У Європі цього року добре вродили яблука. Якщо продукції багато, посилюється конкуренція за ринки збуту продукції та зростає прагматизм щодо захисту свого товаровиробника. Господарства корпорації «Вінницясадвинпром», які стабільно виробляють майже 40% яблук промислового саду країни, цього сезону розраховують на купівельну спроможність українських споживачів, а також шукають партнерів за кордоном.
Порівняно з минулим роком у господарствах корпорації яблука вродили краще на 15—20%. Очікують їх зібрати приблизно 150 тисяч тонн. «Найперше маємо забезпечити попит українських споживачів — основних покупців нашої продукції», — зазначив заступник генерального директора корпорації «Вінницясадвинпром» Сергій Бойчук.
Нині краяни за мінімальними цінами можуть придбати яблука на сільськогосподарських ярмарках, які розпочалися в області. А загалом господарства реалізують їх за оптовою ціною 4—7 гривень за кілограм. Чому на прилавках вони значно дорожчі?
«Питання до роботи торговельних мереж є. Дуже забюрократизована система, і формування ціни не зрозуміле.
Фруктосховищ достатньо
На перших яблуках ціну збільшували вдвічі, що не нормально. Тепер реагують на зауваження, і на прилавках є дешеві яблука. Однак загалом нині торговельні мережі отримують більший прибуток від реалізації, ніж виробники. А в цивілізованому світі — навпаки», — запевнив Сергій Петрович.
На Вінниччині є достатньо сучасних фруктосховищ, зокрема з газовим середовищем. Нині їх наповнюють яблуками пізніх сортів, які в зимовий період можна буде придбати. До речі, за якістю вінницькі не поступаються кращим європейським: у господарствах корпорації 80% становлять інтенсивні сади. Наявність сучасних фруктосховищ важлива і тим, що пом’якшує проблему з реалізацією продукції за кордон.
Торік українські садоводи поставили неабияку партію яблук у ЄС. Цього року там своїх достатньо, і тому втриматися на цьому ринку буде складно. А щоб закріпити свою присутність в Азії й Африці, потрібні час та наявність міжнародного сертифіката на якість продукції, який коштує дорого.
Непроста ситуація й на традиційних ринках. «Білорусь ввела додаткові податки і збори на розмитнення, і сама процедура розмитнення дуже складна. Тому майже призупинено відправлення яблук у цю країну. Ми звернулися до українського уряду із проханням допомогти садоводам у цьому питанні», — зазначив Сергій Бойчук.
Щоб був сік, потрібна сировина
Для садівничих господарств важливе джерело надходження коштів — реалізація технічних яблук, з яких виробляють концентрований сік. За даними корпорації, порівняно з минулим роком на цю сировину переробні підприємства зменшили закупівельну ціну в рази. Якщо торік вони приймали несортові яблука по 5—8 гривень за кілограм, то цього року — по 1,2—1,6 гривні. Це дешевше, ніж 2016-го, коли закупівельна ціна становила 3,5—5 гривень за кілограм. А за два роки складові виробництва яблук (зокрема несортових) значно зросли. Нині собівартість виробництва кілограма становить 3,5—4 гривні, тож господарства здають на сік собі у збиток.
«Це правда, що у світі зростає попит на свіжовитиснуті соки. Але не зменшився попит і на концентровані, як не стали меншими контракти на їх виробництво. Тому позиція переробних підприємств не об’єктивна, що може призвести до зменшення їхньої сировинної бази», — зазначив Сергій Бойчук. Асоціація «Укрсадпром» звернулася до Міністерства аграрної політики та продовольства із проханням виступити посередником у діалозі між садівниками та переробниками фруктів у питанні врегулювання цінової ситуації. Ідеться про те, щоб було враховано інтереси і товаровиробників, і переробних підприємств. На жаль, на сьогодні останні не відреагували на цю пропозицію.
У Польщі цього року теж упали ціни на технічні яблука. Але сусідня держава сортових яблук збирає в рази більше від нас та впевнено почувається на світових ринках. І зокрема на ситому ринку ЄС, де купівельна спроможність населення висока й тому ціни вищі. До того ж польським садівникам держава надає дотацію, за рахунок якої вони сертифікують продукцію, проводять навчання тощо. Українські господарства роблять це власним коштом, що позначається на їхній конкурентоспроможності. Про ситуацію в галузі свідчить те, що цього року вінницькі садівники зіткнулися з проблемою нестачі робочої сили на збиранні врожаю і насамперед кваліфікованих кадрів — механізаторів. У корпорації зауважили, що це пов’язано зі складним фінансовим становищем господарств. Адже, крім вищеназваного, збільшилася зарплата працівників, розрахунки за паї, податки і збори, подорожчали засоби захисту рослин, пальне тощо.
«Наші господарства активно шукають нові ринки збуту продукції. З огляду на кризовий стан у галузі садоводи потребують допомоги держави. Можливо, є сенс зменшити ставки ПДВ на плодоягідну продукцію, що сприяло б збереженню галузі», — зазначив Сергій Бойчук.