я. Розроблена концепція Державної цільової програми профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року. У чому її суть?
– Враховуючи актуальність проблеми парентеральних гепатитів у нашій країні, результати багаторічних наукових досліджень, фахівці Інституту епідеміології ще в 2008 році розробили і представили у відповідні структури проект концепції Державної цільової програми профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів. Найголовніше – слід забезпечити доступ до діагностики цієї патології усіх верств населення, створити можливість активно виявляти інфікованих з подальшою їх диспансеризацією та лікуванням.
Фахівці інституту мають великий досвід з надання медичної допомоги хворим на вірусні гепатити В, С, D, ТТV та інші із застосуванням найсучасніших противірусних засобів та гепатопротекторів як вітчизняного, так і іноземного виробництва. Але хворі надто пізно звертаються за допомогою, коли вже формується виражений фіброз або цироз печінки, що є, звичайно, наслідком недоступності й несвоєчасності діагностики.
Тож у проекті програми буде передбачено розробку й реалізацію заходів з профілактики інфікування вірусом гепатиту С при ін’єкційному введенні наркотичних препаратів, статевим шляхом, а також запобігання передачі збудника від матері до дитини в період вагітності, професійних заражень медичних працівників, приділено значну увагу забезпеченню високої якості донорського біологічного матеріалу.
— Вікторе Федоровичу, глобального звучання у світі набула проблема ВІЛ-інфекції. Серед країн Європи найвищий рівень захворюваності на СНІД в Україні. Чи достатній рівень наполегливості держави у боротьбі з цією епідемією?
– Проблема ВІЛ-інфекції – один з провідних напрямків наукової діяльності Інституту епідеміології. У нас функціонують три наукових підрозділи і клінічне відділення, що розробляють методологію діагностики, профілактики і лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу, ми тісно співпрацюємо з Національною академією післядипломної освіти імені Шупика, Українським центром профілактики та боротьби зі СНІДом, Глобальним фондом боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, іншими вітчизняними та міжнародними організаціями.
За нашої участі створено систему епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією, яка забезпечує об’єктивну інформацію про епідемічну ситуацію у динаміці, прогнозування щодо подальшого розвитку епідемічного процесу, адекватну і цілеспрямовану розробку профілактичних заходів протидії епідемії, виявлення основних груп ризику інфікування ВІЛ та регіонів найбільшої поширеності ВІЛ-інфекції.
Упровадження наукових розробок інституту дало змогу знизити темпи поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні. Якщо у попередні роки за цим показником наша країна була першою в європейському регіоні, то нині вже почала втрачати «лідерство». Розроблена система профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, яка стала запорукою істотного зниження зазначеного показника до 2%, як у розвинених країнах.
Нині ми працюємо над розробкою системи моніторингу за резистентністю ВІЛ до антивірусних препаратів, удосконаленням стратегії лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції, що сприятливо позначиться на ефективності лікування цієї недуги.
Саме в Інституті епідеміології вперше в Україні створено відділення для надання стаціонарної та поліклінічної медичної допомоги ВІЛ-інфікованим. Нині це єдиний національний центр, що забезпечує комплексною медичною допомогою хворих на СНІД високого рівня складності. До нас потрапляють пацієнти з важкими опортуністичними інфекціями, супутніми захворюваннями та ускладненнями, а також ті, у кого неефективним виявилося лікування в інших медичних закладах.
— З’являються нові інфекційні хвороби, повертаються призабуті, змінюється характер існуючих. Це потребує нових методичних підходів, найсучаснішого рівня досліджень, постійного зростання професійності кадрів. Чи справляється інститут з цими викликами часу?
– Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.Громашевського визначає науково об∂рунтовану політику в забезпеченні протиепідемічного благополуччя країни, стратегію і тактику боротьби з інфекційними хворобами, відіграючи надзвичайно важливу роль у стратегічних заходах підвищення національної безпеки України.
Це перший науковий заклад, створений на благодійні внески 115 років тому для боротьби з інфекційними хворобами. Зараз у структурі інституту 12 науково-дослідних підрозділів, де працюють 102 наукових співробітники, із них – 19 докторів наук, 10 професорів, 31 кандидат наук. Є своя клініка, яка надає спеціалізовану та висококваліфіковану медичну допомогу хворим з інфекційною патологією. Але чи завжди країна може використати їхні знання, досвід? Ви влучно ставите питання, що інфекційні хвороби постійно змінюють свій характер. І щоб вчасно розпізнати ці зміни, потрібен найсучасніший рівень досліджень, високий професіоналізм кадрів. А з цим якраз велика проблема.
Тривалий час держава виділяє дуже мало коштів на оновлення лабораторного обладнання. Гостро відчувається брак лабораторії клінічної біохімії, лабораторії патоморфології, втрачаються актуальні напрямки наукової діяльності. Катастрофічного характеру набуває забезпечення кадрами. Посадовий оклад у 1000 гривень унеможливлює залучення до наукової роботи випускників навчальних закладів.
Для ефективної боротьби з інфекційними хворобами треба долати тернистий шлях. Щоб інституту вижити або якось оновити обладнання, від нас вимагають виконання госпрозрахункових тем. Водночас епідемічна ситуація в Україні чекає від науки нових розробок і рекомендацій.
Олексій МІЩЕНКО
Віктор МАРІЄВСЬКИЙ. Понад п’ять років очолює Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.Громашевського НАНУ. Працював головним державним санітарним лікарем у Запорізькій області, першим заступником міністра охорони здоров’я, головним державним санітарним лікарем України, заступником директора з наукової роботи Інституту епідеміології та інфекційних хвороб.