ПРОБЛЕМА
У селищі Єсаулівка, що на Луганщині, не хочуть, аби добрий день отримання пенсійної виплати перетворювався на стрес
Ми приїхали з фотокореспондентом у селище Єсаулівка напередодні 75-річчя Антрацитівського району. Красиві місця. Середина вересня — бабине літо. Перестук та передзвін листя золотого й мідного, як сказав поет. Але в будинку, який ділять навпіл селищна рада та пошта, було людно — йшов прийом у голови. Хтось прийшов, аби узгодити пісню, з якою назавтра планував виступити «в районі», хтось дізнатися, як просувається справа з грантом на установку вуличного освітлення — заявки вже підготовлено й передано до двох фондів, що видають муніципальні кредити.
— Взагалі селище у нас чудове, — знайомила нас з рідною Єсаулівкою голова селищної ради Ірина Шкуренко. — Газ і вода проведені. Вуличне освітлення буде. А люди які талановиті. Як співають!
Вона журилася, що ми не потрапимо на свято, а фотокореспондент клацав камерою, щоб відобразити якщо не тепло вересневого дня, то хоча б усмішки єсаулівців. Тим часом біля селищної ради зібралося досить багато людей.
— Хто тут кореспондент? — наважився заговорити чоловік у смугастій сорочці. — От ви мені скажіть, хто придумав пенсіонерів на банкомати переводити? Це що ж, я тепер за своєю «стипендією» повинен до Антрациту їздити? У нас же немає жодного банкомату на 12 кілометрів навколо! А якщо грошей у банкоматі не буде? Наші он уже їздили — півдня без толку промотали й повернулися. Три сімдесят п’ять квиток коштує в один кінець, тож сім гривень прокатав, аби дізнатися, що грошей немає? Хто мені ці гроші поверне? А для мене це сума! Я при всіх скажу, у мене пенсія 1100 грн. Майже як стипендія у студента. Так хто це мені ще зайвий клопіт навішує, аби я свою «стипендію» міг отримати?
Чесно кажучи, запитання застало мене зненацька. З’ясувалося, що місяці два тому єсаулівців почали активно агітувати переходити на обслуговування до банкоматів, щоб саме через них люди отримували пенсії та соціальні допомоги.
— А хіба така вже істотна відмінність? — намагаюся максимально лояльно сформулювати своє запитання єсаулівцям. Але відповіли мені чи не хором.
— У мене майже 50 бабусь, яких я обслуговую, вони немічні, — гарячкувала медсестра Червоного Хреста. — Чи доїдуть вони до міста за 14 кілометрів за своєю пенсією?
— Так це ще півсправи доїхати, а там скільки машин і світлофорів! — підтримує її бабуся в рожевій хустці. — У нас селище робітниче, але своїх підприємств немає. Майже всі люди в Антрациті працюють. Тож автобусів хоч і багато ходить, але вони завжди переповнені. А якщо ожеледь? Я он взимку в магазин ходила і то руку примудрилася зламати. А як добре, коли наша листоноша Тетянка прийде, грошики принесе. Та й що ще приємно для нас, літніх, — на окремому папірці щоразу суму записує. Я й у відомості розпишуся, знаю, скільки отримала і за який період. І папірчики ці зберігаю, бо можу порівняти, скільки у мене була пенсія півроку і рік тому. До того ж, Тетянка прийде — принесе і мило, й пральний порошок, газету. А ще відразу їй можна грошенята за комунальні платежі віддати — і вже сиди собі вдома, якщо негода.
— А хіба вам не пропонували вибір, як і де отримувати пенсію? — запитую у людей.
— Мені в Пенсійному фонді сказали — тільки через банкомат. Я відповідаю: пізно мені вже ці картки з пін-кодами освоювати. А вони твердять: «У вас доньки є, вони й отримають, вам віддадуть, — розповідає Сергій Дригота. — А що доньки? Сьогодні тут, завтра заміж вийшли й поїхали. І що тоді мені робити? Була хороша налагоджена система — листоноша приносила пенсію. Ламати — не будувати. Я так і сказав у Пенсійному фонді — перехід на банкомат не підходить.
— І ми так сказали. Адже наші листоноші і пенсію принесуть, і добре слово! — загомоніли єсаулівці.
— А тепер дні пенсійних та соцстрахівських виплат — один суцільний стрес,— підтверджує депутат селищної ради Наталія Станкевич. — У багатьох людей похилого віку немає ні родичів, ні близьких. Нікому їм допомогти в отриманні грошей, якщо на банкомат переведуть.
— І матусі молоді обурюються, — вступає в розмову голова селищної ради Єсаулівки Ірина Шкуренко. — Місяців зо три тому їх усіх поголовно перевели на обслуговування в банкомат. Їхати до міста — з ким дитину залишиш? А якщо з дитиною — це та ще морока, й захворіти може. Загалом перехід на банківську систему обслуговування нашим людям дуже не сподобався — і молодим, і старим. Якщо б повернули все як раніше було, тільки зраділи б.
До того ж, ніхто не думає про те, що з переходом на банкомати ще й знизиться рівень комунальних платежів. Зараз їх збирає листоноша, і всі до цього звикли. У нас пенсіонерів багато, а вони, як відомо, найдисциплінованіші платники. А як буде при новій системі — передбачити важко.
.jpg)
Для чого стареньким їхати за пенсією в районний центр, коли її можна отримати вдома. Фото Віталія ЖУРБИ
— Особливо ображає те, що молодим матусям просто поставили умову — якщо не перейдете на банкомат, допомогу нараховувати не будемо! — засмучується жінка в коричневій безрукавці. — І до числа таких одержувачів включили навіть тих, у кого дитина-інвалід. Є у нас такий хлопчик — Шкуренко, у нього батько похилого віку. І сина одного не залишиш…
— Загалом так і запишіть: єсаулівцям перехід на банкомат не підходить! — підбив підсумок цих імпровізованих зборів Сергій Дригота. — Від імені селища кажу!
До Луганська ми поверталися через Антрацит. Зайшли до центру поштового зв’язку, аби прояснити ситуацію в цілому по району.
— Справді, ми спостерігаємо значне скорочення кількості пенсіонерів, яких обслуговує пошта. І по місту, і по району, — підтвердив в.о. начальника ЦПЗ Ігор Бражник. — Люди скаржаться, що тим, хто виходить на пенсію, в Пенсійному фонді практично ставлять умову однозначного оформлення отримання пенсій через банкомат. У районі це дуже незручно. У багатьох селищах немає банкоматів взагалі. Із 42 відділень — 18 у містечках. Решта — в селах, причому серед них є такі віддалені, що дістатися звідти дуже важко. Наприклад, до Нікітовки від міста 50 км. Тож до міста з банкоматами людям доводиться їхати з двома пересадками. Це проблема і для пенсіонерів, і для матерів-одиначок. Та й дороги погані. Особливо в бездоріжжя. Наприклад, узимку в Зеленодільське лише поштовий «уазик» і пробивається. Навіть машина з хлібом туди не йде. Люди фактично залишаються відрізаними від «великої землі».
Ірина ЛИСЕНКО,
начальник відділу технології послуг
Луганської дирекції УДППЗ «Укрпошта»:
— Активно пішов відтік пенсіонерів, бо банківські установи почали проводити агітаційну роботу. В газетах публікують оголошення, де закликають пенсіонерів переходити на обслуговування до банків. Рекламну інформацію, причому у відкритому вигляді, вони навіть намагалися доставляти через нашу мережу. Це були листівки з інформацією, що потрібно зробити, аби перейти на обслуговування до банку.
На 1 січня ц. р. кількість пенсіонерів, яких ми обслуговували, становила 466 178 осіб, а вже до 1 серпня їхня кількість скоротилася до 453 167. А за скороченням числа клієнтів пошти йде падіння доходів. Послуга стає нерентабельною. Водночас банки не хочуть витрачати свої гроші на встановлення й обслуговування банкоматів у сільських населених пунктах, особливо в депресивних районах. Люди залишаються без допомоги. І тільки пошта в змозі не залишити споживачів своїх послуг — ми ж розуміємо, що як державна установа повинні виконувати соціальні функції, аби не сталося суспільної напруги.
Проблему бачить і управління праці та соціального захисту. Ці виплати (матерям, інвалідам, чорнобильцям) зазвичай також доставляли поштовики. На початку року ми обслуговували 47 712 осіб, а тепер — 45 391, тобто кількість скоротилася на 5%. Загалом інформація про умови, в які ставлять пенсіонерів, надходить звідусіль.
Що тут може пошта? Наші переваги в тому, що ми доставляємо пенсії додому. Це дуже важливо для літньої людини. І політика підприємства така, що сьогодні листоноша на дому може надати всі послуги: прийняти оплату комунальних послуг (якщо банки беруть відсоток, то на пошті це безкоштовно), принести товари роздрібної торгівлі, які продаються на пошті, газети. Стосовно молодих розглядається питання з установки терміналів на пошті, аби кожен міг зняти готівку, як у банку. Ми аналізуємо ситуацію і намагаємося знайти рішення.